08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1470/24
381/3371/24
02 жовтня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
10.07.2024 року позивач ТзОВ «Цикл Фінанс» в особі представника Юхименко Ю.Ю. звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 29.12.2021 року між ТзОВ «ФК ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 2000,00 грн, строком на 29 днів, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % на добу. У свою чергу позичальник зобов'язався повернути товариству суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
07.05.2024 року між ТзОВ «ФК ГВАДІАНА» та ТзОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
ТзОВ «ФК ГВАДІАНА» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7750,00 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в заявлених вимогах, справу просив розглянути без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
В судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, зокрема і шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Фастівського міськрайонного суду Київської області, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 29.12.2021 року між ТзОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № S-0007166, строком на 29 днів. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором F272200.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 2000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості.
Стандартна процентна ставка становить 2,50 % на добу.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
07.05.2024 року між ТзОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТзОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ТзОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним між ТзОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТзОВ «Цикл Фінанс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № S-0007166 від 29.12.2021 року.
Як зазначив в позовній заяві позивач, у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитним договором, яка становить 7950,00 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 2000,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5950,16 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. суд приходить до наступного.
Як встановлено, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс складає 3500гривень.
У частині 8 статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановлено, стороною відповідача дотримано норми ст. 141 ЦПК України щодо подання відповідних доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, судом також застосовувалась практика Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Встановлено, що до матеріалів справи долучено копію договору № ЦФ/2024 про надання правничої допомоги від 03.06.2024 року в якому обумовлена вартість наданих послуг, додаткова угода № 2 до договору про надання правничої допомоги від 10.06.2024 року.
За вказаних вище обставин на підставі наданих у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об'єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.
На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 22422,40 грн.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-282 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , зарестр.: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнах.: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 заборгованість за кредитним договором № S-0007166 від 29.12.2021 року у розмірі 7950,00 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 2000,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5950,16 грн, судові витрати в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Г.В. Соловей