Справа № 761/13140/24
Провадження № 2/761/6740/2024
02 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Сіромашенко Н.В.,
при секретарі - Дем'янчук С.Р.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спонукання до укладення договору, -
У квітні 2024 року позивачі, інтереси яких представлені адвокатом Маховиком М.В., звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просили зобов'язати відповідача виконати пункт 4.2 Договору позики, а саме: укласти договір іпотеки земельної ділянки.
Позов обґрунтовує тим, що 30.06.2019 до позивачів звернувся відповідач ОСОБА_4 з проханням позичити йому грошові кошти у сумі, яка складається з двох частин, а саме: частина перша 394 500,00 дол. США (що становить 350 000,00 Євро на дату передачі коштів за крос-курсом 1,127 USD/EUR); частина друга - 235 000,00 дол. США, з яких 135 000,00 дол. США передається позивачем ОСОБА_2 , а 100 000,00 дол. США передається позивачем ОСОБА_3 , згідно договору, за умови повернення йому зазначеної суми до 31.12.2020 року. На підтвердження передачі грошей відповідач власноруч підписав договір. Згідно п. 4.2 вказаного Договору, Договір позики забезпечується укладенням договору іпотеки земельної ділянки. Станом на день подачі позову до суду зобов'язання відповідача укласти договір іпотеки земельної ділянки не виконав. Позивачі неодноразово зверталися до відповідача з вимогою виконати договір та повернути кошти, проте відповідач кошти не повернув, у зв'язку із чим позивачі вимушені звернуся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2024 вказану справу залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, які були усуненні представником позивачів 25.04.2024.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2024 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в загальному позовному порядку.
28.06.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.2 Договору позики зобов'язання позичальника за даним договором позики забезпечується договором іпотеки земельної ділянки, розташованої у Канаді, провінції Онтаріо, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 14.06.2019. Іпотечний договір є невід'ємною частиною даного договору позики, а тому жоден із цих договорів не може розглядатися окремо один від одного. Зазначає, що між позивачем ОСОБА_2 вже укладено договір іпотеки, де стороною не є відповідач, тому вимога позивачів про укладення договору іпотеки земельної ділянки на виконання вимог договору саме з відповідачем є незрозумілою. Крім того, у Договорі позики зазначено лише адресу земельної ділянки, розташованої у Канаді, провінція Онтаріоде, навіть, не вказано кадастровий номер даної ділянки та будь-якої інформації стосовно цієї ділянки, ані її власника, ані її точної геолокації. Зазначає, що зі змісту даної вимоги не вбачається, відповідно до якої саме земельної ділянки має бути укладений договір іпотеки земельної ділянки. Вказує, що відповідач є неналежним відповідачем, оскільки не має жодного відношення до виконання п. 4.2 Договору позики.
Протокольною ухвалою суду від 28.06.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання представник позивачів не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, на адресу суду направив заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві та ухвалити відповіден рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики.
Згідно п. 2.1. вказаного Договору передбачено, що сума позики за цим договором складається з двох частин та становить: частина перша - 394 500,00 доларів США (що становить еквівалент 350 000,00 Євро на дату передачі коштів, за кросс-курсом 1,127 USD/EUR) передаються позикодавцем-1. Частина друга - 235 000,00 дол. США, з яких 135 000,00 дол. США передаються позикодавцем-1, а 100 000,00 дол. США передаються позикодавцем-2.
Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору, позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики до 31 грудня 2020 року.
Пунктом 4.2. вказаного Договору передбачено,що зобов'язання позичальника за даним договором позики забезпечуються договором іпотеки земельної ділянки, розташованої у Канаді, провінція Онтаріо, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 14 червня 2019 року. Іпотечний договір є невід'ємною частиною даного договору позики. Жоден із цих договорів не може розглядатися окремо один від одного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно частини першої статті 33 Закону України « Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 3 Закону України « Про іпотеку» передбачено, що виникнення, застосування і пріоритет іпотеки Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, Договір іпотеки є похідним договором від Договору позики, який укладається з метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики.
Як вбачається з п. 4.2 Договору позики, зобов'язання Позичальника за даним договором забезпечується договором іпотеки земельної ділянки, яка розташована у Канаді, провінція Онтаріо, та укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 14.06.2019, де стороною договору не є відповідач ОСОБА_4 .. Крім того, зазначений договір іпотеки було укладено 14.06.2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а Договір позики укладено 30.06.2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_4 має відношення до виконання п. 4.2. Договору позики від 30.06.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Доводи позивачів про те, що відповідач зобов'язаний виконати п. 4.2. Договору позики, а саме: укласти договір іпотеки земельної ділянки, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, а тому не дають підстав для задоволення позову.
Крім того, цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору і те встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу, як зобов'язання примусового укладення договору.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спонукання до укладення договору залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко