Справа № 382/299/24
Провадження № 4-с/761/171/2024
20 вересня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Дем'янчук С.Р.,
за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинський Олексій Валерійович на повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, -
У липні 2024 скаржниця ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в якій просила: 1) визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.06.2024 року; 2) скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 червня 2024 року.
В обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_2 посилається на те, що 23.05.2024 Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частини заробітка ОСОБА_3 .. Зазначає, що 17.06.2024 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинсьим О.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки адресою місцезнаходження, місце проживання боржника є адреса: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва. Вказує,що повернення виконавчого документу є безпідставним та обмежує її права, як стягувача, оскільки місцезнаходження боржника є за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 вищевказана скарга надійшла в провадження судді Сіромашенко Н. В.
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято скаргу до свого провадження та призначено розгляд.
Заявниця в судове засідання не з'явилась, про розгляд скарги повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила.
Заінтересована особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Державний виконавець в судовому засіданні заперечував проти скарги, просив відмовити в її задоволення, посилаючись на те, що місце проживання боржника територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників скарги, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.
26.03.2024 Шевченківським районним судом м. Києва у справі №382/299/24 видано судовий наказ, згідно якого стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 19.02.2024 до досягнення повноліття ОСОБА_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
17.06.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Судом установлено, що 31.05.2024 ОСОБА_2 , як стягувач, звернулась з заявою про примусове виконання судового наказу виданого Шевченківським районним судом м. Києва рішення суду до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначивши, що ОСОБА_3 Ю зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ був направлений не за місцем виконання.
Відповідно до п. 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що в судовому наказі Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2024, визначено зареєстроване місце проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві стягувача зазначено, що адреса проживання боржника: АДРЕСА_2 .
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень У разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.
До того ж, судом установлено, що під час звернення до виконавчої служби, стягувачем не надано жодного належного документа, який би надав можливість вважати, що ОСОБА_5 з моменту видачі судового наказу 26.03.2024 і до моменту подачі заяви про примусове виконання судового наказу, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження були відсутні будь-які докази, що саме ця адреса і є фактичним місцем проживання боржника, оскільки суд цей факт достеменно не встановлював при розгляді справи, а лише констатував ту обставину.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є визначення термінів: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Крім того відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Аналіз зазначеної норми закону та розділу 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що порядок вчинення виконавчих дій виконавцем можливо лише після відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене вище, суд вважає дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа правомірними, оскільки на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання судового наказу, ОСОБА_2 бул зазначена адреса проживання боржника: АДРЕСА_2 , та не було подано жодного достовірного доказу, що на момент подачі заяви ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).
Аналізуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що скарга не підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем виконані належним чином вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 259-261,353-335,442,447-451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинський Олексій Валерійович на повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко