03 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 559/278/24
Провадження № 22-ц/4815/791/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Ковальчук Н.М.,Боймиструка С.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бондарчук Віта Юріївна
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»,
треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року, ухвалене в складі судді Жуковської О.Ю., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №559/278/24
В січні 2024 року ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бондарчук В.Ю. звернувся з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.03.2024 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
02.04.2024 представник позивача - адвокат Бондарчук В.Ю. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійно-правничу допомогу у розмірі 6056,00 грн.
Додатковим рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року заяву представника - адвоката Бондарчук Віти Юріївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондарчук Віта Юріївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що у зв'язку з задоволенням позову з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 6056,00 грн.
В поданій на додаткове рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи. Просить суд додаткове судове рішення скасувати, у задоволенні клопотання відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і несправедливим. Зазначена справа є невеликої складності, вона є типовою з усталеною практику, а тому адвокату не було необхідності додаткового вивчення судової практики. Крім того, відсутні докази на підтвердження проведеної оплати.
Відзив на апеляційну скаргу відсутній.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам не відповідає.
Встановлено, що 18.01.2024 року ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №03/24 від з адвокатським бюро «Віти Бондарчук» (а.с.59). Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги було визначено перелік юридичних послуг, котрі Бюро зобов'язується надати клієнту (а.с.60).
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги 03/24 від 18 січня 2024 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.03.2024 року відповідно до якого судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги склали 6 056,00 грн., де: 757,00 грн. - надання первинної консультації; 1514,00 грн. - пошук та аналіз судової практики; 3028,00 грн. підготовка позовної заяви; 757,00 - підготовка та надсилання адвокатських запитів, із зазначенням як вичерпного переліку наданих послуг, їх вартості в розрахунку за одну годину, так і тривалості в годинах їх надання (а.с.62). На підставі вказаного акту керуючою АБ «Віти Бондарчук» В.Ю.Бондарчук сформовано рахунок №1 від 29.03.2024 року на суму 6056,00 грн. (а.с.63).
Повноваження представника позивача адвоката Бондарчук В. підтверджуються долученим до справи ордером на надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі статтею134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей124,129 ГПК України(аналогічні положення закріплені й у статтях134,141 ЦПК України),кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20).
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141тачастини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 401/1086/23, провадження № 61-4103св24.
Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бондарчук Віта Юріївна у позовній заяві не вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс при зверненні до суду, складає 6056,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Про намір подати підтверджуючі докази протягом встановленого законом строку після ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення представник позивача не зазначала.
Отже, до ухвалення рішення судом першої інстанції позивач не подав докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Доказів того, що позивач робив усну заяву про намір подати докази щодо розміру судових витрат, матеріали справи не містять.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що прохання в позові про стягнення судових витрат з відповідача не є тотожними із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.
Відсутність у матеріалах справи заяви про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення свідчить про відсутність підстав для розгляду поданих документів.
За наявності лише попереднього розрахунку суми витрат, без подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення і без подання заяви про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, у суду першої інстанції не було підстав для ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 01 листопада 2022 року у справі №910/7099/21, від 04 липня 2023 року у справі №918/54/22, постановах від 13 грудня 2023 року у справі № 947/26932/20, від 31 липня 2024 року у cправі №916/2929/22.
Таким чином, враховуючи, що позивач до ухвалення рішення не подавав до суду першої інстанції докази на підтвердження понесення ним судових витрат на правничу допомогу, не повідомив про намір подати докази на підтвердження їх розміру після ухвалення судового рішення протягом встановленого строку, та подав заяву про відшкодування таких витрат до суду першої інстанції вже після завершення розгляду справи судом та ухвалення ним рішення по суті вимог, суд першої інстанції зробив помилкові висновки про ухвалення додаткового рішення та відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
За встановлених обставин саме позивач, який не вчинив передбачені процесуальним законодавством дії, має нести ризик настання відповідних негативних процесуальних наслідків своєї бездіяльності.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
Керуючись ст. ст.367,368, 374,376,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» задовольнити частково.
Додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року скасувати.
Заяву представник ОСОБА_1 адвоката Бондарчук В.Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 03 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Ковальчук Н.М.
Боймиструк С.В.