03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4041/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (суддя Прасов О.О., повне судове рішення складено 18 червня 2024 року) в справі №280/4041/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність щодо:
не підготовки та не видачі довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178;
не нарахування (нарахування не у повному обсязі) та не виплати (виплати не у повному обсязі), в тому числі при здійсненні повного розрахунку при звільненні, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його служби; додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року;
нарахування не в повному обсязі грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 , а саме з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року;
2) визнати протиправною бездіяльність щодо невключення його до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року;
3) визнати протиправним та скасувати пп. 5.1 п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №230 (по стройовій частині) в частині не збереження за ним додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року у період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року;
4) зобов'язати підготувати та видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178;
нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його служби; додаткову винагороду у збільшеному до 100000,00 грн розмірі, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року; грошове забезпечення в повному обсязі за останньою обійманою посадою до виведення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 , а саме з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність у військовослужбовців, які проходять військову службу за мобілізацією, права на отримання компенсації вартості речового майна, адже діючи нормативно-правові акти з цього питання не містять такого обмеження.
Також вказує на необґрунтованість висновку стосовно відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди, позаяк вибуття у відпустку за станом здоров'я для лікування підтверджено наказами військової частини. В період з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року він обліковувався по стройовій частині саме як такий, що вибув у відпустку за станом здоров'я за тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, зокрема, й період лікування у Швеції. Період перебування у військовій частині НОМЕР_3 є періодом як стаціонарного обстеження, так й стаціонарного лікування, що підтверджено свідоцтвом про хворобу.
Стосовно виплати грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні зазначає, що час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше двох місяців) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування у розпорядженні (абз. 3 п. 1 р. XXVIII Порядку № 260). Оскільки позивач в період з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року за наказами по стройовій частині перебував у відпустці за станом здоров'я, цей період виключається із загального періоду перебування у розпорядженні для цілей виплати грошового забезпечення у повному обсязі, а 2-місячний строк збереження грошового забезпечення у повному обсязі продовжено до повернення з відпустки (25 грудня 2023 року), тому відповідач має нарахувати за цей період грошове забезпечення у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена.
Судом першої інстанції вказано про дослідження наданих сторонами доказів та зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог.
Суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, адже такий висновок ґрунтується на неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 02 квітня 2024 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 21 квітня 2022 року отримав поранення за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 у Волноваському районі Донецької області.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2022 року № 181 поранення, отримане позивачем, пов'язане із захистом Батьківщини.
У період з 22 квітня 2022 року по 02 червня 2022 року позивач знаходився на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», в період з 02 червня 2022 року по 04 липня 2022 року - в Національного військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», з 05 липня 2022 року по 29 липня 2022 року та з 30 липня 2022 року по 16 серпня 2022 року - в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області».
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2022 року № 197 позивач після прибуття 18 серпня 2022 року з лікарняного у зв'язку з отриманим пораненням убув у відпустку за станом здоров'я з 18 серпня 2022 року до моменту звільнення та відрахування зі списків особового складу військової частини (підстава - свідоцтво про хворобу № 240о/с від 18 серпня 2022 року).
В період з 26 вересня 2022 року по 06 жовтня 2022 року позивач перебував на лікуванні в умовах військової частини НОМЕР_3 , довідкою ВЛК № 409 від 06 жовтня 2022 року визначено потребу у відпустці за станом здоров'я.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 06 жовтня 2022 року № 207 ОСОБА_1 надано відпустку строком на 30 діб за станом здоров'я на підставі довідки ВЛК.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2022 року № 217 позивач вважається таким, що звільнений від виконання обов'язків по займаній посаді, та убув у відпустку за станом здоров'я приблизним строком на 90 діб з 17 жовтня 2022 року по 17 січня 2023 року (включно) до медичного закладу у Швеції з метою отримання курсу лікування, реабілітації та протезування, надано відпустку строком на 30 діб за станом здоров'я на підставі довідки ВЛК.
Наказом від 29 жовтня 2022 року № 230 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження військової частини НОМЕР_2 з утриманням у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач перебував на лікуванні у Швеції з 20 жовтня 2022 року по 15 серпня 2023 року.
В період з 11 вересня 2023 року по 10 листопада 2023 року перебував на лікуванні в КНП «Львівській обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені ОСОБА_2 ».
