Справа № 761/41316/21
Провадження № 2/761/1139/2024
(заочне)
25 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Макаренко І.О.
при секретарі Клюс В.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за борговою розпискою,
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3670 євро, 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики від 30.10.2020 станом на день ухвалення рішення суду, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у вигляді розписки, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 3980 євро зі строком повернення таких коштів до 16 листопада 2018 року. Договір було укладено у простій письмовій формі у виді розписки, якою відповідач підтвердив факт отримання від ОСОБА_2 грошових коштів та свого зобов'язання щодо їх повернення у зазначений у розписці час.
01.10.2019 відповідач повернув позивачу 3015,00 грн, що дорівнювало 100 євро станом на момент повернення коштів, та згодом ще 210 євро готівкою.
Загальна сума повернутих відповідачем грошових коштів становила 310 євро, залишок коштів у сумі 3670 євро відповідач не повернув та попросив додатковий час для виконання зобов'язання.
Позивач погодився та 30.10.2020 сторони склали нову розписку, якою відповідач підтвердив отримання у позику 3980 євро за попередньою розпискою від 16.11.2017, з яких повернуто лише 310 євро, та зобов'язався повернути борг у повному обсязі не пізніше 30.10.2021. Розпискою також встановлено строк позовної давності 10 років.
В установлений у розписці строк - до 30.10.2021, відповідач грошові кошти не повернув, на повідомлення позивача телефоном та за допомогою електронної пошти перестав реагувати, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.08.2022 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за борговою розпискою, залишено без руху внаслідок недоліків поданого позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2023 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за борговою розпискою, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов'язано позивача надати суду докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: оригінал боргової розписки від 16.11.2017 та оригінал боргової розписки від 30.10.2020 протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали.
24.07.2023, на виконання вимог ухвали представником позивача через електронний кабінет, замість оригіналів були надані копії боргових розписок.
У зв'язку з неможливістю ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без витребуваних доказів, судом здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, про що 13.03.2024 винесено відповідну ухвалу.
15.07.2023 позивачем було надано суду оригінали витребуваних розписок, якими підтверджується отримання відповідачем грошових коштів від позивача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скориствався.
25.09.2024 у судове засідання з'явився представник позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи письмові докази, суд встановив, що 16.11.2017 між сторонами був укладений договір позики у вигляді розписки, у відповідності до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 3980 євро, які зобов'язувався повернути до 16.11.2018.
На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім.
Внаслідок лише часткового повернення боргу у сумі 310 євро, відповідачем 30.10.2020 було складено другу розписку, якою він підтвердив наявність боргу у сумі 3670 євро та зобов'язання повернути борг до 30.10.2021.
Зі змісту вказаних документів боргових розписок, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Позичальник відповідач ОСОБА_3 у добровільному порядку суму боргу не повернув.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналів боргових розписок у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем ОСОБА_3 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.
Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргові розписки від 16.11.2017 та 30.10.2020 підтверджують факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_3 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінали боргових розписок знаходилися у позивача, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 3670 євро,що станом на день винесення судом рішення складає 168971,94 гривень.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 3% річних 319,14 євро, суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно дост.625 ЦК України.
Так, згідно вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно дост.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_2 просить суд відповідно до вимог ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми 319,14 євро, (з 31.10.2021 по 25.09.2024), що станом на момент винесення судом рішення становить 14693,65 гривень.
В даному випадку розмір відсотків за користування позикою (3 % річних) визначається за наступною формулою:
Сума відсотків = С x Z x Д : 365 : 100,
Де С - сума заборгованості, Z - відсоток річних, зазначений в договорі, Д - 1058 днів (з 30.10.2021 р. по 25.09.2024 р.)
Отже, сума відсотків за користування позикою розраховується за наступними даними: 3670 євро x 3 % x 1058 : 365 : 100 і складає 319,14 євро, що по курсу НБУ станом на 25.09.2024 (46,0414 грн. за 1 євро) становить 14693 гривень 65 копійок.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув, тому позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням 3 % річних ґрунтуються на законі та відповідають положенням статті 625 ЦК України, а отже також підлягають задоволенню.
Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору 1114,02 гривень.
Керуючись ст.ст. 545, 625, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 76, 77, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 280 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за борговою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) борг за договором позики від 30.10.2020 в сумі 168971,94 гривень, 3% річних від простроченої суми у сумі 14693,65 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1114,02 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: