03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3370/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року (суддя Богатинський Б.В.)
у справі №280/3370/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування з 01.06.2022 по 29.07.2022 та невиплати в подальшому ОСОБА_1 , належної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, в період з 01.06.2022 по 29.07.2022 у розмірі 97 675,05 грн, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі речовою службою військової частини довідки про вартість речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2023 року, що належить до видачі ОСОБА_1 та невиплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог Наказу Міністерства Оборони України від 29.04.2016 №232.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати довідку про вартість речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2023 року, що належить до видачі ОСОБА_1 та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог Наказу Міністерства Оборони України від 29.04.2016 №232.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час проходження військової служби 10.05.2022 отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини та у періоди з 11.05.2022 по 14.06.2022 та з 15.07.2022 по 29.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні, а у період з 15.06.2022 по 14.07.2022 перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Проте, внаслідок бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 з червня по липень 2022 року позивач не отримував передбачену йому додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року закрито провадження в адміністративній справі №280/3370/23 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 01.06.2022 по 29.07.2022 ОСОБА_1 належної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, в період з 01.06.2022 по 29.07.2022, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Суд першої інстанції за встановлених у справі обставин дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць як особа, що отримала поранення 10.05.2022 (травму), пов'язане із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), оскільки лікування пов'язане саме з отриманим пораненням (травмою) 10.05.2022, та за всі періоди перебування у відпустці для лікування після цього ж тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК, тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо здійснення таких виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що керуючись окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022, в якому роз'яснено механізм та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», відповідач встановив, що у довідці військово-лікарської комісії, виданої 08.06.2022 за №1347, відсутній медичний висновок про ступінь важкості поранення, відповідно до якого командиром Військової частини НОМЕР_1 могло б бути прийнято рішення щодо виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час відпустки позивача. Скаржник також наголошує на тому, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду у цій справі, який, на думку відповідача, становив один місяць з дня отримання позивачем витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2022 №212, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване. Позивач звертає увагу на те, що обставини отримання ним 10.05.2022 саме тяжкої травми підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів (епікризами, виписками, довідками, отриманими у зв'язку з лікуванням в різних закладах охорони здоров'я; довідкою ВЛК від 08.06.2022 №1347; свідоцтвом про хворобу від 14.12.2022 №2993; отриманням позивачем другої групи інвалідності), тому останній має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць, як такий, що отримав поранення 10.05.2022 (тяжку травму), пов'язане із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), оскільки лікування пов'язане саме з отриманим пораненням (травмою) 10.05.2022, та за всі періоди перебування у відпустці для лікування після цього ж тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.
Поряд із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №815 від 13.06.2022, старший солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 10.05.2022 о 18:00 год. у складі зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_2 , знаходячись поблизу населеного пункту Золота Нива, Донецької області, під час захисту України від загарбників, одержав мінно-вибухову травму, черепно-мозкову травму, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості.
Після поранення, відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5230, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 11.05.2022 по 15.05.2022 в КП «ДОКЛ ім. Мечнікова «ДОР».
Відповідно до Виписного епікризу №5921, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» з 16.05.2022 по 24.05.2022.
В період з 24.05.2022 по 08.06.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Київська міська клінічна лікарня №18», згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2239.
Довідкою військово-лікарської комісії виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» від 08.06.2022 року №1347, на підставі статті 24 графи II Розкладу хвороб визначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно даної довідки ОСОБА_1 , встановлено діагноз: стан після МВТ (10.05.2022), ОЧМГ, забій головного мозку середнього ступеню важкості. Стан після операції (11.05.2022): кістково-пластична трепанація правої тім'яної ділянки, лівобічної пірамідної недостатності, астенічний синдром з явищами органічного галюцинозу та легким когнітивним зниженням.
09.06.2022 старший солдат ОСОБА_1 повернувся до розташування в/ч НОМЕР_1 після лікування, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2022 №167.
15.06.2022 року старший солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2022 №166.
15.07.2022 старший солдат ОСОБА_1 прибув з відпустки за станом здоров'я та цього ж дня вибув на лікування, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2022 №198.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3811, ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КНП «Міська лікарня №6» ЗМР з 15.07.2022 по 29.07.2022.
Згідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2022 №212, старшого солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.07.2022.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди у спірному періоді, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
З приводу посилання відповідачем-1 на пропуск позивачем строку звернення до суду у цій справі суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд першої інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, відповідно до яких положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із позовом у цій справі відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду (24.05.2023) діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину (до 30.06.2023).
По суті прийнятого судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесені зміни до постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У Довідці обов'язково зазначити: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Спірним питанням у цій справі є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі до 100 000 грн за час перебування на лікуванні в період з 01.06.2022 по 29.07.2022 у зв'язку з отриманням поранення.
Виходячи з матеріалів справи, судом з'ясовано, що позивач одержав мінно-вибухову травму, черепно-мозкову травму, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості, 10.05.2022 о 18:00 год. у складі зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_2 , знаходячись поблизу населеного пункту Золота Нива, Донецької області, в результаті обстрілу під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської федерації на території Донецької області.
Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після МВТ (10.05.2022), ОЧМГ, забій головного мозку середнього ступеню важкості, стан після операції (11.05.2022): кістково-пластична трепанація правої тім'яної ділянки, лівобічної пірамідної недостатності, астенічний синдром з явищами органічного галюцинозу та легким когнітивним зниженням.
Враховуючи, що всі надані позивачем виписки, епікризи та виписні епікризи щодо лікування у спірний період містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що всі надані позивачу відпустки за станом здоров'я фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після кожної виписки з медичних закладів, які передували таким відпусткам.
Стосовно доводів відповідача-1 про необхідність зазначення у довідці ВЛК ступеню тяжкості отриманого поранення або травми, суд апеляційної інстанції вказує на таке.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та Постанови №168, 25 січня 2023 року Міністерством оборони України видано наказ №44, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, який набрав чинності 31 січня 2023 року.
Зазначеним наказом внесено зміни до Порядку №260, а саме: доповнено його розділом ХХХІV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Пункт 12 цього розділу передбачив, що керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, лише після 31 січня 2023 року у керівників ВЛК виник обов'язок по складанню та наданню військовослужбовцям документів про ступінь важкості отриманого поранення.
В даному випадку позивачем надано копію свідоцтва про хворобу №2993 від 14.12.2022, у якому зазначено, що згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 - поранення важкого ступеня, п. 12 - діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки вогнепального осколкового проникаючого сліпого радарного поранення (10.05.2022) головного мозку з вхідним отвором у правій тім'яній ділянці голови, забою головного мозку ІІ ступеню з вогнищем забою в правій тім'яній ділянці, перелому тім'яної кістки операції (11.05.2022) - хірургічної обробки сліпого радарного вогнепального поранення, кістково-пластичної трепанації тім'яної кістки праворуч, видалення гострої внутрішньо- мозкової гематоми правої тім'яної частку видалення сторонніх тіл правої тім'яної частки уламків кісток, пластики твердої мозкової оболонки ауготканинами, у вигляді стійкого вираженого цефалгічного синдрому, краніодефекту загальною площею - 35.02 см2, зміцнілих післяопераційних рубців.
Отже, зважаючи на характер травми, що зазначений у вказаних вище довідках ВЛК, позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн як такий, що перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, як такий, що отримав поранення 10.05.2022 (травму), пов'язане із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), оскільки лікування пов'язане саме з отриманим пораненням (травмою) 10.05.2022, та за всі періоди перебування у відпустці для лікування після цього ж тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК, тому відповідач-1 допустив протиправну бездіяльність щодо здійснення таких виплат.
Поряд із наведеним, оскільки апеляційна скарга відповідача-1 не містить доводів про незгоду останнього з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, рішення суду в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції з урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України не переглядається.
За таких обставин, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Щодо вимог позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 8000 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених вище правових норм дає підстави для висновку, що для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В даному випадку професійна правнича допомога надана позивачеві в межах укладеного ним з адвокатським бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет» Договору №02/02 про надання професійної правничої допомоги від 02.02.2023.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору розмір гонорару Адвокатського бюро, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього Договору.
Витрати, понесені Адвокатським бюро при виконанні доручень Клієнта, підтверджуються відповідними первинними документами (видатковими накладними, актами, чеками, квитанціями, квитками тощо) і підлягають відшкодуванню Клієнтом у визначені Адвокатським бюро строк і порядку (т. 1, а.с. 39-40).
Додатком №1 до Договору №02/02 від 02.02.2023 про надання професійної правничої допомоги від 22.05.2023 встановлено перелік та вартість послуг за Договором, зокрема у п. 10 зазначено, що вартість послуги «перегляд справи в суді апеляційної інстанції» становить від 5000 грн (т. 1, а.с. 41).
Крім того, у наведеному Додатку №1 визначено порядок сплати гонорару, а саме: безготівковий переказ або готівкою, протягом 30 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
До відзиву на апеляційну скаргу представником позивача додано акт №2 надання послуг до Договору №02/02 від 02.02.2023 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги:
- складання відзиву на апеляційну скаргу від 03.01.2024 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.10.2023 року в цій справі (час - 7 годин, вартість -7000 грн);
- підготовка до подачі відзиву до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» та направлення його відповідачем, у тому числі: роздрукування, добірка та сканування письмових доказів для додавання, завіряння копій документів (час - 2 години, вартість - 1000 грн).
Дослідивши акт надання послуг №2, зміст та суть наданої позивачу правничої допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, суд вважає, що визначена представником позивача вартість витрат з надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції є надто завищеною у порівнянні зі складністю справи та обсягом наданих послуг, виконаних робіт.
Зазначена вартість витрат наданих послуг зі складення відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1 є надто завищеними у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт кваліфікованим спеціалістом у галузі права.
Оцінюючи зміст відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у цій справі, суд апеляційної інстанції враховує, що фактично адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні відносини у справі, документи та доводи, якими відповідач обґрунтував свою позицію. На час апеляційного провадження обставини справи, правові підстави позову та судова практика з цієї категорії спорів, яка є сталою, не змінювалися, предмет спору не є складним, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований обставинами, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши у контексті критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, у розмірі 8000 грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, виконаних ним робіт, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, тому, керуючись ч. 6 ст. 134 КАС України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №280/3370/23 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко