02 жовтня 2024 року
Справа № 760/18353/23
Провадження № 22-ц/821/1180/24
Категорія: 301030300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Любченко Т. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Ольги Сергіївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частку квартири, у складі судді Піньковського Р. В., повний текст рішення складений 17 травня 2024 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивачу на праві спільної часткової власності належить 3/4 частини вищевказаної квартири, а відповідачу - 1/4 частина. Починаючи з 05 жовтня 2022 року (після оформлення ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_4 на 1/4 частку у квартирі) відповідач у вказаній квартирі не проживає та ніколи не проживав, комунальні послуги не сплачує, її утриманням, ремонтом та облаштуванням не займається, інтересу до квартири не проявляє.
Спірна квартира складається з двох кімнат, загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м. У квартирі прописані ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та їх батько - ОСОБА_3 .
У відповідності до ст. 47 ЖК України, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м на одну особу. Одна четверта житлової площі, що належить ОСОБА_1 , становить 7,07 кв.м, що є незначною та такою, що не може бути виділена в натурі.
Виділити окрему частину власності в натурі квартири АДРЕСА_1 не дозволяють технічні характеристики житла. Неможливо надати кожному окремий санвузол та вхід до квартири. Крім того, коридор, санвузол та кухня лишаються у загальному користуванні.
Відповідач у спірній квартирі не проживає, інтересу до квартири не проявляє, комунальні послуги не сплачує. Лише навмисно може приїхати один або два рази на рік до вищевказаної квартири для того, щоб вчинити навмисно сварку з її мешканцями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які після кожного такого приїзду вимушені звертатися до поліції зі скаргами на неправомірні дії відповідача. Підставою таких звернень є вчинення останнім сварок та скандалів, висловлювання в їх бік нецензурною лайкою, погрозою самостійно змінити замки у квартирі, викинути їх речі із квартири та позбавити їх права на проживання та перебування у квартирі.
Також в зв'язку з надзвичайно неприязними відносинами між сторонами позивач вважає, що спільне володіння та користування із ОСОБА_1 спірною квартирою зовсім є неможливим.
Крім права власності на 1/4 частину спірної квартири, відповідач має у власності цілу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60,3 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м, яку 27.09.2018 йому подарували батьки, а саме його мама ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто фактично з 2020 року і по теперішній час ОСОБА_1 проживає у м. Києві за вищевказаною адресою.
Припинення права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 , так як у цій квартирі він не проживає, інтересу до неї не проявляє, комунальні послуги не сплачує, а також має у власності іншу двокімнатну квартиру.
Загалом, 1/4 частка житлової площі, що належить ОСОБА_1 у спірній квартирі, є незначною та такою, що не може бути виділена. Крім того, технічно такий виділ також зробити неможливо. Спільне користування позивачем, ОСОБА_1 та їх батьком також є неможливим.
11.07.2023 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_1 направила пропозицію щодо викупу належної йому 1/4 частини вищевказаної квартири у розмірі 285 813,00 грн.
17.07.2023 ОСОБА_1 цю пропозицію отримав, що підтверджується його особистим підписом на рекомендованому листі, але станом на 02.07.2023 відповіді на запропонований варіант, не отримано.
У зв'язку з неможливістю вирішити спір у досудовому порядку, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом.
Просила суд, припинити право ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Виплатити відповідачу від позивача кошти у розмірі 285 813,00 грн за 1/4 частину спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, та не заперечується представником відповідача та іншими матеріалами справи наявність у ОСОБА_1 іншого житла, але той факт, що відповідач не бажає отримувати компенсацію за житло та має намір продовжувати володіти, належною йому на законних підставах 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , без доведеності чинення з його сторони перешкод іншому співвласнику та користувачу у праві володіння та користування вищевказаною квартирою, а також неможливості спільного володіння і користування даним майном, у даному випадку розцінюється судом як завдання значної шкоди правам та законним інтересам відповідача, що є визначальною обставиною при вирішенні питання про припинення права на частку у спільному майні. Тому позбавлення ОСОБА_1 права на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сторона позивача ствреджує, що відповідач не бажає утримувати свою частку будинку, не робить ремонт, не сплачує комунальні послуги, постійно пошкоджує майно, викрадає речі, однак з наданих позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчиняв будь-які дії щодо пошкодження майна чи викрадення речей з квартири, а єдине наявне звернення до органів поліції ОСОБА_1 з відповідною заявою не є підтвердженням зазначених обставин. Крім того, такі обставини не є підставою для припинення частки відповідача у спільній частковій власності, оскільки належним способом захисту у цьому випадку буде відшкодування завданої шкоди, якщо така шкода була завдана.
Крім того, у вказаній справі експертиза щодо визначення вартості спірного майна не проводилася, а зазначена стороною позивача вартість майна визначена на підставі висновку ПП «Техбудсервіс». Цим же висновком встановлена неможливість виділу 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_1 в натурі. Разом з тим, до матеріалів справи не додано документ, що підтверджує законність такого висновку, при тому, що відповідач на пропозицію отримання грошової компенсації категорично не погоджується та відповідні кошти всупереч вимогам ст. 365 ЦК України не були попередньо внесені на депозитний рахунок суду позивачем у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Філатова О. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що частка із спірної квартири не може може бути виділена в натурі, оскільки спірна квартира складається з двох кімнат, загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м. У квартирі прописані ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та їх батько - ОСОБА_3 . Одна четверта житлової площі, що належить ОСОБА_1 , становить 7,07 кв.м, що є незначною та такою, що не може бути виділена в натурі.
Також не прийняв до уваги, що спірна квартира є неподільною, тобто, для того, щоб виділити частку в натурі має бути технічна можливість, кімнати повинні бути ізольовані один від одного, мати окремі виходи, окремі системи водопостачання, водовідведення, опалення тощо. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Спірна двокімнатна квартира має один вихід та один вхід, одну систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо.
