24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19071/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Бендес А.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Булаха Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року (повний текст 11.12.2023 року) (головуючий суддя Кучугурна Н.В.)
в адміністративній справі №160/19071/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , 31.07.2023 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №36/2023 від 08.02.2023, затвердженого Державного міграційною службою України 27.02.2023, яким за результатами службової перевірки паспорт громадянина України Серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 30.06.2005 року, визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, є недійсним та підлягає вилученню та знищенню;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області виключити з Інформаційної підсистеми «Заява про видачу паспорта громадянина України» та Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію про недійсність паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданого 30.06.2005 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 .
Також просив стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13 500грн.
В обґрунтування позову вказав, що 28.05.2022 позивач подав до Амур-Нижньодніпровського відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. При оформленні цієї заяви позивач пред'явив паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 оформлений на ім'я ОСОБА_1 , який був виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області. 08.02.2023 відповідач прийняв рішення у формі висновку №36/2023, яким за результатами службової перевірки паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 оформлений на ім'я ОСОБА_1 визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, є недійсним, підлягає вилученню і знищенню. Висновок мотивований тим, що позивач не є громадянином України Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що паспорт підтверджує громадянство України (ст.5 ЗУ №2235-III, п.1 Положення №2503-XII), є нерозривно пов'язаними та застосовуються разом з положеннями законодавства про належність до громадянства України та його набуття (ст. 3, 6 Закону №2235-III), при цьому у відповідній системі правового регулювання наявність громадянства є змістом, а паспорт громадянина України - формою, яка підтверджує та формалізує зміст, є його наслідком. Набуття паспорта громадянина України є правомірним виключно в разі набуття громадянства України, в свою чергу наявність паспорта без громадянства є протиправним правовим становищем.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого вказує, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який дійсно підтверджував відсутність/наявність набуття позивачем громадянства України, відтак не доведено обґрунтованість та законність прийнятого відповідачем висновку. Зазначає, що позивач з 2005 року був громадянином України, набув громадянство України, відтак уже не вважався громадянином рф та не проживав з 2005 року на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 21.06.2022 року. Зауважує, що факт оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України є зовнішньою юридичною формою документального засвідчення факту громадянства України позивача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали.
Позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги. Суду пояснив, що одержав паспорт громадянина України в 2005 році у відповідності до законодавчих норм України.
Представник позивача адвокат Сивун Т.С. в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Позивач не заперечував провести судове засідання без участі його представника.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Вважає, що позивач не є громадянином України, оскільки перевіркою встановлено відсутність заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2022 року до Амур-Нижньодніпровського відділу у мсті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області з метою отримання адміністративної послуги оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Капустянка Савранського району Одеської області (заява-анкета №21399129, стан - відмовлено), який під час звернення надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.2005 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.
В рамках розгляду заяви-анкети №21399129, згідно з вимогами Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 року №152 (зі змінами), працівниками Соборного відділу у місті Дніпрі ГУДМС у Дніпропетровській області, який є володільцем картотек заяв про видачу паспортів Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області проведена перевірка належності до громадянства України заявника та здійснені відповідні перевірки за наявними обліками територіальних органів/підрозділів ДМС.
За результатом проведених перевірок встановлено, що заяву про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 в інформаційній підсистемі «Заява про видачу паспорта громадянина України» ЄІАС УМП не виявлено.
Разом з тим, 30.06.2005 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 згідно Книги обліку надходження і витрачання бланків паспортів (колишня форма-2) інв. №6475, розпочата 23.06.2004, закінчена 24.11.2005 здійснено списання бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
За даними ЄАІС УМП, 13.12.2007 на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , терміном дії до 13.12.2017, орган видачі - 1202, стан недійсний, вилучений та знищений 01.06.2022 згідно з актом знищення №1210/2160-22.
За обліками відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (лист від 25.06.2022 №1135 разом з матеріалами перевірки), ОСОБА_1 з 18.10.2022 по 10.10.2006 за паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4 , виданим 18.06.1996 УВС міста Воркута російської федерації та за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
З 07.12.2006 ОСОБА_1 за даними СПЗ РТГ за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Перевіркою обліків територіальних органів/підрозділів ДМС, встановлено, що за обліками Савранського сектору ГУДМС у Одеській області, 24.03.1977 на ім'я ОСОБА_1 оформлено та видано паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_5 , виданий Савранським РВВС Одеської області . Документування ОСОБА_1 паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_5 здійснювалось, у зв'язку із досягненням 16-річного віку та на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 14.02.1961 сільською радою Савранського району Одеської області та місцем проживання у заяві зазначена адреса: АДРЕСА_3 .
Згідно з написом внесеним у графі «службові відмітки» архівної заяви про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_5 , 09.09.1986 паспортний документ знищений, як не витребуваний після призиву до радянської армії.
З метою підтвердження або спростування факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 на території України здійснена перевірка реєстраційних обліків.
Зокрема, 27.12.2022 за вих.№121-1053/1212/1-22 та 24.01.2023 за вих. №1212-75/1212-22 до Департаменту надання адміністративних послуг та дозвільних процедур Одеської міської ради направлено відповідні запити. У відповідь на вказані запити надано інформацію про невстановлення даних у наявних обліках.
Разом з тим, перевірка архівних обліків Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУДМС у Дніпропетровській області показала, що 21.06.2002 УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , як громадянин російської федерації був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_7 , терміном дії до 01.01.2003.
25.04.2003 рішенням УМВС України в Дніпропетровській області термін дії вищезазначеної посвідки на постійне проживання в Україні продовжено безстроково та на момент перевірки вона є дійсною.
Згідно з матеріалами архівної справи про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання в Україні №3125, 10.10.1998 громадянин російської федерації ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з громадянкою російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Харків.
У 1999 році подружжя прибуло в Україну з російської федерації з метою постійного проживання.
Після прибуття в Україну ОСОБА_1 звернувся до ВПР та МР УМВС України в Полтавській області з заявою на постійне проживання та 28.12.1999 отримав першу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_8 , терміном дії до 28.12.2001, на підставі статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства) (у редакції 1994 року).
У 2001 році ОСОБА_1 переїхав до міста Дніпро та у подальшому УМВС України в Дніпропетровській області йому декілька разів здійснювався обмін посвідок на постійне проживання в Україні. Архівна справа про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання в Україні №3125 була передана до УМВС України в Дніпропетровській області для подальшого обліку та зберігання.
Про все наведене вище йдеться у висновку службової перевірки №36/2023 Головного управління ДМС у Дніпропетровській області за фактом оформлення та видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 з порушенням вимог законодавства. Висновок 27.02.2023 був затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_3 .
У цьому висновку також указано, що перевірка за обліками, які ведуться територіальними органами/підрозділами ДМС України та безпосередньо відділом з питань громадянства управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУДМС у Дніпропетровській області показала (лист від 06.06.2022 №1201.4.4/10855-22), що ОСОБА_1 серед осіб, які звертались із заявою щодо набуття/прийняття, підтвердження громадянства України - не значиться.
Отже, законодавство з питань громадянства виключає можливість набути громадянство України автоматично та вважати ОСОБА_1 таким, що набув громадянство України у порядку передбаченому законами України або міжнародними договорами України не має підстав, оскільки він не проходив процедури передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.01.2001 №215.
Також у висновку зазначено, що підстав для документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України серії НОМЕР_9 не було та рішення про видачу паспортного документу прийнято з порушенням вимог законодавства України.
За результатами службової перевірки, після проведення якої і був складений вказаний вище висновок, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30.06.2005 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 , слід вважати оформленим з порушенням вимог законодавства про громадянство України, пунктів 1, 2, 12, 13 Положення, пунктів 7, 8, 21 Інструкції №316, та, керуючись підпунктом 8 пункту 108 Порядку №302, недійсним та таким, що підлягає вилученню і знищенню.
Отже, органами Державної міграційної служби України був визнаний недійсним і таким, що підлягає вилученню і знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий на ім'я ОСОБА_1 (позивача у справі), через те, що ОСОБА_1 не набув у встановленому законодавством порядку громадянство України.
Позивач вважає протиправним висновок органу Державної міграційної служби України про недійсність його паспорту. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 25 Конституції України встановлено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (застосовується в редакції, чинній станом на 19.10.2005 - дату видачі позивачу паспорта громадянина України).
Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» №2235-III передбачено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» №2235-III передбачено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.
Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків без громадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» №2235-III встановлено, що громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
При цьому, статтею 5 Закону України «Про громадянство України» №2235-III встановлено, що документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що для встановлення особи позивача ним надано паспорт громадянина України Серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 30.06.2005 року (а.с. 24-28 т.1).
Таким чином, спростовуються доводи відповідача, що позивач не є громадянином України.
При цьому відповідач зазначає, що зазначений паспорт є недійсний, оскільки ОСОБА_1 не набув у встановленому законодавством порядку громадянство України.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
В силу ст.6 Закону України «Про громадянство України» №2235-III громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
При цьому, статте. 19 Закону України «Про громадянство України» №2235-III встановлені підстави для втрати громадянства України:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;
2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
Водночас відповідач визначає паспорт позивача як недійсний та такий що підлягає вилученню та знищенню.
Натомість, недійсним паспорт громадянина України визначається, зокрема,:
- в разі непридатності для подальшого використання;
- припинення громадянства особи;
- коли він не був обміняний на новий у зв'язку зі зміною прізвища, імені та по батькові;
- коли втрачений паспорт знайдено, а замість нього вже видано новий;
- смерті особи, якій було видано паспорт.
Так, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.
Згідно з п. 108 Порядку №302 паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі:
- Непридатності* паспорта для подальшого використання;
- припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;
- коли він заявлений як втрачений або викрадений та ухвалено рішення про оформлення нового паспорта;
- оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства. Наприклад, вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки самостійно власником такого документу, іншими особами, які не наділені відповідними повноваженнями тощо;
- неотримання його заявником протягом року;
- смерті особи, якій було видано такий паспорт;
- закінчення строку його дії або ухвалення рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;
- виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта. Наприклад, у написанні прізвища, імені, по батькові, даті народження тощо;
- коли він підлягає обміну у зв'язку зі зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації). Це стосується, зокрема, випадків зміни прізвища, імені, по батькові власника такого документа. Так, у разі реєстрації шлюбу та зміни прізвища необхідно протягом місяця звернутися за обміном паспорта. Якщо цей строк прострочений, такий документ визнається недійсним. Так саме підлягає й обміну паспорт, якщо особа протягом місяця після досягнення 25- чи 45-річного віку не звернулася в установленому законодавством порядку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вищезазначені норми встановив, що пункт 108 Порядку №302 не містить такої підстави для визнання паспорта громадянина України не дійсним як встановлення відсутності заяви про видачу паспорту.
При цьому, вказаною нормою визначені приклади оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства, наприклад, вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки самостійно власником такого документу, іншими особами, які не наділені відповідними повноваженнями тощо.
Тобто не виявлення відповідачем в 2023 році заяви ОСОБА_1 про видачу паспорту, що був виданий належним органом ОСОБА_1 в 2005 році, не є порушенням безпосередньо позивача, оскільки за збереження таких заяв відповідає державний орган, що наділений відповідними повноваженнями, а не заявник.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідач, помилково трактуючи вищезазначену норму припустився помилкових висновків про те, що позивач не є громадянином України та про те, що паспорт позивача є недійсним та підлягає знищенню.
Отже відповідач діяв не у відповідності до норм законодавства України щодо визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, зокрема, з порушенням пункту 108 Порядку №302.
Пунктами 1, 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (застосовується в редакції, чинній станом на 19.10.2005 року - дату видачі позивачу паспорта громадянина України) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України (паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з п. 13 розділу ІІ Положення для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Основні положення практичної діяльності паспортної служби органів внутрішніх справ щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України визначала Інструкція щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.08.1994 №316 (далі - Інструкція №316, застосовується в редакції, чинній станом на 19.10.2005 року - дату видачі позивачу паспорта громадянина України).
Згідно з п. 6 Інструкції №316 видача громадянам паспортів проводиться на підставі свідоцтва про народження. При відсутності в органах реєстрації актів громадського стану актових записів про реєстрацію народження паспорти громадянам віком понад 16 років можуть бути видані на підставі одного з таких документів, що підтверджують час і місце народження, зокрема, довідки про прийняття до громадянства України.
Пунктом 21 Інструкції №316 передбачено, що іноземцям і особам без громадянства, які прийняті до громадянства України, паспорти видаються за місцем проживання на підставі довідок ВВІР Управлінь (відділів) паспортної, реєстраційної та міграційної роботи головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, м.Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях і м.Севастополі. У розділі «Службові відмітки» заяв форми №1 вказується, коли, яким рішенням дані особи прийняті до громадянства України та з якого громадянства (підданства). Наприклад: «Прийнятий до громадянства України з громадянства Республіки Польща Указом Президента України від 15.12.1994 р., протокол N 17».
У заявах форми № 1 на паспорти, видані в порядку обміну, відомості про прийняття до громадянства України можна вказувати зі слів заявника.
Пунктом 109 Порядку №302 передбачено, що у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник структурного підрозділу відповідного територіального органу/ територіального підрозділу ДМС або його заступник проводить службову перевірку.
Отже службова перевірка здійснюється щодо працівника державного органу, який прийняв рішення про оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Водночас, матеріали справи не містять такої службової перевірки.
За результатами перевірки складається висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, погоджується його безпосереднім керівником та керівником територіального органу ДМС або його заступником.
Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження.
За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС.
Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС.
Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.
У разі визнання паспорта/паспорта зразка 1994 року недійсним відповідно до підпункту 8 пункту 108 цього Порядку висновок про визнання паспорта недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, повинен містити посилання на конкретні норми законодавства, що були порушені.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.06.2005 року позивачем отримано паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 .
При цьому, будь-яких доказів, що вказаний паспорт був отриманий позивачем не на законних підставах матеріали справи не містять.
Зокрема, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не є громадянином України, оскільки згідно перевірки належності до громадянства України встановлено, що заява про видачу паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 в інформаційній підсистемі «Заява про видачу паспорта громадянина України» ЄІАС УМП не виявлено.
Натомість, громадянин не може відповідати за дії державного органу, який не належним чином виконав покладені на нього повноваження та не забезпечив збереження заяви позивача про одержання паспорта.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача подано клопотання про дослідження в судовому засіданні оригіналів журналів обліку осіб, які набули громадянство в період з 01.01.2002 по 30.06.2005 та подавали в цей період заяви про набуття громадянства України, оскільки копії цих журналів, що надав відповідач, не читаємі.
Представником відповідача зазначено, що оригінали зазначених журналів знаходяться на зберіганні ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що дійсно, не читаємими є такі аркуші справи: 149, 150, 159, 160, 161, 165, 166 т.1.
Представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача та дослідження в судовому засіданні паспорту рф, що належить позивачу.
Представник позивача з цього приводу пояснила, що такого паспорту у ОСОБА_1 нема. У позивача є паспорт громадянина України, що виданий в червні 2005 року, був паспорт громадянина СРСР, копія якого надана відповідачем до матеріалів справи (а.с. 172-176 т.2).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Наказу ДМС України №124 від 29.06.2022 зберігання документів, які були підставою для набуття громадянства України, припинення громадянства України, оформлення на території Дніпропетровської області, здійснюється ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2024 року витребувано у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області для дослідження в судовому засіданні оригінали журналів обліку осіб, які набули громадянство в період з 01.01.2002 по 30.06.2005 та подавали в цей період заяви про набуття громадянства України.
Витребувано у відповідача Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області належно роздруковані аркуші справи: 149, 150, 159, 160, 161, 165, 166 т.1.
Витребувано у позивача ОСОБА_1 для дослідження в судовому засіданні (за наявності) паспорт громадянина рф, паспорт СРСР.
У відповіді на вказану ухвалу суду від 07.07.2024 року відповідачем надано копії документів, що належним чином копійовані, зокрема під номером 387 чітко зазначено, що 30.06.2005 року на ім'я ОСОБА_1 видано паспорт (а.с. 9, 5-15 т.3).
Позивач, щодо паспорта громадянина рф, паспорта СРСР зазначив, що такого паспорта на даний час він не має, такий паспорт був у ного до одержання паспорта громадянина України (а.с. 172 т.2).
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
У цій справі відповідачем на підтвердження законності висновку не надано належних доказів, які б в своїй сукупності підтверджували правомірність висновку, згідно з яким скасування паспорта виданого на ім'я позивача було здійснено у зв'язку з не набуттям позивачем громадянства України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо витрат, пов'язані з правничою допомогою адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.3 ст.134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Слід взяти до уваги, що статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Матеріалами справи підтверджується, що доказів понесення витрат на правову допомогу позивачем (представником позивача) додано до позову:
1) копію договору про надання правової допомоги №18/23 від 18.04.2023 року;
2) копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №1 від 25.07.2023;
3) копію акту про надання правничої допомоги, складеного та підписаного сторонами 01.11.2023;
4) квитанцію до прибуткового касового ордера №33 від 05.06.2023.
Відповідно до Акту про надання правничої допомоги та детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом надані наступні послуги:
- аналіз документів, консультація, роз'яснення подальшого плану дій, аналіз законодавства та судової практики (3 години) - 3000 грн.;
- збір доказів, складання та направлення 7-ми адвокатських запитів (4 години) - 4000 грн.;
- складання позовної заяви (3 години) - 4500 грн.;
- підготовка додатків до позовної заяви та подача позовної заяви з додатками до суду (2 години) - 2000 грн.
Загальна сума 13500 грн.
З наданих документів встановлено, що обумовлена сторонами загальна вартість наданої позивачу правової допомоги становить 13500 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Зокрема, визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 передбачено що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема,
- надання правової інформації,
- консультацій і роз'яснень з правових питань,
- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В межах розгляду даної справи представником позивача здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів).
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що такі послуги як аналіз документів, консультація, роз'яснення подальшого плану дій, аналіз законодавства та судової практики; підготовка додатків до позовної заяви та подача позовної заяви з додатками до суду є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви, відповідно, здійснення вказаних видів роботи не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Суд бере до уваги, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала певного обсягу юридичної і технічної роботи, однак розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 13500 грн., не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Аналіз матеріалів справи та норм законодавства України, що регулює правовідносини розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000грн.
В разі задоволення позову підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.
Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №36/2023 від 08.02.2023, затвердженого Державного міграційною службою України 27.02.2023, яким за результатами службової перевірки паспорт громадянина України Серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 30.06.2005 року, визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, є недійсним та підлягає вилученню та знищенню.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області виключити з Інформаційної підсистеми «Заява про видачу паспорта громадянина України» та Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію про недійсність паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданого 30.06.2005 Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 коп. та апеляційної скарги у сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять гривень) 40 коп., що у загальному розмірі складає 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 24.09.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24.09.2024.
В повному обсязі постанова виготовлена 01.10.2024.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова