24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1786/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
секретар судового засідання Бендес А.Г.
за участю представника відповідача Булаха Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)
в адміністративній справі №160/1786/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 18.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій просив:
- визнати протиправною відмову працівників Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області здійснити “Вирішення питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин рф);
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області здійснити “Вирішення питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» в порядку розділу II Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за № 1146/19884) відносно ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що позивач у квітні 2018 року прибув в Україну. Позивач залишив рф, оскільки не погоджувався з воєнною агресією рф проти України, не бажав бути призваним до лав рф, окрім іншого через те, що його близькі друзі приймали участь в АТО на боці України. 05.01.2024 року позивач разом із адвокатом звернулись до приймальні відповідача з приводу вирішення питання визнання позивача біженцем та/або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. Однак, працівниця підрозділу повідомила, що не будуть приймати будь-які документи, вносити записи до відповідних журналів та приймати будь-які рішення з цього приводу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження звернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також, не додано жодного доказу протиправної відмови ГУ ДМС у Дніпропетровській області у вирішенні питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач повторно звернувся до Відповідача з того ж питання 28.05.2024 року. При цьому за його вимогою до Журналу були внесені відомості про відвідування. Тому 29.05.2024 року через підсистему «Електронний Суд» представник позивача подав клопотання, в якому посилався на те, що 28.05.2024, з метою прояснити ситуацію, позивач особисто знову звернувся з того ж питання до Відповідача. Відповідач знову відмовився від початку процедури та прийняття будь якого рішення щодо вирішення питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому відповідача запевнили, що таке його звернення фіксується, тому позивач просив суд у вказаному клопотанні повторно витребувати у Відповідача довідку щодо факту звернення позивача саме 28.05.2024 року. 10.06.2024 суд ухвалив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування додаткових доказів у справі №160/1786/24 - відмовити.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання позивач не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. Жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
У судовому засіданні представник відповідача свою позицію щодо рішення суду першої інстанції підтримав. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив в'їзд на територію України 14.04.2018 року через пункт пропуску «Гоптівка» на підставі передбаченій частиною 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (без оформлення візи), за паспортним документом іноземця (паспортом громадянина російської федерації) № НОМЕР_1 , виданим 02.10.2013 року, терміном дії до 02.10.2023 року.
18.11.2021 року працівниками Тернівського відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області виявлено факт порушення громадянином російської федерації ОСОБА_1 строку перебування в Україні, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 002684 від 18.11.2021 року, у якому зафіксовано порушення законодавства, за яке передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН №002678 від 18.11.2023 року, відповідно до якої на громадянина російської федерації ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700грн.
Вдруге факт порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства громадянином російської федерації ОСОБА_1 , а саме порушення ним строку перебування в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виявлено 15.12.2023 року Центрально-міським відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, та зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 005797 від 15.12.2023 року.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН №005788 від 15.12.2023 року, відповідно до якої на громадянина російської федерації ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
15.12.2023 року Центрально-міським відділом у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, керуючись положеннями частини 8 статті 26, частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (в редакції Закону чинній на час прийняття відповідного рішення), відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове видворення з України від 15.12.2023 року № 22.
Не погодившись з рішенням Центрально-міського відділу у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове видворення з України від 15.12.2023 року № 22, громадянин російської федерації ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення про примусове видворення з України.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення від 12.04.2024 року у справі №216/8454/23, яке набрало законної сили 14.05.2024 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення про примусове видворення з України.
Позивач зазначив, що 05.01.2024 року він разом з адвокатом звернувся до приймальні Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з приводу вирішення питання визнання позивача біженцем та/або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Однак, працівниця підрозділу повідомила, що відповідач не буде приймати будь-які документи, вносити записи до відповідних журналів та приймати будь-які рішення з цього приводу.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача здійснити вирішення питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» №3671-VI від 08.07.2011 року.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI.
Так, пунктами 1, 13 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI встановлено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
Особа, яка потребує додаткового захисту, - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Аналізуючи умови, передбачені ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця.
Такими підставами є:
1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання;
2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;
3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме:
а) расової належності;
б) релігії; в) національності (громадянства);
г) належності до певної соціальної групи;
д) політичних поглядів;
4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захист).
Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Згідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», заявник, якому виповнилося 18 років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», заява про визнання біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини 1 цієї статті.
Згідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», заява про визнання недієздатної особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подається її законним представником, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.
Положеннями частини 6 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які погребують додаткового або тимчасового захисту», до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
При цьому, положеннями частини 8 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що у разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно до частини 9 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.
Положеннями пункту 2.1. розділу 2 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року №649 зі змінами та доповненнями (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року за № 1146/19884) передбачено, що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:
а) встановлює особу заявника;
б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);
в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту, про її права та обов'язки, а також про наслідки невиконання обов'язків;
г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку;
ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) з'ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);
е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;
є) проводить дактилоскопію заявника;
ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;
з) роз'яснює порядок звернення за безоплатною правничою допомогою мовою, яку розуміє заявник.