З 09 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року перебував у відпустці за станом здоров'я.
З 11 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року перебував та стаціонарному обстеженні та лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 .
З 22 грудня 2023 року по 05 січня 2024 року звільнений від виконання службових обов'язків.
Позивач визнаний інвалідом 1 групи за пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, встановлено 80% втрати працездатності.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29 березня 2024 року № 99 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2024 року № 93 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 03 квітня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Спірними в цій справі є питання права позивача на отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розміру за період перебування у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації), а також правомірність наказу командира військової частини в частині не збереження за позивачем додаткової винагороди.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частина шоста вказаної статті Закону № 2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дія якого у подальшому продовжувалась, тобто на час виникнення спірних правовідносин в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно з пунктом 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898 (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Суд визнає необґрунтованими доводи відповідача, із якими погодився суд першої інстанції, що на позивача як військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, не поширюються положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ щодо виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи наведене, позивач, як особа, призвана на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем та на нього поширюються всі права та пільги для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2019 року в справі № 820/3719/17.
Судом встановлено, що 01 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби, проте на даний час відповіді на нього не надано.
Враховуючи викладене та приведений правовий висновок Верховного Суду, суд доходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане ним речове майно при звільненні.
Суд визнає помилковими посилання суду першої інстанції на пункт 17 розділу ІІІ Інструкції № 232, відповідно до якого мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються, як на підтвердження відсутності у позивача права на таку компенсацію.
Відповідно до пункту першого вказаної Інструкції ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), в той час, як Порядком №178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Згідно з пунктом 4 Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Тобто, пункт 17 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.
Тому суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не підготовки та не видачі довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, за формою, яка наведена у додатку до Порядку № 178; зобов'язання підготувати та видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка наведена у додатку до Порядку № 178, та нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його служби є такими, що підлягають задоволенню.
Наступним спірним питання є питання виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Статтею 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Спірним періодом щодо виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, є період з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року.
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній на 24 жовтня 2022 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З 01 червня 2023 року постанова № 168 доповнена абзацом 1-2 в наступній редакції:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».
Судом встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2022 року №197 ОСОБА_1 після прибуття 18 серпня 2022 року з лікування у зв'язку із отриманням поранення убув у відпустку за станом здоров'я з 18 серпня 2022 року до моменту звільнення та відрахування зі списків особового складу частини (підстава свідоцтво про хворобу №240/с від 18 серпня 2022 року).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №217 від 16 жовтня 2022 року ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров'я приблизним строком на 90 діб з 17 жовтня 2022 року по 17 січня 2023 року до медичного закладу «Sahlgenska University Hospital» (місто Гетеборг, Швеція) з метою отримання курсу лікування, реабілітації та протезування із зобов'язанням надання доповіді командуванню частини по поверненню з лікування. При цьому у наказі вказано, зокрема, таку підставу необхідності надання позивачу відпустки за станом здоров'я - клопотання начальника клініки кардіології НВМКЦ «ГВКГ» та висновок про необхідність направлення особи на лікування за кордон.
Згідно з наказом командира військової частини №432 від 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 прибув з довготривалого лікування.
Таким чином, ОСОБА_1 у період з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року обліковувався по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 саме як такий, що вибув у відпустку за станом здоров'я за тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Враховуючи, що постановою № 168 чітко встановлено, що за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії військовослужбовцю виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, а необхідність надання позивачу відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, підтверджено висновком військово-лікарської комісії, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за час перебування у відпустці для лікування після поранення.
При цьому суд визнає цілком обґрунтованими доводи апелянта, що період лікування ОСОБА_1 за кордоном не є періодом амбулаторного лікування, як вважає відповідач, а є періодом перебування у відпустці за станом здоров'я, тому за цей період ОСОБА_1 мала бути нарахована додаткова винагорода у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Також період перебування позивача в військовій частині НОМЕР_3 з 11 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року не можна вважати періодом, в якому позивач не має права на отримання додаткової винагороди.
Так, відповідач вказує, що в цей період позивач перебував на стаціонарному обстеженні.
Разом з тим, такий висновок відповідача спростовується власне пунктом 9 свідоцтва про хворобу №12, виданого військовою частиною НОМЕР_3 , відповідно до якого позивач перебував у цей період як на стаціонарному обстеженні, так і на стаціонарному лікуванні.
Згідно з виписним епікризом №6992 за період з 11 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року позивач в цій період проходив огляди, лікарські заходи, а обстеження (проходження ВЛК) вказано лише на один день, а саме - останній день (22 грудня 2023 року).
Суд зауважує, що за наказами по стройовій частині, виданими військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у спірному періоді перебував у відпустці за станом здоров'я до моменту звільнення з військової служби у зв'язку з пораненням, яке є тяжким та пов'язане із захистом Батьківщини, відповідно, відповідач мав включати позивача у накази про нарахування та виплату додаткової винагороди на підставі постанови № 168.
У зв'язку з тим, що позивачу додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, суд доходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Стосовно позовних вимог в частини визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в частині не включення його до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року, визнання протиправним та скасування пп. 5.1 п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року за №230 (по стройовій частині) в частині не збереження за позивачем додаткової винагороди за постановою №168 у період перебування у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року суд зазначає таке.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Відповідно до пунктів 11, 12 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відтак, додаткова винагорода особовому складу військової частини виплачується на підставі наказів командирів (начальників) військових частин.
Не включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди суд розцінює як протиправну бездіяльність.
Також суд визнає протиправним пп. 5.1 п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року за №230 (по стройовій частині) в частині не збереження за позивачем додаткової винагороди за постановою №168 у період перебування у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року, адже право позивача на отримання додаткової винагороди суд визнав доведеним.
Порушене право позивача в цій частині підлягає захисту шляхом зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період перебування у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн.
Стосовно питання нарахування не в повному обсязі грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 (з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року) суд зазначає таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №230 ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з утриманням у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 . Цим наказом передбачено здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (без виплат додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168) в розмірі, який військовослужбовець отримував за посадою начальника групи планування до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці, - до 24 грудня 2022 року.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 1-1 постанови № 168, що застосовується з 01 червня 2023 року, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Абзацом першим пункту 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до абзацу третього пункту 1 розділу XXVIII Порядку №260 час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Тобто, за загальним правилом за військовослужбовцем, який перебуває у розпорядженні командира, грошове забезпечення у повному обсязі за останньою посадою зберігається впродовж двох місяців, в подальшому виплачується лише певні складові грошового забезпечення: оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.
Разом з тим, такий термін перебування у розпорядженні переривається на період лікування або перебування у відпустці.
В цьому випадку позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 у період з 25 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року (дату звільнення), а грошове забезпечення збережено за позивачем у розмірі за останньою посадою лише в період з 25 жовтня 2022 року по 24 грудня 2022 року, хоча у період з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року позивач згідно з наказами по стройовій частині перебував у відпустці за станом здоров'я, який має виключатися із загального періоду перебування у розпорядженні для цілей виплати грошового забезпечення в повному обсязі, тому відповідач мав нараховувати позивачу за цей період грошове забезпечення у повному розмірі.
Враховуючи протиправність нарахування не в повному обсязі грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 (з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року), суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в повному обсязі за останньою посадою, яку обіймав позивач, до виведення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 .
Висновки суду першої інстанції, якими повністю підтримана позиція відповідача, не відповідають обставинам цієї справи, такі висновки в достатній мірі не є обґрунтованими.
Судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що потягло за собою неправильне вирішення справи.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в справі № 280/4041/24 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в справі № 280/4041/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 280/4041/24 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не підготовки та не видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року за №178.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування (нарахування не у повному обсязі) та не виплати (виплати не у повному обсязі) ОСОБА_1 , в тому числі при здійсненні повного розрахунку при звільненні, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період перебування ОСОБА_1 у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з нарахування ОСОБА_1 не в повному обсязі грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 , а саме з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період перебування у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року.
Визнати протиправним та скасувати пп. 5.1 п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №230 (по стройовій частині) в частині не збереження за ОСОБА_1 додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року у період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) підготувати та видати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період проходження військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період перебування ним у відпустці за станом здоров'я (з метою лікування, протезування та реабілітації) з 18 серпня 2022 року по 25 грудня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення в повному обсязі за останньою посадою до виведення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 із збереженням в списках військової частини НОМЕР_1 з 24 жовтня 2022 року по 02 квітня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 жовтня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов