03 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7057/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10798790/36313601 від 28.03.2024;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригувань кількісних і вартісних показників ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" №905/6 від 05.02.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №440/7057/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (вул. Наглого Марка, буд. 46, с.Дейманівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37050) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків, 61052), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.03.2023 №8381873/36313601 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №179 від 28.12.2021 до податкової накладної №610 від 30.09.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" розрахунок коригування від №179 від 28.12.2022 для податкової накладної №610 від 30.09.2021, датою його подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривен). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривен).
21.08.2024 через "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій представник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ "Пирятинський Делікатес" витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24 передано для розгляду судді Костенко Г.В.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
У період з 26.08.2024 по 02.10.2024 включно суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці, внаслідок чого заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення розглянута судом 03.10.2024.
Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
З наведеної статті слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги позивача або певні питання, які підлягали вирішенню при ухваленні судового рішення, зокрема питання про судові витрати.
Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами першою - третьою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В мотивувальній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №440/7057/24 зазначено, що:
"Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В матеріалах справи ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2024 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 10687/10 від 25.07.2022.
Разом із тим, на переконання суду на підтвердження фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката та витрат на професійну правничу допомогу суду мають бути надані належні, достатні та допустимі докази - квитанція банку, платіжна інструкція (тощо).
Крім того, всупереч вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачем не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що належних доказів здійснення позивачем оплати послуг, наданих адвокатом суду не надано.
Отже, докази фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат в матеріалах справи відсутні, а тому останні розподілу не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19".
Отже, при ухваленні судового рішення у справі №440/7057/24 судом вирішено питання про судові витрати та врахована відсутність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, такі витрати не включені до судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами у цій справі.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положенням частини третьої статті 143 КАС України, яким передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави висновку, що докази на підтвердження понесення судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення, та наявності відповідної заяви, поданої до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №340/2449/19.
Вимоги частини третьої статті 143 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Таким чином, правило частини третьої статті 143 КАС України щодо необхідності подання заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог слід застосовувати і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.
Втім, позивачем до закінчення розгляду цієї справи не подавалася заява, в якій було б вказано про намір у визначений кодексом строк подати докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання щодо відшкодування таких витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд зауважує, що зазначення позивачем у тексті позовної заяви про те, що документи на підтвердження понесення витрат у сумі 5000,00 грн будуть надані до суду відповідно до вимог КАС України не може бути визнано судом як подання заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до частини третьої статті 143 КАС України.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 139, 143, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/7057/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Г.В. Костенко