Положеннями частини 6 статті 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 Правил № 649 у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають міститися такі відомості: прізвище, ім'я (імена), по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності - зазначені причини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце та підстави (за наявності) проживання в Україні, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім'ї заявника, підписи заявника або законного представника, перекладача (у разі необхідності), дата складання заяви.
Заявник зобов'язаний також надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці доку менти та інформація не можуть бути надані, та повідомити, де такі документи знаходяться чи можуть знаходитися або хто може надати чи підтвердити відповідну інформацію.
У разі неписьменності або через фізичні вади, які унеможливлюють складання заяви особисто заявником, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що робиться відповідний запис на заяві;
б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5);
в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке ознайомлення здійснюється мовою, яку розуміє заявник або його законний представник.
Проведення зазначених дій фіксується відповідним протоколом ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 6), в якому проставляють власні підписи заявник, його законний представник та перекладач, адвокат, психолог, педагог (за їх наявності);
г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України.
Таке обстеження проводиться у разі наявності в уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку особи та оформлюється відповідним направленням на обстеження для встановлення віку (додаток 7).
Особі, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, та її законному представнику роз'яснюються причини для такого обстеження та наслідки відмови у його проходженні.
У випадку відмови особи пройти обстеження з метою встановлення віку на заяві та в особовій справі заявника робиться відповідна відмітка.
Відмова особи або її законного представника від проходження обстеження з метою встановлення віку є підставою для розгляду матеріалів особової справи цієї особи як повнолітньої;
ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 8), та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник.
У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, записує за його вказівкою прізвище, ім'я, по батькові та інші про нього дані до встановлення особи, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
д) приймає від заявника на зберігання документи:
національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9);
є) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10);
є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом та цими Правилами, документи;
ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі;
з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Положеннями абзацу 1 частини і статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додатковою захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка погребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містить копію службової записки відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 07.05.2024 року №1201.3.3/16456-24, в якій зазначено наступне:
«Згідно проведених перевірок громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адвокат або захисник в його інтересах) до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області з будь-яких питань в межах компетенції відділу, в тому числі, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового, не звертався.
Будь - які рішення в межах компетенції відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в тому числі, рішення про відмову в прийнятті заяви стосовно громадянина ОСОБА_1 , не приймалося. Інформація, щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця стосовно вищезазначеної особи, відсутня.
Також, слід зазначити, до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянин російської федерації ОСОБА_1 (адвокат або захисник в його інтересах), 05.01.2024 року з будь-яких питань не звертався, що підтверджується відсутністю запису у журналі №2 «Допуску відвідувачів в ГУ ДМС України в Дніпропетровській області».
Крім того, в службовій записці відділу документального забезпечення Управління організаційно-аналітичного забезпечення ГУ ДМС у Дніпропетровській області в службовій записці від 12.03.2024 року №1201.8/9419-24 викладено інформацію наступного змісту:
«Інформуємо, що під час перевірки засобами СЕД «Мегаполіс» встановлено, що на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернення ОСОБА_1 не надходили».
Водночас, Позивач у своїй позовній заяві посилався на те, що згідно діючих правил складання заяви про визнання біженцем здійснюється за допомогою працівників ДМС після прийняття рішення про таке та є другою стадією процедури, але у випадку позивача було відмовлено в самому початку такої процедури, тому позивач не може надати ані бланк заяви, ані інших доказів такого.
Однак, вказані доводи спростовуються зазначеними вище положеннями частини 5 статті 7, частини 1 статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», пункту 2.1. розділу 2 Правил № 649.
Аналіз зазначених вище положень дають підстави для висновку, що особа, яка бажає звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має особисто з'явитися до територіального органу ДМС за місцем свого тимчасового перебування, та повідомити уповноваженій посадовій особі такого територіального органу про намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують звернення громадянина рф ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
При цьому, матеріали справи не містять доказів протиправної відмови ГУ ДМС у Дніпропетровській області у вирішенні питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції доводи позивача щодо того, що 05.01.2024 року громадянин рф ОСОБА_1 та/або його адвокат зверталися до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області спростовується також інформацією з Журналу обліку відвідувачів адміністративної будівлі апарату ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в якому за 05.01.2024 року відсутній запис про відвідування адміністративної будівлі ГУ ДМС у Дніпропетровській області позивачем (гр. ОСОБА_1 ) та/або його адвокатом, що підтверджується витягом з Журналу обліку відвідувачів адміністративної будівлі апарату ГУ ДМС у Дніпропетровській області, копія якого міститься в матеріалах даної справи (а.с. 118 - 121).
Вищевикладеним підтверджується відсутність факту порушення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі, за захистом яких він звернулися до суду. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Значене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 24.09.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24.09.2024.
В повному обсязі постанова виготовлена 01.10.2024.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко