03 жовтня 2024 року Справа № 280/6934/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу з розрахунку 100000,00 гривень на місяць за кожен день участі позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) - протиправною;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 гривень на місяць за кожен день участі позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно), із врахуванням виплачених позивачу сум додаткової винагороди за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 (у тому числі з питання виплати грошового забезпечення). Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170, від 02.06.2024 №235, від 03.07.2024 №293 район діяльності військової частини НОМЕР_2 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій. Зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не було нараховано, а військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйон) включно) у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно). Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому підвищеної до 100 000,00 гривень додаткової винагороди протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі. Витребувано від Військової частини НОМЕР_2 : інформацію щодо наявності (або відсутності чи вибуття) в особовому складі цієї військової частини позивача (якщо наявний чи був наявний: то коли та на якій правовій підставі він зарахований до особового складу військової частини, займана ним посада та військове звання; якщо вибув: то коли та на якій правовій підставі); інформацію до розмір грошового забезпечення позивача за квітень-червень 2024 року із зазначенням всіх його складових, в тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; інформацію про наявність або відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 грн на місяць в період квітень-червень 2024 року із зазначенням конкретних бойових розпоряджень (наказів), рапортів керівників структурних підрозділів про виплату додаткової винагороди, донесень та журналів бойових дій, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях в першому ешелоні; належним чином засвідчені копії витягів наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 грн на місяць за квітень-червень 2024 року лише щодо позивача (за наявності); інформацію про причини невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, збільшеної до 100000 грн. на місяць за квітень-червень 2024 року, у випадку наявності у нього права на отримання такої доплати.
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що не є розпорядником державних коштів та перебуває на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_2 , нараховуючи додаткову винагороду позивачу, діяла у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, застосовуючи норми Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що військова частина НОМЕР_2 діяла під час нарахування позивачу додаткової винагороди за спірний період у повній відповідності до чинного законодавства, а також те, що до компетенції військової частини НОМЕР_2 не відноситься виплата нарахованого грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди), протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_2 відсутня, а позов до військової частини НОМЕР_2 заявлено завідомо безпідставно. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову до військової частини НОМЕР_2 у повному обсязі, вважати виконаними вимоги ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі №280/6934/24.
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що в своїй позовній заяві, позивач не розкрив характер своїх діяльності на займаній посаді. Відповідачем 1 надано витяг із наказу про призначення на останню займану посаду (згідно додатку), що підтверджує неможливість безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконання бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень. В поданій позовній заяві, позивач не надав будь якого належного та допустимого доказу та не навів жодного факту про ним виконання бойового завдання, передбаченого пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами). Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від відповідача 1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач хоч і перебував в районі ведення воєнних (бойових), однак підстави для здійснення виплати відповідачем 1 збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень упродовж спірного періоду відсутні, оскільки він не виконував/здійснював бойові (спеціальні) завдання, тому вважає твердження позивача безпідставними та необґрунтованими належними доказами.
26 серпня 2024 року від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме витягу з підсумкового бойового донесення начальника логістики - заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 .
У відповіді на відзив військової частини НОМЕР_1 позивач зазначив, що виконуючи протягом спірного періоду завдання із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи безпосередньо в районі їх ведення у складі військової частини НОМЕР_2 , яка є військовою частиною першого ешелону оборони, він забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, і тому має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах. Крім того, зазначає, що перебуваючи на займаній посаді у військовій частині НОМЕР_2 , виконуючи посадові обов'язки, в розумінні Методичних рекомендацій від 02.03.2023, виконує спеціальне завдання зі всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.
05 вересня 2024 року від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме витягу з рапорту начальника логістики - заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на грошовому забезпеченні та у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.02.2023, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (по особовому складу) від 13.02.2023 №38, на посаду начальника автомобільної служби логістики військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 16.02.2023 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Рішеннями (наказами) Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170, від 02.06.2024 № 235, від 03.07.2024 № 293 район діяльності військової частини НОМЕР_2 визнаний районом бойових дій, відповідно участь у діях та виконання бойових (спеціальних) завдань у вказаному районі вважаються такими, що здійснюються в районах ведення бойових дій.
В період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) військова частина НОМЕР_2 вела бойові дії на лінії бойового зіткнення з противником та здійснювала заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, на підставі відповідних Бойових розпоряджень.
Рапортами начальника логістики - заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_2 вх. №2873 від 03.05.2024, вх. №3653 від 03.06.2024, вх. №4460 від 03.07.2024 на ім'я командира в/ч НОМЕР_2 , подано список військовослужбовців групи логістики в/ч НОМЕР_2 (у тому числі позивача), які протягом періоду з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», БР ком. в/ч НОМЕР_3 від 13.04.2024 №472/ТРО, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2024 №1186/127дск, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 №1306/127дск підсумкові бойові донесення начальника логістики - заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 : №58/дск від 01.05.2024, №73/дск від 01.06.2024, №92/дск від 02.07.2024.
Наказами командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності): від 03.05.2024 №210, від 03.06.2024 №253, від 04.07.2024 №298, якими прийнято рішення про виплату військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивачу, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) за спірний період.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 1564/2866 позивача повідомлено про те, що на підставі телеграми заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.06.2022 № 248/2942 у період з 01.07.2022 по 05.07.2022 здійснено приймання-передачу військової частини НОМЕР_1 (у тому числі, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 ) з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, завдання з грошового забезпечення військовослужбовцям військових частин, підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі і військової частини НОМЕР_2 , після липня 2022 року виконувалося військовою частиною НОМЕР_1 , що свідчить про те, що військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником бюджетних коштів у частині виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а отже реалізація її виплати не покладена на військову частину НОМЕР_2 . Повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_2 були здійснені усі необхідні заходи з нарахування додаткової винагороди під час дії воєнного стану за квітень 2024 року з урахуванням поданого командиром взводу матеріально-технічного забезпечення рапорту, який був включений додатком у відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, де зазначений період виконання завдань - у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 включно, на підставі чого у подальшому була виконана розрахунково-платіжна відомість. Вказана відомість була передана до розпорядника бюджетних коштів, військової частини НОМЕР_1 , з метою подальшої нею виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану за квітень 2024 року.
Відповідно до довідки від 01.08.2024 за №1564/3728, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , у квітні 2024 року позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 43333,33 грн, виплачено - 12805,00 грн; у травні 2024 року нараховано - 100000,00 грн, виплачено - 29550,00 грн; у червні 2024 року нараховано - 100000,00 грн, виплачено - 29550,00 грн.
Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-ХІІ) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;
бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, яка застосовувалася спірний період) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №260, в редакцій, чинній станом на 18 квітня 2024 року передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат Військової частини (установи, організації) (далі - Військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами першим-п'ятим пункту 8 розділу 1 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі Військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку №260).
З урахуванням пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин передбачалось, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу Військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу Військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З вищенаведених правових норм слідує, що в спірний період умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн є: 1) період дії воєнного стану; 2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку Постанови №168 у межах до 30 000,00 грн або у межах до 100 000,00 грн є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України, суд, під час розгляду даної адміністративної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/660/23, від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 та інших стосовно застосування положень Постанови КМУ №168. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах, виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови №168). Також, Верховний Суд вказав про необхідність підтвердження цих обставин відповідними документами.
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів встановлено, що в період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Зазначене підтверджується: Рапортами начальника логістики - заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 вх. №2873 від 03.05.2024, вх. №3653 від 03.06.2024, вх. №4460 від 03.07.2024 на ім'я командира в/ч НОМЕР_2 , якими подано список військовослужбовців групи логістики в/ч НОМЕР_2 (у тому числі позивача), які протягом періоду з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення (які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 №170 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», БР ком. в/ч НОМЕР_3 від 13.04.2024 №472/ТРО, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2024 №1186/127дск, БР ком. в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2024 №1306/127дск підсумкові бойові донесення начальника логістики - заступника командира батальйону в/ч НОМЕР_2 : №58/дск від 01.05.2024, №73/дск від 01.06.2024, №92/дск від 02.07.2024.
Наказами командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності): від 03.05.2024 №210, від 03.06.2024 №253, від 04.07.2024 №298, якими прийнято рішення про виплату військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 , у тому числі позивачу, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) за спірний період.
Проте, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2024 за №1564/3728, у квітні 2024 року позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 43333,33 грн, виплачено - 12805,00 грн; у травні 2024 року нараховано - 100000,00 грн, виплачено - 29550,00 грн; у червні 2024 року нараховано - 100000,00 грн, виплачено - 29550,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку, що позивачу з урахуванням Постанови №168 у період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода у розмірі 10000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
В той же час, з урахуванням відомостей зазначених в довідці військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2024 за №1564/3728, судом установлено, що фактична виплата додаткової винагороди у вищезазначеному розмірі позивачу військовою частиною НОМЕР_1 здійснена так і не була, у зв'язку із чим, вимоги, заявлені позивачем до військової частини НОМЕР_1 в частині виплати додаткової винагороди за період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно) підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає необґрунтованою підставу визначену відповідачем 1 для невиплати збільшеного розміру додаткової винагороди, оскільки за твердженням відповідача 1 позивач не виконував/здійснював бойові (спеціальні) завдання у вказаному періоді, однак такі твердження не відповідають матеріалам справи та спростовуються вищезазначеними доказами.
З приводу доводів представника військової частини НОМЕР_1 , що надані військовою частиною НОМЕР_2 документи містять певні недоліки, в тому числі відсутність посилання на журнал бойових дій, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04, у якому проаналізовано поняття належне урядування.
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Зважаючи на те, що документи на підтвердження наявного у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, до військової частини НОМЕР_1 готувала та надавала військова частина НОМЕР_2 , а не позивач, то позивач не повинен нести відповідальність (негативні наслідки) за правильність їх оформлення та заповнення.
Окрім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Разом з тим, судом установлено, що відповідачем 2 виконаний обов'язок щодо нарахування позивачу у спірних періодах додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку до 100 000,00 гривень. Підтвердженням цього є довідка військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2024 за №1564/3728.
Відтак, позовні вимоги, які заявлені до військової частини НОМЕР_2 , задоволенню не підлягають.
Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку до 100000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку до 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18.04.2024 по 30.06.2024 (включно), з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова