Справа № 761/25685/23
Провадження № 2/761/2940/2024
26 вересня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі позивачки ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Тимків О.М., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Проценка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
В липні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- встановити факт спільного проживання її та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2014 року по 24 листопада 2017 року;
- визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності сторін.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, у зазначений вище період часу, проживали однією сім'єю і вели спільний бюджет. 24.11.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано 13.11.2021 року.
На думку позивачки зазначена вище квартира є спільною сумісною власністю її та відповідача в силу положень ст. 74 СК України, втім оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче судове засідання.
09.11.2023року відповідачем було подано відзив на позов, однак ухвалою суду від 05.12.2023 вказаний відзив разом з доданими до нього доказами був повернутий особі, яка його подала, з підстав пропуску строку на подачу цієї заяви по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Допитана в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 пояснила, що позивачка та відповідач познайомились у 2013 році. З 2014 року почали сумісне проживання в квартирі по АДРЕСА_2 , яка належить відповідачеві. Сторони вели сумісне господарство, мали сумісний бюджет, а також права та обов'язки, притаманні подружжю. 22.11.2017 року відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири по АДРЕСА_3 . 24.11.2017 року сторони зареєстрували шлюб. 12.08.2019 року було зареєстровано право власності на квартиру за відповідачем. 25.10.2019 року позивачка та її дочка зареєструвались за адресою спірної квартири. В 2021 році шлюб було розірвано і наразі існує спір щодо користування спірною квартирою, що стало підставою для звернення до суду і даним позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно між сторонами були дружні та романтичні стосунки. Відповідач дозволив позивачці та її дочці проживати в належній йому квартирі по АДРЕСА_2 , оскільки вона виїхала з тимчасово окупованої території і не мала іншого житла. Спільного бюджету та спільного господарства у сторін не існувало. З 2014 року по 2019 рік відповідач проживав разом з хворою матір'ю та сестрою - інвалідом по АДРЕСА_4 , які потребували стороннього догляду. Періодично відвідував позивачку в квартирі по АДРЕСА_2 , оскільки між ними існували романтичні відносини. Попередній договір купівлі-продажу спірної квартири було укладено відповідачем за два дні до шлюбу, квартира була придбана за кошти відповідача, тому вважає необґрунтованими вимоги позивачки та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Судом було допитано свідків сторони позивача.
Так, свідок ОСОБА_1 , яка є позивачкою в даній справі, суду пояснила, що з травня 2014 року по 24.11.2017 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем в квартирі по АДРЕСА_2 . Вони мали сумісний бюджет, сумісне господарство та сумісні витрати, разом проводили дозвілля та їздили на відпочинок, мали інші права та обов'язки, притаманні подружжю. Відповідач приймав участь у вихованні її дочки, відвідував батьківські збори, а її (позивачку) - на роботу. Вона (позивачка) приймала участь в бізнес-проєктах відповідача, влаштовувала виставки, завдяки чому в них був сумісний дохід. 24.11.2017 року вона та відповідач уклали шлюб. Напередодні 22.11.2017 року було оформлено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири по проспекту Перемоги на ім'я відповідача. Заперечувала проти постійного проживання відповідача разом з матір'ю та його рідною сестрою. Вважає, що спірна квартира придбана за сумісні кошти в результаті сумісного їх проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та їх спільного бюджету.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивачки ОСОБА_1 . З 2014 року її мати та відповідач почали жити разом по АДРЕСА_2 , між ними були стосунки. Крім того, відповідач приймав участь і в її житті, відвозив до школи, відвідував батьківські збори. У 2016 року вони разом їздили на відпочинок. Згодом на спільні кошти її мати та відповідач придбали спірну квартиру, в якій було зроблено ремонт за кошти її матері.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою позивачки. З 2014 року по день реєстрації шлюбу ОСОБА_1 проживала в квартирі відповідача по АДРЕСА_2 разом із відповідачем. Між ними були стосунки, притаманні подружжю, він виховував дочку позивачки, відвозив її до школи, відвідував батьківські збори. Згодом вони придбали квартиру з метою поліпшення житлових умов. Сторони вели спільний бізнес, позивачка користувалась соціальними мережами для розвитку бізнесу відповідача. Мати та сестра відповідача проживали окремо, а він їх періодично відвідував.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживалапо АДРЕСА_2 , тобто по-сусідству з позивачкою. Пояснила, що між позивачкою та відповідачем були відносини, як у сімейної пари. Між тим, щодо ведення сторонами сумісного бюджету, сумісного господарства та сумісних покупок їй нічого не відомо.
Також в судовому засіданні були допитані свідки відповідача.
Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є сусідом по квартирі відповідача по проспекту Науки, їх вхідні двері розташовані поруч. З лютого 2014 року по листопад 2017 року свідок проживав там. З 2012 року по 2014 рік відповідач проживав в квартирі по проспекту Науки. Потім туди вселилась позивачка, а ОСОБА_9 там вже не проживав. На яких підставах там проживала ОСОБА_10 йому не відомо. Чи був між сторонами сумісний бюджет та сумісне господарство йому не відомо, як і не відомо, чи були вони сімейною парою. Також не бачив, щоб відповідач відвозив дочку позивачки до школи. Зазначив, що бачив ОСОБА_9 на святкуванні Нового року разом із ОСОБА_10 , але чому він з нею святкував, йому не відомо.
Свідок ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, в судовому засіданні пояснив, що після знайомства в 2013 році із ОСОБА_10 між ними склалися дружні, романтичні стосунки. Позивачка орендувала квартиру на Оболоні і він запропонував їй та її дочці проживати в його квартирі на проспекту Науки. В той час він постійно проживав з матір'ю та сестрою, які потребували стороннього догляду внаслідок стану здоров'я. Він не приймав ніякої участі у вихованні дочки позивачки. ОСОБА_10 оплачувала комунальні послуги, оскільки мала свої кошти. В нього був свій бюджет, а у ОСОБА_10 - свій. Спільного бізнесу з ОСОБА_10 він не вів, організовували виставки або він, або його партнери, ОСОБА_10 в цьому участі не приймала. В 2017 році він запропонував ОСОБА_10 укласти шлюб, оскільки хотів мати сім'ю. Ніякого сумісного бюджету, побуту та придбань з 2014 року по реєстрацію шлюбу не було. В 2021 році він розірвав шлюб із позивачкою із-за її характеру. Наполягав на тому, що спірна квартира придбана за його кошти. Так, за договором від 22.11.2017 року ним було внесено 1 621 189 грн.. Зокрема, 23.11.2017 року через касу банку з рахунку ФОП « ОСОБА_9 » він вніс 145 000 грн. та 135 000 грн. 24.11.2017 року зранку до реєстрації шлюбу ним було оплачено 1 180 000 грн. 07.12.2017 року він, як платник, вніс ще 42 620 грн. Коли квартиру було здано в експлуатацію, він доплатив ще 67 000 грн. Після реєстрації шлюбу він продовжував жити на дві сім'ї, доглядаючи за матір'ю та сестрою. Наполягав на тому, що квартира придбана на його кошти, а тому вимоги позивачки є необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що знайома з відповідачем з 2012 року з моменту заселення в квартиру по АДРЕСА_2 . Її квартира розташована поверхом нижче квартири відповідача. Їй відомо, що ОСОБА_9 заселив в свою квартиру по проспекту Науки позивачку та її дочку, але з лютого 2014 року і по листопад 2017 року сторони разом не жили, вона їх разом, як сім'ю не бачила, вона завжди їх бачила окремо один від одного, тому вважає, що в них не було сумісного бюджету. Також їй не відомо, щоб ОСОБА_9 виховував дочку ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що відповідач - його компаньйон. З 2014 року між сторонами склалися дружні та романтичні стосунки. Відповідач весь цей час проживав по АДРЕСА_4 разом із матір'ю та сестрою, які за станом здоров'я потребували допомоги. ОСОБА_10 в той час проживала в квартирі відповідача на АДРЕСА_2 , він іноді їздив до неї, вони зустрічались. Сумісного бюджету у сторін не було, спільний побут вони не вели, сумісні покупки не здійснювали.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що знайомий зі сторонами, ОСОБА_9 його давній друг. Зазначив, що в період з 2014 року по 2017 рік ОСОБА_9 проживав по АДРЕСА_4 , а ОСОБА_10 з дочкою - окремо. Йому нічого не відомо про те, чи був спільний бюджет, спільне господарство та спільні витрати у сторін. Про участь ОСОБА_10 у бізнесі ОСОБА_9 йому нічого не відомо, між тим він бачив її на виставках, але чи була вона там, як компаньйон, йому також не відомо. Коли він був в квартирі на АДРЕСА_2 , він не бачив, де розташовані речі ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що знайомий зі сторонами. ОСОБА_9 знає з 2008 року, а ОСОБА_10 - з 2014 року. Чи були вони сім'єю протягом 2014-2017 років, йому не відомо. ОСОБА_10 з дочкою проживала в квартирі по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_9 проживав по АДРЕСА_4 разом із матір'ю та сестрою. По всім справам у бізнесі він звертався до ОСОБА_9 . Про участь ОСОБА_10 у бізнес-справах ОСОБА_9 йому нічого не відомо. Чи був у сторін сумісний бюджет, сумісний побут та сумісні придбання йому не відомо.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_9 з 2016 року. В період з 2014 року по 24.11.2017 року у свідка було епізоди зустрічі зі сторонами. Одна зустріч була у м. Львові, куди вони приїхали, коли прямували на подальшу подорож, а друга зустріч відбулась на агровиставці. Під час зустрічей у нього не склалося враження, що у сторін сімейні відносини, вони демонстрували дружні стосунки. Чи був у сторін сумісний бюджет, сумісний побут та сумісні придбання йому не відомо.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та відповідача з лютого 2014 року по 24.11.2017 року. Обґрунтовуючи цю позовну вимогу позивачка посилалася на довідки переселенців та витяг із реєстру речових прав на нерухоме майно, а також на показання допитаних у суді свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Втім, надані стороною позивача вище наведені письмові докази жодним чином не підтверджують факт проживання однією сім'єю позивачки та відповідача без реєстрації шлюбу. Водночас судом критично оцінюються покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки їхні пояснення щодо наявності романтичних стосунків між позивачем та відповідачем, а також фактами їхніх епізодичних зустрічей, спільного дозвілля та відпочинку не можуть бути беззаперечними доказами їхнього спільного проживання як подружжя з усіма його характерними ознаками, такими як факт ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, взаємних прав і обов'язків тощо. До того ж свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є, відповідно, дочкою та двоюрідною сестрою позивачки, а, отже, зацікавлені у вирішенні справи на її користь.
Показання ж решти свідків не підтверджують факту спільного проживання позивачки з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки вони, з урахуванням їхніх відносин зі сторонами по справі, не були очевидцями обставин, які є визначальними та стосуються предмета доказування. Більшість їх показань ґрунтувалися на ймовірних припущеннях або не володінні необхідною для розгляду цієї справи інформацією.
Також судом критично оцінюються показання, в якості свідка і самої позивачки, яка зацікавлена у розгляді справи, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі.
Варто зауважити, що додані до позову копії фотографій з сімейного архіву позивача також не є належним доказом факту проживання сторін однією сім'єю у оспорюваний період, оскільки по-перше встановити час, коли вони здійснені неможливо, а по-друге спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16).
Спільна присутність сторін на святах сама по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. (див. постанову Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі № 588/350/15).
Суд також звертає увагу й на те, що самі по собі факти спільного відпочинкусторін без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 року в справі 490/10757/16-ц та від 12.12.2019 року у справі № 490/4949/17.
За таких обставин позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки та відповідача з лютого 2014 року по 24.11.2017 року не підлягає задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача також просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Як роз'яснивПленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови від 21.12.2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:
1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення нимиспільного господарства, побуту табюджету);
2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Узв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо визнання права спільної сумісної власності, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Судом встановлено, що 22.11.2017 між ПАТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЛІДЕР»» та відповідачем було укладено Попередній договір №3136/В5/119 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Як зазначав відповідач під час безпосереднього допиту його в суді в якості свідка, за вказаним договором від 22.11.2017 року ним було внесено 1 621 189 грн., а саме 23.11.2017 року він через касу банку з рахунку ФОП «Горобей» вніс 145 000 грн. та 135 000 грн. 24.11.2017 року зранку до реєстрації шлюбу ним було оплачено 1 180 000 грн. 07.12.2017 року він, як платник, вніс ще 42 620 грн. Враховуючи, що вказаний факт визнавався усіма сторонами справи, то він в силу приписів ст. 82 ЦПК України є таким, що не підлягає доказуванню та визнається судом достовірним.
24.11.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, про що Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено актовий запис за № 2365.
12.08.2019 року за відповідачем було зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 на підставі Договору купівлі продажу №2987 від 12.08.2019 року (далі - основний договір).
Однак протягом всього часу розгляду справи в суді позивачкою взагалі не було надано суду відомостей про її доходи, а також не надано жодного доказу, яку суму коштів було витрачено саме неюна придбання оспорюваної квартири, як і не було надано актуальних відомостей про її вартість, у той час як відповідач чітко вказав, які конкретно суми витрачені були саме ним, чого не заперечувала й сама позивачка у судовому засіданні.
Водночас скрін-шоти рекламних оголошень з мережі Інтернет, автором яких є позивачка,не є належним доказом на підтвердження придбання спірної квартири внаслідок спільної праці позивачки та відповідача, до того ж вони датовані періодами, коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Доводи позивачки про надання грошової допомоги її батьками для придбання спірної квартири не є слушними, оскільки не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що позивачкою не доведено факту її спільного проживання однією сім'єю з відповідачем до реєстрації шлюбу 24.11.2017 року, а кошти за купівлю спірного нерухомогомайна були витрачені відповідачем саме у цей період, то сам факт укладення основного договору та реєстрації права власності на квартиру після офіційного укладання між сторонами справи шлюбу відповідно до статті 74 СК України не є підставою для виникнення права спільної сумісної власності.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8цього Кодексу (ч. 2 ст. 74 СК України).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з лютого 2014 року по 24.11.2017 року; набуття сторонами спірноїквартири за спільні кошти, оскільки стороною позивача не було надано жодних доказів про витрачені саме нею кошти на придбання оспорюваної квартири, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивачки про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю сторін.
Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно дост. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивачки понесені нею судові витрати.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачкою при подані до суду позову було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у сумі 2147,20 грн, у той час як позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності на квартиру відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України є вимогою майнового характеру.
Отже, ураховуючи ціну позову, яка складає половину вартості спірної квартири, з позивачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 7032,35 грн. (Вартість квартири = 1621189,42 грн., половина вартості квартири = 810 594,71 грн., 1% від половини вартості квартири = 8 105,9471 грн., підлягає стягненню: 8 105,9471 грн - 1073,60 грн (які позивачка сплатилаза цю вимогу при поданні позову) = 7 032,35 грн.)
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 7032,35 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.10.2024 року.
Суддя Ю.О. Матвєєва
26 вересня 2024 року