Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2078/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/2078/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі
У лютому 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25.11.2015 у розмірі 43 747,00 грн станом на 13.12.2023 та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву б/н від 25 листопада 2015 року, яка разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складають договір про надання банківських послуг, на підставі якого банк відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позивач вказав, що відповідач порушила умови договору, у зв'язку з чим станом на 13.12.2023 наявна у неї заборгованість у сумі 43747,00 грн, з яких: 39221, 57 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4525,43 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.11.2015 станом на 13.12.2023 в розмірі 39 221,57 грн, яка складається із 39 221,57 грн заборгованості за кредитом.
У задоволенні позову в частині стягнення 4 525,43 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ КБ "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 171,92 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4525,43 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначила, що позивачем доведено позовні вимоги в частині наявності заборгованості за відсотками за користування кредитом та підстави для стягнення вказаної заборгованості. Сторонами було погоджено оплату відсотків за користування кредитними коштами та розмір відсоткової ставки. Крім того, відповідачем підписана заява від 04.03.2022, де у п.2.1.1.3 зазначена процентна ставка у розмірі 40.8 % для картки «Універсальна GOLD ». Встановивши, що Банк надав кредит, а відповідач його не повернув, у суду не було підстав для відмови у стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.11.2015 до АТ КБ «Приватбанк» звернулася ОСОБА_1 з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.58).
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідач порушила свої зобов'язання з повернення кредиту, що призвело до виникнення станом на 13.12.2023 заборгованості у сумі 43747,00 грн, з яких: 39221, 57 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4525,43 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 59-73).
Згідно виписки за договором б/н за період з 07.08.2015 - 19.12.2023 ОСОБА_1 активно користувалася картками в межах їх дії (а.с.83-118), оскільки прослідковуються списання коштів на оплату продуктів харчування та побутової хімії, зняття готівки, відтак і укладення кредитного договору.
18.06.2021 ОСОБА_2 підписала анкети-заяви клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг для проведення належним чином ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, які також містять угоду про використання простого електронного підпису (а.с. 74-75).
04.03.2022 відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені процентна ставка 42 відсотків річних - для карт Універсальна, 40,8 відсотків річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84 відсотків річних - для карт Універсальна, 81,6 відсотків річних - для карт Універсальна Gold. Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (а.с. 17-28). Яка конкретно видана картка відповідачу матеріали справи не містять.
Позивач додав паспорт споживчого кредиту щодо різних типів кредитних продуктів, який підписаний ОСОБА_2 04.03.2022 (а.с. 76-80).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що анкеті-заяві №б/н від 25.11.2015 процентна ставка не зазначена. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, заявив клопотання про дослідження доказів, у якому просив дослідити заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 03.04.2022, що містить розмір відсоткової ставки 40,8% річних. Суд дослідив заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 04.03.2022, яка підписана відповідачем, та зазначив, що за змістом ця заява не має жодного посилання на те, що така заява є складовою анкети-заяви б/н від 25.11.2015 і має до неї будь-яке відношення. При цьому за вимогами позову, позивач просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25.11.2015, у якій відсутні підтвердження узгодження нарахування процентів. Таким чином, заява про приєднання до умов та Правил надання послуг від 04.03.2022 (а.с.17-28) містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами, наданими на підставі анкети-заяви від 25.11.2015. Матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування конкретним кредитом за договором від 25.11.2015. За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів, тому позов в частині стягнення 4 525,43 грн заборгованості по процентам за користування кредитом задоволенню не підлягає.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановлено, що у анкеті-заяві №б/н від 25.11.2015 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (а.с.76-80).
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та має передувати укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Проте Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем лише 04.03.2022 року, тобто майже на сім років пізніше анкети-заяви.
Таким чином, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, а саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може вважатися частиною кредитного договору.
Матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Крім того, заява про приєднання до умов та Правил надання послуг від 04 березня 2022 року (а.с.17-28) містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами наданими на підставі анкети-заяви від 25 листопада 2015 року.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи наведене, матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування конкретним кредитом у будь-якому розмірі, та доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений скаржником судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: