Справа № 308/8566/24
1-кс/308/5177/24
02 жовтня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст. 28 - ч.5 ст. 190 Кримінального кодексу України -
До слідчого судді надійшло вищевказане клопотання, в якому представник власника майна просить скасувати арешт в частині користування, що був накладений відповідно ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2024 року, в рамках кримінального провадження №12023071170000884 від 06.12.2023, зокрема, на автомобіль марки Ауді А7 державний номерний знак НОМЕР_1 та передати його ОСОБА_4 на зберігання.
В обґрунтування клопотання зазначає, що вказаний транспортний засіб був вилучений від час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді.
Вказує, що мету, з якою було надано дозвіл на обшук транспортного засобу досягнуто, тобто обшукано транспортний засіб та вилучені відповідні документи та банківські картки, на які також накладено арешт, а отже необхідності у вилученні та арешті самого авто немає.
Звернув увагу суду судом не надавався дозвіл на вилучення даного авто, відповідно дії слідчого органу щодо вилучення вказаного авто під час обшуку є незаконним та передчасними. Більше того, вказане авто належить на праві власності ОСОБА_4 , яка не має жодного відношення до даного провадження, а вилучення та арешт її майна порушує її право власності на таке майно.
Крім того, вказав, що вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_4 на праві власності та яка не має жодного статусу та відношення до даного кримінального провадження, та відносно такого призначено авто товарознавчу експертизу. В той же час, призначена авто товарознавча експертиза може бути реалізована у випадку часткового скасування арешту на майно, тобто передачі його на відповідальне зберігання власнику, який в будь який момент пред'явить таке авто як слідчому органу так і експерту для проведення експертизи, а отже часткове скасування арешту та передача його на відповідальне зберігання власнику майна жодним чином не перешкоджатиме кримінальному провадженню.
З огляду на викладене, вважає, що казаний транспортний засіб не може бути забезпеченням по кримінальному провадженні, адже ОСОБА_4 , є добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу, і такий арешт грубо порушує її права, свободи, та незаконно втручається в його право власності, а тому подальше утримання транспортного засобу на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів є недоцільним.
В судове засідання власник майна та її представник з'явилися, адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд клопотання без їх участі. Клопотання підтримав, просив задовольнити. Також надав додаткові пояснення до клопотання, в яких зазначив, що транспортний засіб було придбано ОСОБА_4 18.06.2023, в той же час, кримінальне провадження та події, які описуються в обставинах кримінального провадження стосуються періоду після його придбання. Також зазначив, що ОСОБА_4 не має та не може мати жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні. Зазначив, що власник придбала вказаний транспортний засіб за власні кошти, які накопичувала довгий період. Вказані обставини відомі органу досудового розслідування, не оспорюються та не спростовуються ним.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Слідчий ОСОБА_5 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Вказав, що проти задоволення заяви заперечує, оскільки на даний час не отримано висновок призначеної авто товарознавчої експертизи.
Дослідивши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як встановлено слідчим суддею, слідчими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 255, ч.4 ст.28, ч.5 ст. 190 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 по справі №308/21864/23 накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки «Ауді» моделі «А7» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішені питання про арешт майна суд суддя, суд також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Слідчим суддею встановлено, що на даний час з вказаним транспортним засобом не проводяться жодні слідчі чи процесуальні дії крім авто товарознавчої експертизи, даний транспортний засіб не є власністю підозрюваних, а належить третій особі, яка не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні.
Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, вважаю, що клопотання про скасування арешту майна в частині заборони користування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000884 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст. 28 - ч.5 ст. 190 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 по справі №308/21864/23 в частині позбавлення права користування на автомобіль марки «Ауді» моделі «А7» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, передбачену ст.388 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1