Крім того, суд не врахував, що припинення права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 , так як у цій квартирі він не проживає, інтересу до неї не проявляє, комунальні послуги не сплачує, а також має у власності іншу двокімнатну квартиру. Окрім права власності на 1/4 частину спірної квартири, ОСОБА_1 має у власності цілу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60,3 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м, яку 27.09.2018 йому подарувала мама ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто фактично з 2020 року і по теперішній час ОСОБА_1 проживає у м. Києві за вищевказаною адресою.
Судом не надало належної оцінки щодо визначення ринкової вартості спірної квартири. У відповідності до Звіту незалежної оцінки майна, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 143 252,00 грн, і 11.07.2023 ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_1 направила пропозиції щодо викупу належної йому 1/4 частини вищевказаної квартири у розмірі 285 813,00 грн. З вищезазначеним звітом відповідач через свого представника був ознайомлений в судовому засіданні та заперечення щодо його вартості не надав.
Водночас суд першої інстанції не звернув увагу і на те, що позивач довела факт неможливості спільного володіння і користування всім майном, яке належить сторонам на праві часткової власності через неприязні відносини (п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України), і не повинна була доводити інші дві підстави для задоволення позову, заявленого, зокрема, і у порядку ст. 365 ЦПК України;
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій
Відповідно до договору дарування, укладеного 04 жовтня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2088 та посвідченого Волошенюк Л. О., приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, дарувальник ОСОБА_3 , безоплатно передав, а обдаровувана ОСОБА_1 , прийняла в дар належні дарувальнику 3/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 12-13/.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 вересня 2022 року, зокрема ОСОБА_1 успадкував після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 53/.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 20.06.2023 за № 336267716, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 2267, виданого ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Вказана квартира перебуває у спільній частковій власності. Право власності на 3/4 вказаної квартири зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договору дарування 3/4 часток в праві власності на квартиру, серія та номер 2088, виданий 04.10.2022 ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області /а.с. 16/.
Відповідно до договору дарування квартири від 27 вересня 2018 року ОСОБА_4 подарувала синові ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 /а.с. 54-55/.
Згідно листа датованого 11.07.2023, позивач ОСОБА_1 направила на ім'я відповідача ОСОБА_1 Лист-пропозицію щодо врегулювання сімейних та майнових відносин, запропонувавши викупити 1/4 частку у квартирі АДРЕСА_1 за ринковою ціною 285 813,00 грн. У цьому ж листі позивач зазначила, що відповідь очікує до 31.07.2023, та попередила, що у разі незгоди на її пропозицію вимушена буде звернутися до суду з відповідним позовом /а.с. 17-18/.
Матеріал справи містять письмову заяву ОСОБА_1 від 19.06.2023 до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області щодо неправомірної поведінки відповідача, та письмові пояснення, з приводу зазначених у вказаній заяві фактів /а.с. 22-23/.
Крім того, до матеріалів справи додані письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 від 27.06.2023, надані останнім старшому сержанту Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Скляруку. Висновок Уманського РУП ГУНП в Черкаській області з приводу розгляду заяви ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано /а.с. 21/.
У відповідності до Звіту незалежної оцінки майна ПП «Техбудсервіс» ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 27.06.2023 становить 1 143 252,00 грн, і належна ОСОБА_1 1/4 частини вищевказаної квартири становить 285 813,00 грн. Цим же висновком встановлена неможливість виділу 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_1 в натурі /а.с. 27-43/.
Згідно висновку № 14/08-23/БУД будівельно-технічного дослідження по розподілу спірної житлової квартири АДРЕСА_1 складеному 11.08.2023 ринкова вартість квартири становить без (ПДВ) 1 179 763 грн, ринкова вартість (без ПДВ) 1 кв. м - 23 833,60 грн, 1/4 частини вказаної квартири становить 294 914,00 грн. Також даним висновком встановлена неможливість виділу кожній з сторін відокремленої частини квартири з самостійним виходом (окрему квартиру), виходячи із часток 1/4 до 3/4 /а.с. 105-111/.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Філатової О. С., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами 1, 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем обставин у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) викладено правовий висновок про те, що [відсутність конструкції («за наявності одночасно») в ст. 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності].
Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 736/659/19 (провадження № 61-4489св21) виклав висновок про те, що [неможливість виділення частки в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні відносини між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї].
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявляючи позов про припинення права на частку в спільному майні сторін, усупереч вимогам ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивач ОСОБА_1 не внесла на депозитний рахунок суду дійсну вартість частки відповідача у спільному майні, право на яку вона просила припинити.
Також позивачем не було заявлено клопотання про проведення експертизи щодо визначення вартості спірного майна, а зазначена стороною позивача вартість майна визначена на підставі висновку ПП «Техбудсервіс». Цим же висновком встановлена неможливість виділу 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_1 в натурі. Разом з тим, до матеріалів справи не додано документ, що підтверджує законність такого висновку, при тому, що відповідач на пропозицію отримання грошової компенсації категорично не погодився.
Крім того, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що стороною позивача не надано жодних доказів, які б свідчили про неприязні відносини між позивачем та відповідачем, про вчинення відповідачем дій, які ставлять під загрозу безпеку позивача та третьої особи, а лише надано звернення до органів поліції щодо неправомірних дій відповідача. Однак результатів перевірки органами поліції звернень ОСОБА_1 не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що якщо співвласники не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, один з них не бере участі у витратах, яких потребує утримання майна, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг - можна стверджувати про неможливість спільного володіння та користування майном, адже такі обставини практично завжди призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників, проте не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересах співвласника та членам його сім'ї.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Ольги Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
О. М. Новіков