03.10.2024 Провадження по справі № 2-а/940/10/24
Справа № 940/990/24
Іменем України
03 жовтня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ББА № 128915 від 06.08.2024 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 128915 від 06.08.2024 року винесену поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Зяхор І.В. про притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 06.08.2024 року поліцейським винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 128915, зі змісту якої вбачається, що 09.06.2024 року о 15 год. 03 хв. в м. Тетіїв по вул. Центральна, 51, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив на законну вимогу поліцейського для ознайомлення та фіксування даних, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.4 а, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а сама постанова винесена з грубим порушенням його прав та чинного законодавства України. За таких обставин, позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.08.2024 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
24.09.2024 року від представника відповідачаДепартаменту патрульної поліції Сороки К.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки позивач ОСОБА_1 09.06.2024 року о 15 год. 03 хв. за адресою м. Тетіїв, вул. Центральна, 51, Білоцерківський район, Київська область, керував транспортним засобом Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив на законну вимогу поліцейського для ознайомлення та фіксування даних, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.4 а, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства повинен був мати при собі вищезазначені документи та на вимогу поліцейського пред'явити їх. Разом з тим, на спростування тверджень позивача ОСОБА_1 представником відповідача надано диски з відеозаписом події(а. с. 31-40).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 06.08.2024 року поліцейським винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 128915, зі змісту якої вбачається, що 09.06.2024 року о 15 год. 03 хв. в м. Тетіїв по вул. Центральна, 51, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив на законну вимогу поліцейського для ознайомлення та фіксування даних, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.4 а, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Положеннями ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом, позивачем на підтвердження неправомірності оскаржуваної постанови не надано жодних доказів, які спростовували б факт порушення ним вимог п.п. 2.4 а, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ ПДР України та ч. 1 ст.126 КУпАП.
Натомість, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, представником відповідача надано до суду DVD-Rдиски з відеозаписами.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннях свідків. Обов'язок по доведені своїх вимог та заперечень покладається на сторони, які зобов'язані довести ці обставини відповідно до ст. 77 КАС України.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У даному випадку суд приймає у якості належних та допустимих доказів відео файли з фіксацією того, як на пряму вимогу поліцейського надати посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_1 відмовляє, що свідчить про наявність у діях особи, яка керувала даним транспортним засобом складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 та від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17.
Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) Верховним судом зазначено наступне: «Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».
У значених постановах Верховним Судом наголошено, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно положень ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП відповідачем було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Адміністративне стягнення було накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки факт правопорушення було зафіксовано засобом відеозйомки, який використовувався при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
На відеозаписах від 09.06.2024 року та 06.08.2024 року зафіксовано, як ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, на законну вимогу поліцейського не пред'явив для ознайомлення та фіксування даних, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим, вочевидь, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Отже, цими відеозаписами спростовуються посилання позивача на той факт, що він на законну вимогу поліцейського неодноразово пред'являв посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, таким чином не порушував ПДР та відповідно не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Досліджені відеозаписи, як докази, суд бере до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування та одержані в порядку встановленому законом.
Відтак, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача правильно встановив наявність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає нормам ст.ст. 222, 238, 251, 252, 258, 288 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення не підтверджені зібраними у справі доказами, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Визначений правовою нормою ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.
З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 128915 від 06.08.2024 року, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Більш того, доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, тому понесені судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись статтями 7, 9, 126, 245, 251, 268, 280, 283 КУпАП, статтями73, 77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ББА № 128915 від 06.08.2024 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя С.В. МАНДЗЮК