Справа № 302/1196/24
Провадження № 2-о/302/90/24
17
"03" жовтня 2024 р. селище Міжгір?я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
з участю секретарів судового засідання Магдича В. М., Куруц В. І.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Рішко С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що у період з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 вона проживала в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу.
24 жовтня 1987 року Міжгірським районним відділом ЗАГС було зареєстровано шлюб між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син, ОСОБА_6 .
За час спільного проживання, ОСОБА_5 постійно та на тривалі періоди виїздив на заробітки за межі України, що негативно впливало на подружні стосунки. Зрештою це призвело до того, що у 2002 році, ОСОБА_7 вчергове виїхав на заробітки за межі України, перестав спілкуватися з нею та сином, тим самим фактично покинувши сім'ю. Заявниця із сином продовжила проживати у належному їй будинку в АДРЕСА_1 .
23 квітня 2003 року в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в селищі Міжгір'я вона познайомилася із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Бродецьке Катеринопільського району Черкаської області. Наступного року ОСОБА_3 переїхав до неї на постійне проживання і 25.10.2005 його місце проживання було зареєстровано в АДРЕСА_1 .
З того часу вони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку (робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту), всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_3 допомагав їй виховувати її сина, ОСОБА_6 .
У період з 23.11.1986 по 31.01.2004 ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_8 , 1978 р.н.
Батьками ОСОБА_3 були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживали в АДРЕСА_2 .
Заявниця з ОСОБА_3 спілкувалися із його батьками. До смерті ОСОБА_9 у 2007 році вони з ОСОБА_3 двічі на рік їздили до його батьків в с. Бродецьке допомагати садити та збирати городину, а після смерті батька - приїздили до матері ОСОБА_3 не менше одного разу на рік.
Також вони спілкувались із братом та сестрою ОСОБА_3 .
У період з вересня 2008 року по лютий 2009 року ОСОБА_3 реєстрував місце свого проживання у батьків в с. Бродецьке, оскільки мусив допомагати матері після смерті батька. Однак вже 03.02.2009 він знову зареєстрував своє місце проживання за місцем проживання заявниці.
На початку спільного проживання вони часто обговорювали можливість реєстрації шлюбу між ними, однак на заваді цьому було те, що заявниця продовжувала перебувати у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , місцеперебування якого їй не було відоме, а тому не знала як розірвати з ним шлюб.
Лише у квітні 2021 року її сина повідомили родичі по лінії батька, що ОСОБА_5 постійно проживав у США, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У грудні 2023 року її сину вдалося отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_5 і перекласти його на українську мову.
Реєстрація смерті ОСОБА_5 в органах РАЦС дала б змогу їм із ОСОБА_3 нарешті офіційно узаконити їх стосунки, однак на заваді цьому стало повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну.
28 лютого 2022 року ОСОБА_3 за власною ініціативою з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 та добровільно вступив до лав Збройних Сил України для захисту нашої Батьківщини від російських окупантів.
ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та мужньо захищав нашу землю на Запорізькому напрямку. Під час проходження служби вони з чоловіком за кожної можливості спілкувалися у телефонному режимі. У відпустки він також приїжджав додому в селище Міжгір'я. За бойові звитяги її чоловік неодноразово нагороджувався почесними орденами та медалями. У травні 2023 року ОСОБА_3 отримав статус учасника бойових дій.
ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Бродецьке померла мати її чоловіка - ОСОБА_10 .
Наприкінці червня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 на адресу заявниці надійшло сповіщення про те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 її чоловік загинув під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Кам'янське Василівського району Запорізької області.
Виконуючи волю чоловіка, заявниця поховала його на цвинтарі біля батьків у с. Бродецьке Катеринопільського району Черкаської області.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на службі у Збройних Силах України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 за свободу та незалежність нашої країни під час повномасштабної війни, його сім'я має право отримати компенсацію - одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн, згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Окрім того, члени сім'ї загиблих військовослужбовців мають права на інші пільги та виплати у відповідності до приписів чинного законодавства.
Посилаючись на вказані обставини заявниця просила суд встановити факт, що вона і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Кам'янське Василівського району Запорізької області, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання (а.с. 54).
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року до участі в справі залучено в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64-66).
19.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення, в яких посилаючись на необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог ОСОБА_1 , висловлено прохання відмовити у задоволенні заяви (а.с. 74-84).
25.09.2024 представником ІНФОРМАЦІЯ_7 до суду подані пояснення, в яких висловлено прохання відмовити у задоволенні вимог за заявою ОСОБА_1 з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність (а.с. 120-125).
В судовому засідання заявниця та її представник адвокат Рішко С. І. підтримали заявлені вимоги з підстав наведених в заяві.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_7 в судовому засіданні 26.09.2024 просив відмовити у задоволенні вимог заяви з підстав наведених у письмових поясненнях, в судове засідання 03.10.2024 не з?явився.
Міністерством оборони України явку представника в судове засідання не забезпечено. Судом надано можливість забезпечення участі представника в судовому засіданні з використанням системи відеоконференцзв'язку «EasyCon», про що 20.09.2024 було постановлено відповідну ухвалу. Разом з тим, представник Міністерства оборони України не вийшов на зв?язок, внаслідок чого його участь режимі відеоконференцзв'язку стала неможливою.
Заслухавши доводи учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами статті 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання грошової допомоги мають, в тому числі: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
В силу частин 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається, як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно частини 1 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання з загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту 3) наявність між особами взаємних прав і обов'язків.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з положеннями статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 та пункту 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд виходить із того, що факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підтверджується, зокрема, наступним:
--- спільною адресою реєстрації їх місця проживання в АДРЕСА_1 у період з 03.02.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 16-18);
--- наявністю у заявниці оригіналів особистих документів ОСОБА_3 , копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 20.08.1975; паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 23.07.2019 Міжгірським РС ГУ ДМС України в Закарпатській області; свідоцтва про неповну середню освіту серія НОМЕР_4 від 11.06.1990; атестату про середню освіту серія НОМЕР_5 від 13.06.1992 з додатком; диплому серії НОМЕР_6 від 30.04.1993 з додатком; посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_7 від 13.04.1994; трудової книжки колгоспника від 25.08.1993; талона серії НОМЕР_8 до посвідчення водія від 17.02.1998; медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом серії 10 ААВ № 029671 від 16.08.2012; картки фізичної особи - платника податків від 15.01.2009; медичної картки амбулаторно хворого № 33539 від 14.07.2020; повідомлення державного нотаріуса Катеринопільської державної нотаріальної контори про відкриття спадщини від 20.02.2024 № 122/02-14; грамоти митрополита Хустського і Виноградівського УПЦ від 25.10.2023 (а.с. 25-41);
--- наявністю у заявниці копій свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 від 02.07.2024; посвідчення серії НОМЕР_10 від 19.05.2023 ОСОБА_3 , сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 № 1207, сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.06.2024 № 5, оригінали яких, як зазначає заявниця, після поховання ОСОБА_3 , вона віддала його сину ОСОБА_2 , який письмовою заявою підтвердив наведені ОСОБА_1 обставини (а.с. 19, 23, 21, 22, 62);
--- змістом декларації № 0001-Н2Х5-ТРА0 від 02.02.2023 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, в якій місце проживання ОСОБА_3 вказане: АДРЕСА_1 , та в якій ОСОБА_3 зазначив ОСОБА_1 як довірену особу для повідомлення у разі настання екстреного випадку з ним (а.с. 24);
--- довідкою Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 13.08.2024 № 974, згідно якої до моменту смерті ОСОБА_3 був членом сім'ї ОСОБА_1 (а.с. 11);
--- записами будинкової книги для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_1 (а.с. 16-18);
--- спільними із ОСОБА_3 фото-світлинами, виконаним у різні періоди, починаючи з січня 2005 року (а.с. 42-46).
--- платіжними інструкціями від 30.11.2022, 01.02.2023, 18.03.2023, 20.05.2023, 25.06.2023, 14.08.2023, 21.12.2023, 04.01.2024, згідно яких ОСОБА_3 здійснено переказ коштів синові заявниці ОСОБА_6 на загальну суму 216 000,00 гривень (а.с. 133-140).
Також, факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 в період з січня 2004 року по день смерті останнього, як подружжя та ведення спільного господарства підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, зокрема:
- ОСОБА_11 - чоловік ОСОБА_12 , рідної сестри померлого ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_13 , мешканка АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_14 , мешканка АДРЕСА_3 .
Вказані свідки підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як дружини та чоловіка, які починаючи з січня 2004 року вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, в тому числі робили ремонти, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, проводили свята в колі рідних та друзів.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Встановлення даного юридичного факту необхідно заявниці для можливості реалізації права на отримання пільг та виплат, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_11 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Бродецьке Катеринопільського району Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Кам'янське Василівського району Запорізької області, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_9.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2024 року.
Суддя Міжгірського районного суду
Закарпатської області Пухальський С. В.