Справа № 503/2108/24
Провадження №3/503/1734/24
03 жовтня 2024 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП,
встановив:
18 вересня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 170017, згідно змісту якого 18.09.2024 року об 11.45 годині в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , стосовно якої 09.09.2024 року було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 422038 про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 , невиконала його, у зв'язку з чим ОСОБА_1 своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1732 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП, заперечувала зазначивши, що останнім часом між нею та її чоловіком виникають конфлікти з приводу користування спільним майном, а конфлікт, що виник 18.09.2024 року з приводу користування автомобілем мав взаємний характер. Також на уточнююче запитання суду зазначила, що має інвалідність ІІІ групи.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
У відповідності до положень ч.1 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім іншого, ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника Серії АА № 422038 від 09.09.2024 року (а.с.8) ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою - ОСОБА_2 .
Згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_2 від 18.09.2024 року (а.с.4), він проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 , останнім часом між ними відбуваються сімейні непорозуміння, зокрема 09.09.2024 року, в ході якого ним було вчинено домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_3 . При цьому відзначив, що в той день ( 09.09.2024 року) відносно нього, а також його дружини, було складено термінові заборонні приписи терміном на десять діб про заборону в будь-який спосіб контактувати один з одним. Однак,18.09.2024 року близько 11.45 години між ним та його дружиною ОСОБА_3 виник черговий спір з приводу автомобіля, який був придбаний під час їхнього спільного життя. В ході суперечки він зі своєю дружиною на адресу один одного висловлювались брутальною лайкою. Також зазначив, що суперечку розпочала дружина.
В свою чергу, згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.09.2024 року (а.с.5), вона проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 в одному будинку, але у різних кімнатах, оскільки вирішили розлучитись, при цьому деяким побутовим приладдям користуються спільно. При цьому зазначила, що 09.09.2024 року її чоловік вчинив відносно неї домашнє насильство за що на нього був складений адміністративний протокол та винесено терміновий заборонний припис із забороною спілкуватись в будь-який спосіб терміном до 20.09.2024 року. Однак, 18.09.2024 року близько 11.45 години, коли вона хотіла взяти їх спільний автомобіль щоб поїхати у власних справах, її чоловік почав перечити та не хотів давати ключі від автомобіля. Водночас зазначає, що сварки між ними не було, протиправних дій ніхто не вчиняв. Для того, щоб вирішити це непорозуміння вона зателефонувала на спец.лінію «102».
Таким чином пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо наявності між ними «спору/суперечки» та її початку саме ОСОБА_1 (за визначенням ОСОБА_2 ) /відсутності між ними взагалі «сварки» (за визначенням ОСОБА_1 ) 18.09.2024 року є взаємовиключними, а суд не має можливості надати перевагу певним з них визнавши викладену у них версію події дійною.
Жодних інших доказів на підтвердження обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення у матеріалах справи не міститься, зокрема пояснень свідків та/або відеозаписів.
За умов заперечення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, самого вчинення пред'явленого їй адміністративного правопорушення, то суд не вважає лише одні письмові пояснення потерпілої особи, які суперечать показам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, достатніми та достовірними доказами вини особи.
Окрім того, суд відзначає, що з публічних відомостей наявних на офіційному веб-сайті судової влади України встановлено, що в провадженні Кодимського районного суду Одеської області також перебуває на розгляді інша справа про адміністративне правопорушення - № 503/2109/24 у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст. 1732 КУпАП. Водночас із цим відомості наявні АСДС «Д-3» вказують на те, що датою скоєння ОСОБА_2 діяння є 18.09.2024 року зі складенням у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 305974.
Також суд враховує вкрай низьку ступінь фактичної можливості дотримання учасниками справи (подружжям), яке мешкає в одному жилому будинку і внаслідок цього користуються спільно деяким побутовим приладдям, а також має спір з приводу використання майна, винесених щодо них термінових заборонних приписів із забороною їм в будь-який спосіб контактувати між собою навіть за умов наявності в них відповідного наміру до їх виконання.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення. У зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 7, 1732 ч.1, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1732 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, особою щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко