Номер провадження 22-ц/821/1562/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4687/23 Категорія: 304070000 Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
02 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 (повний текст складено 22.07.2024, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,
у липні 2023 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з указаним позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту теплову енергію.
17.04.2024 судом винесено ухвалу, якою позовну заяву у справі залишено без розгляду за заявою представника позивача.
24.04.2024 адвокат Нестеренко О.Ф., який діє в інтересах відповідачів, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, де вказав, що про залишення позову у справі без розгляду відповідачі дізналися 23.04.2024, коли отримали ухвалу від 17.04.2024. Так як відповідачами у справі було понесено витрати на правничу допомогу, обумовлені необґрунтованими діями позивача, який заздалегідь знав про безпідставність позовних вимог, так як був обізнаний про відключення відповідачів від мереж централізованого опалення, вони мають бути відшкодовані останнім у повному обсязі.
З цих підстав просив стягнути з позивача на користь відповідачів 24536,80 грн. витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 стягнуто з ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 24536,80 грн.
Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав засобами поштового зв'язку 22.08.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду від 12.07.2024 скасувати та відмовити відповідачам у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вказано на те, що звернення до суду з позовом є конституційним правом позивача, реалізація якого не може вважатися необґрунтованими діями. Факт залишення позову без розгляду за обставин цієї справи не може вважатися зловживанням правами учасником судового розгляду. У матеріалах справи наявні заяви відповідачів, адресовані позивачу, щодо анулювання заборгованості у зв'язку із встановленням індивідуального опалення, які було задоволено. Витрати відповідачів непропорційні предмету спору у справі.
У відзиві на вказану апеляційну скаргу адвокат Несторенко О.Ф. просив суд її відхилити, а додаткове рішення у вказаній справі -залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що предметом спору у справі були позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, 3% річних та інфляційні втрати у сумі 51 577,13 грн.
17.04.2024 ухвалою суду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, позовну заяву у справі залишено без розгляду за заявою представника позивача.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду регламентовано ч. 5 ст.142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Саме по собі подання позивачем заяви про залишення його позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій цього учасника справи.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтею 55 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу, згідно з процесуальним обов'язком доказування, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені останнім в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
Разом з тим, за змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5,6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
Під зловживанням процесуальними правами законом визначено таке.
Так відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Тобто у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню лише у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Як зазначалося, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, яке він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку ст. 4 ЦПК України.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Право позивача відмовитися від позову, чи від частини позовних вимог або ставити питання про залишення позовної заяви без розгляду також є безумовним правом позивача. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Проте за обставин цієї справи згідно заяви відповідача ОСОБА_1 від 16.09.2013, яка адресована директору ВП Черкаська ТЕЦ ПАТ «Черкаське хімволокно» ОСОБА_4 (том № 1 а.с. 161), він повідомляє, що у зв'язку з тим, що в 2005 році було встановлено електропостачання, він просить зняти суму боргу, нараховану підприємством за період з 2010 року по сьогоднішній день (на дату написання заяви), та в подальшому просить не нараховувати плату за послуги опалення.
На даній заяві є штамп Черкаської ТЕЦ, з якої вбачається, що дана заява була зареєстрована підприємством 16.09.2013.
Також у справі є заява ОСОБА_2 від 10.11.2016, адресована Черкаській ТЕЦ ПАТ «Черкаське хімволокно» (том № 1 а.с. 162), в якій зазначено про помилковість нарахування плати за послуги з централізованого опалення у зв'язку з від'єднанням квартири від відповідних мереж. Заявник просить виправити допущену помилку і анулювати нарахування з надання послуг централізованого теплопостачання (опалення) за вересень 2016 року в сумі 4173,37 грн. квартири АДРЕСА_1 . Також просить у подальшому оплату за послуги централізованого теплопостачання (опалення) не нараховувати і квитанцій не надсилати.
У додаток до цієї заяви надано копії таких документів: Ліцензї ПП «Будтеплосервіс» від 13.01.2004 Серії АА № 599970; Акту від 18.02.2005 б/3; Акту від 17.03.2005 б/№; Дозволу ВАТ «Черкасиобленерго» від 21.03.2005 № 173/3.
На даній заяві є штамп Черкаської ТЕЦ, з якої вбачається, що її зареєстровано 11.11.2016.
Також заява аналогічного змісту була направлена до ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (том № 1 а.с. 163), яка була зареєстрована 27.05.2019.
Відповідно до Листа-розрахунку по ОР № 31352021 за адресою АДРЕСА_2 , отримавши дані заяви і листи, позивачем було анулювано нарахування за надання послуг централізованого опалення (постачання теплової енергії) і гарячого водопостачання (постачання гарячої води).
Отже позивач неодноразово визнавав не споживання відповідачами послуг централізованого опалення (постачання теплової енергії) і гарячого водопостачання (постачання гарячої води), що в апеляційній скарзі в даній справі під сумнів не ставиться.
Відтак, після наявної поведінки щодо визнання відсутності боргу у відповідачів, послідуюче звернення позивача з позовом у цій справі до відповідачів про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, суперечить попереднім діям учасника судового розгляду та свідчить про його недобросовісність.
Як вказав Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 у справі №234/3341/15-ц добросовісність (п.6 с.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «nonconcedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Таким чином суд першої інстанції в даній справі обґрунтовано констатував, що подача позивачем позовної заяви, вимоги за якою суперечать попередній поведінці, доведеній до відома відповідачів, щодо відсутності предмета спору, є проявом недобросовісних дій з боку позивача.
У аспекті таких міркувань апеляційний суд відхиляє аргументи скарги позивача про те, що звернення до суду з позовом є його конституційним правом, реалізація якого не може вважатися необґрунтованими діями, адже за обставин справи позивач достовірно знав про необґрунтованість його позовних вимог, попередньо анулювавши відповідні рахунки на оплату, виставлені відповідачам та визнавши відсутність надання послуг з опалення за їх адресою.
Отже скаржником не спростовано висновки суду першої інстанції у цій справі стосовно необґрунтованості його дій та зловживанням процесуальними правами у формі подачі необґрунтованого та безпідставного позову.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Далі, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції у справі про розмір витрат відповідачів на правничу допомогу, що підлягають компенсації, апеляційний суд враховує таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Далі, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даній справі 10.10.2023 адвокат Нестеренко О.Ф. уклав Договір про надання правничої допомоги з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а 13.10.2023 - із ОСОБА_3 .
Умовами пункту 4 кожного договору про надання правничої допомоги адвоката, установлена фіксована сума гонорару адвоката в сумі 8000,00 (вісім тисяч) гривень, що сплачено кожним відповідачем на користь адвоката.
Адвокатом в інтересах відповідачів у справі подавалися, зокрема, такі документи - заява про перегляд заочного рішення, відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності.
У відзиві на позову відповідачі подали суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які кожний з них поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в сумі 30000,00 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу - 24000,00 грн., можливі витрати на проведення судової експертизи - 2000,00 грн., судовий збір в сумі 2000,00 грн., витрати на забезпечення доказів - 1000,00 грн., інші процесуальні витрати - 1000,00 грн.
18.12.2023 з 14-08 год. по 15.07 год. відбувався розгляд справи по суті, оголошено перерву, наступне судове засідання призначено 05.01.2024, яке не відбулося через відпустку судді. Судові засідання також призначалися і 30.01.2024, 27.02.2024 - однак засідання не відбувалися, розгляд переносився. Далі, 26.03.2024 відбулося судове засідання, яке тривало з 12.15 год. по 12.44 год., а 17.04.2024 судом вже винесено рішення, однак без фіксації судового засідання в зв'язку з неявкою сторін. Загальний час судового розгляду даної справи по суті становить 1 год. 28 хв.
Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, про яку вказують відповідачі, становить - 24536,80 грн., в т.ч. гонорар (винагорода) адвоката 24000,00 грн. І судовий збір в сумі 536,80 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 17.10.2023 номер 4SO8-FD81-95SZ-K6RA MB41952682.
При цьому в розрахунку судових витрат на а.с.4 т.2 вказано, що до їх складу включено, зокрема, такі роботи: зустріч з клієнтами, ознайомлення із заочним рішенням, роз'яснення правових питань, правовий аналіз позовних вимог, визначення правовідносин між сторонами, встановлення правових норм, що підлягають до застосування, сплату від імені відповідачів судового збору, доставка до суду документів, які не пов'язані з використанням правових знань в інтересах клієнта та не можуть бути включені до складу витрат на правничу допомогу.
Так само і складання заяви про відшкодування судових витрат не є видом правничої допомоги, що вбачається з правового висновку ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Як вбачається з протоколів судового засідання в суді першої інстанції адвокат відповідачів ОСОБА_5 представляв інтереси клієнтів в судових засіданнях 18.12.2023 та 26.03.2024 загальною тривалістю 1 год. 30 хв., так як інші засідання у справі фактично не відбулися.
Враховуючи час, проведений представником відповідачів в судових засіданнях, обсяг підготовлених ним документів у справі, а також складність даної справи з урахуванням ціни позову в розмірі 51 577,13 грн., апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані відповідачам за рахунок позивача, слід визначити в сумі 5000,00 грн., що відповідає засадам співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 у даній справі слід змінити у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в частині визначення суми судових витрат та правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачам за рахунок позивача, та вказати, що з позивача на користь відповідачів має бути стягнуто у відшкодування правничої допомоги 5000,00 грн.
Тобто усього сума до відшкодування судових витрат у справі (судовий збір за апеляційною скаргою представника відповідачів на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.05.2024 у сумі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу 5000,00 грн.) визначається в розмірі 5536,80 грн.
Отже апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення суми судових витрат та правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачам за рахунок позивача, та вказати, що з позивача на користь відповідачів має бути стягнуто у відшкодування правничої допомоги 5000,00 грн.
Усього суму до відшкодування судових витрат позивачем на користь відповідачів визначити в розмірі 5536,80 грн.
У решті додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 02.10.2024.
Суддя-доповідач
Судді