Єдиний унікальний номер 229/6227/24
Номер провадження 3/229/2529/2024
26 вересня 2024 року м. Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Гонтар А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків Харківської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , який працює (проходить службу) у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника, у військовому званні - солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, протягом року, до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення не притягувався,
за ч.1 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
13 вересня 2024 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 146 від 03.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно протоколу, 02 червня 2024 року особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдату ОСОБА_1 зарахованому до особового складу відповідно до наказу по стройовій частині, було доведено виконання ряду обов'язків, до яких останній приступив.
Цього ж дня, близько о 19:00, на території розташування мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокується поблизу АДРЕСА_3 , під час шикування особового складу, командиром 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, старшим ОСОБА_2 солдату ОСОБА_3 було усно наказано вибути в район виконання бойового завдання задля забезпечення успішного виконання поставленого завдання підрозділу, на що солдат ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст. 9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відкрито відмовився виконувати законний усний наказ командира 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , аргументуючи свої дії боязню за своє життя і здоров'я, страхом діяти зі зброєю, відсутністю бойового досвіду, незадовільним морально-психологічним станом, що могло призвести до суспільно-небезпечних наслідків, створило умови та причини залишення бойових позицій та невиконання поставлених бойових завдань в районі виконання бойових завдань іншими військовослужбовцями підрозділу, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, чим міг підірвати бойову готовність та боєздатність підрозділу, погіршити морально-психологічний стан особового складу та завдати шкоди авторитету керівної ланки військової частини НОМЕР_1 , що, в свою чергу, могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-10 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Заяв, клопотань про розгляд справи за його відсутності або перенесення розгляду справи суду не надав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Попри те, що особа не отримала або ухилилася від отримання судової повістки, її право на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Таким чином, особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи-правопорушника при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 172-10 КУпАП не є обов'язковою, суддя вважає, що справу можливо розглядати без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст. 172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення № 146 від 03.06.2024 р., акт про відмову від підписання адміністративного протоколу, письмові пояснення свідків, медична характеристика, копія військового квитка правопорушника.
Факт відмови солдата ОСОБА_1 від виконання усного наказу командира 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 про вибуття в район виконання бойового завдання задля забезпечення успішного виконання поставленого завдання підрозділу, підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 9, розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 11 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлює загальні обов'язки військовослужбовців.
Відповідно до п. 3 ст. 11 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» на військовослужбовців покладається обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Згідно ст. 16 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 30 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Стаття 35 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлює, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Відповідно до ст. 37 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Статтею 26 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 4 ст. 15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно п.п. 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-ХІV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевірити їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків відання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суддя вважає, що особа, яка вступила на військову службу покладає на себе певні зобов'язання із проходженням служби, що охоплюється як безпосереднім виконанням службових обов'язків (виконання завдань, участь у навчаннях тощо), так і певними обмеженнями поза службою, яких вона має також суворо дотримуватись.
Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП, а саме: відмова від виконання законних вимог командира (начальника).
Таким чином, враховуючи характер і ступінь здійсненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, той факт, що вчинене адміністративне правопорушення мало місце та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, суддя вважає доцільним піддати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п.5 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 7,9, 15, 33, 40-1, 172-10, 251-252, 268, 280, 283-284, 287-291 КУпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , притягнути до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф підлягає сплаті на рахунок: UA808999980313000106000005694, отримувач коштів- Дружківське УК/м.Дружківка/21081100, код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету- 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: "Адміністративні штрафи та інші санкції", призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення (зазначити номер справи).
Судовий збір підлягає сплаті на користь держави: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А.Л. Гонтар