Справа № 156/1001/24 Головуючий у 1 інстанції: Комзюк Н. Н.
Провадження № 22-ц/802/990/24 Доповідач: Киця С. I.
03 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
з участю представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_1 , на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року
Заявник ОСОБА_2 23 серпня 2024 року звернувся в суд із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що у період з 02 вересня 2006 року по 14 листопада 2023 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із дітьми 17 лютого 2023 року переїхав на постійне місце проживання до м. Нововолинськ Володимирського району Волинської області, з того часу діти повністю перебувають на його утриманні та вихованні. Колишня дружина виїхала за кордон. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей необхідне для надання йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просив встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі. Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що з вимог заявника вбачається спір про право, оскільки факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений рішенням суду у цивільній справі при вирішенні у порядку позовного провадження.
Заявник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Не маючи рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, немає можливості довести територіальному центру комплектування та соціальної підтримки підставу для оформлення відстрочки від мобілізації. Факт самостійного виховання дитини встановлюється у порядку, визначеному пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України шляхом звернення до суду. Про те, чи наявний у справі спір про право суд повинен установлювати виключно під час розгляду справи. Суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження в цій справі та перебрав на себе функцію визначення свого способу захисту заявником. Просив скасувати ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити з викладених у ній підстав.
Заінтересовані особи та їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення її без задоволення.
За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Згідно з частиною 7 статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У силу вимог частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду із заявою у порядку окремого провадження, заявник ОСОБА_2 обґрунтовував її тим, що встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є необхідним для подальшого вирішення питання щодо отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформленні.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до приписів частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).
Заявлені вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22).
Звернення із заявою про встановлення юридичного факту в цій справі необхідне заявнику для створення преюдиційного рішення для публічних відносин, що є недопустимим. Суд першої інстанції правильно зазначив, що від встановлення такого факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
Отже факт, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_2 , не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб, ТЦК та СП і матері дітей, щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині встановлення існування спору про право на стадії відкриття провадження у справі, а не на стадії розгляду справи, колегія суддів відхиляє.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Віднесення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, до юрисдикції суду, встановлюється, зокрема, за умови, що встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Правила статті 186 ЦПК України щодо відмови у відкритті провадження у справі застосовуються до справ позовного провадження, а що стосується справ окремого провадження, то ці питання врегульовані статтею 315 ЦПК України.
Суддею першої інстанції правильно відмовлено у відкритті провадження у справі (про встановлення факту, що має юридичне значення) на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України, оскільки із заяви ОСОБА_2 чітко вбачається спір про право цивільне.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в цій справі такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий - суддя
Судді