Справа № 728/1262/24 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко П. І.
Провадження № 33/4823/836/24
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
03 жовтня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ковалюха В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 01 квітня 2024 року о 23 год. 40 хв., у м. Бахмач, по вул. Розумовського, 8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Ковалюх В.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що при розгляді справи суд не з'ясував всі обставини справи, належно не оцінив докази в їх сукупності, що призвело до постановлення необґрунтованого рішення. Вважає, що процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 була порушена, оскільки водію не були озвучені ознаки алкогольного сп'яніння, й останній на пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров'я не відмовлявся. Зазначає, що відеозапис здійснений на відеокамеру мобільного телефону, при цьому не вказано марку та номер мобільного телефону і кому він належить. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні місцевого суду, а копію судового рішення захисник отримав лише 12 вересня 2024 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_3 строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №253081 від 01.04.2024, ОСОБА_1 , 01 квітня 2024 року о 23 год. 40 хв., у м. Бахмач, по вул. Розумовського, 8, керував транспортним засобом ВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено. Водій повідомив, що вживав спиртні напої, тому останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, проте ОСОБА_1 категорично відмовився. На пропозицію поліцейських пройти огляд у закладі охорони здоров'я водій конкретної відповіді не надав та запитав: «Чи можна домовитися?». Така поведінка працівниками поліції вірно була розцінена, як відмова від проходження огляду.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких у останнього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання апелянта, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме, що він намагався домовитися з поліцейськими не проходити огляд та будь-яким чином намагався уникнути огляду на стан сп'яніння, що правильно розцінено працівниками поліції як відмова останнього від проведення огляду.
Доводи захисника про те, що працівники поліції здійснювали відеофіксацію не на бодікамеру, а на мобільний телефон, що є порушенням закону, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото-і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Посилання апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки ст.256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Інші твердження сторони захисту висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити захиснику Ковалюху В.М. строк на апеляційне оскарження постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Ковалюха В.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний