03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3075/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (суддя Конишева О.В., повне судове рішення складено 14 червня 2024 року) в справі № 280/3075/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0047561-2409-0826-UА-63120270000028556 від 22 січня 2024 року та №0047562-2409-0826-UА-23060070000082704 від 22 січня 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Звертає увагу, що відповідачем при розрахунку податку за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 60 кв.м, а не 120 кв.м, що не відповідає нормам Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5.
Крім того, рішенням Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 542/7 встановлено ставку податку на території міста, зокрема, для квартир, загальна площа яких не перевищує 85 кв.м, на рівні нульової ставки, а для розрахунку податку застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, тоді як ця пільга має становити 85 кв.м.
Неправильне визначення розміру податку на квартиру, що розташована у м. Запоріжжя, потягло за собою неправильне нарахування податку на квартиру, що розташована у м. Харкові, оскільки розрахунок зроблено одночасно щодо двох об'єктів нерухомості, виходячи з питомої ваги площ квартир.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна, а саме: квартира загальною площею 127,33 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 86 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі зазначеної інформації Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік від 22 січня 2024 року №0047561-2409-0826-UA631202700000028556 на суму 4141,41 грн та від 22 січня 2024 року №0047562-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 6131,70 грн.
Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування відповідачем застосована 60 кв.м, а ставка податку 1%.
Положенням про податок на майно, затвердженим рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5, встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, що суд першої інстанції вважав вірним, так як загальна площа квартир перевищує 120 кв.м та 85 кв.м, тому ставка податку відповідно до розрахунку 1%, що не є спірним.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність розрахунку податок, проведеного відповідачем, оскільки застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування, що дорівнює 60 кв.м.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать об'єкти нерухомого майна: квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 127,33 кв.м., та квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 86 кв.м.
ГУ ДПС у Запорізькій області 22 січня 2024 року прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік: № 0047561-2409-0826-UА-63120270000028556 у розмірі 4141,41 грн та №0047562-2409-0826-UА-23060070000082704 у розмірі 6131,70 грн.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є виключно питання правомірності податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.3 статті 266 ПК України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 статті 266 ПК України встановлені пільги із сплати податку.
Зокрема, за змістом підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За правилами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 143 Конституції України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За змістом пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Відповідно до пункту 12.4 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:
12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення).
Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №5, від 26 лютого 2016 року №30, від 25 серпня 2016 року №50, від 21 грудня 2016 року №49, від 26 квітня 2017 року №51, від 27 травня 2020 року №49 вносились відповідні зміни.
Пунктом 2.4 Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Відтак, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м.
Крім того, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, які, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв.м.
Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що законодавцем відрізняються поняття «нульова ставка податку на нерухоме майно» та «пільга зі сплати податку» як неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком.
Так, нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в Положенні - 120 кв.м), а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується.
Проте у разі, якщо площа для квартири/квартир незалежно від їх кількості перевищує, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням.
У випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
Відтак, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв.
Позивач є власником квартири, загальною площею 127,33 кв.м.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, оскільки загальна площа квартири перевищує 120 кв.м.
Рішенням Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (далі - рішення) встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори, зокрема, податок на майно, який складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 3 рішення установлено, що місцеві податки та збори на території міста Харкова справляються відповідно до норм Податкового кодексу України, з урахуванням ставок та пільг, встановлених п. 2 цього рішення.
Пунктом 2 рішення встановлено ставки і пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 до цього рішення.
Пунктами 1, 2 додатку 1 до рішення (надалі - додаток 1) передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (н.1); ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток.
Пункт 3 додатку 1 визначає, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема квартири/квартир незалежно від їх кількості, загальною площею до 85 кв.м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків.
Таким чином, рішенням встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Харкова щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 85 кв. метрів на рівні нульової ставки податку.
Позивач є власником квартири, загальною площею 86,00 кв.м.
Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даним об'єктом нерухомості за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, так як загальна площа квартири перевищує 85 кв.м.
Доводи апелянта про неправильність застосування відповідачем при розрахунку податку за 2023 рік пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а не 85 та 120 кв.м, неправильність визначення розміру податку на квартиру, що розташована у м. Запоріжжя, потягло за собою неправильне нарахування податку на квартиру, що розташована у м. Харкові, оскільки розрахунок зроблено одночасно щодо двох об'єктів нерухомості, виходячи з питомої ваги площ квартир, суд відхиляє та зазначає, що вище судом вказано, що нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, а у разі, якщо площа для квартири/квартир незалежно від їх кількості перевищує, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а ставка податку 1%.
В цьому випадку площа квартири у місті Запоріжжя перевищує 120 кв.м, тому застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв.м, а ставка податку становить 1%.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в справі № 280/3075/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в справі № 280/3075/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 03 жовтня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов