03.10.2024 Єдиний унікальний № 371/1003/23 провадження № 2/371/114/24
03 жовтня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/1003/23
Провадження № 2/371/114/24
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що відповідно до виконавчого листа, виданого 24 лютого 2016 року Миронівським районним судом Київської області у справі № 371/56/16-ц, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний у 2015 році.
У 2016 році ОСОБА_1 вдруге одружився з ОСОБА_4 . Від цього шлюбу він має двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина ОСОБА_4 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Вказав, що на утриманні позивача перебуває троє дітей та дружина. Позивач офіційно працевлаштований, на даний час має середній розмір заробітної плати в межах 7000,00 грн, з яких отримує після відрахувань в середньому близько 5800,00 грн. За умови подальшого відрахування аліментів остаточна сума доходу, яку отримуватиме позивач, становить приблизно 4000,00 грн.
Позивач сплачує аліменти на утримання сина, проте існують обставини прострочення сплати аліментів, які він намагається вчасно усувати. Наявність заборгованості на цей час спричинена внаслідок виконання державним виконавцем перерахунків у зв?язку з коливанням отриманої заробітної плати.
На сьогодні необхідність сплати визначеного рішенням суду розміру аліментів ставить позивача в скрутне матеріальне становище, оскільки його сімейний стан змінився і матеріальний стан погіршився через наявність інших утриманців.
За таких умов вважає, що необхідність сплати визначеного судовим рішенням розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ставить позивача у скрутне матеріальне становище та потребує адекватного і розумного тимчасового зменшення, враховуючи інтереси всіх дітей, які перебувають на утриманні позивача.
Посилаючись на правила ст.ст. 182, 192 СК України, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються щомісячно з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа у справі № 371/56/16-ц, виданого 24 лютого 2016 року Миронівським районним судом Київської області на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/16 частину всіх видів заробітку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання учасники справи не з?явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно.
Аргументи учасників справи
23 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю. Вказала, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, позивач не надав доказів того, що він має невелику заробітну плату, з якої він не може сплачувати аліменти. Вказала, що позивач має інші джерела доходів: земельну ділянку та домашнє господарство, з яких він отримує дохід, а також дорогий автомобіль. Також зазначила, що позивач є фізично здоровим чоловіком і може працевлаштуватися так, щоб отримувати належний заробіток.
Фактичні обставини справи.
Суд встановив такі обставини.
Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дитина проживає з матір'ю, кошти на її утримання з батька стягуються в примусовому порядку.
За судовим рішенням з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно.
Такі обставини підтверджуються даними постанови про відкриття провадження від 02 листопада 2016 року у виконавчому провадженні № 52795850, Інформаційної довідки про виконавче провадження від 04 листопада 2023 року.
Позивач 07 жовтня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Від вказаного шлюбу у нього народилося двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області 07 жовтня 2016 року, довідки про склад сім?ї № 216, виданої 15 травня 2023 року виконавчим комітетом Степанецької сільської ради, свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 30 травня 2017 року та серії НОМЕР_3 від 18 квітня 2023 року.
З даних постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП 58950250 від 19 квітня 2019 року вбачається, що з позивача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі судового наказу, виданого 03 квітня 2019 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області № 697/690/19.
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, обов'язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.
Способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згоди щодо утримання дитини сторонами не досягнуто, в зв?язку з чим аліменти стягуються з позивача в примусовому порядку, на підставі судового наказу у розмірі частини всіх видів заробітку.
За правилами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно правил ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України та вказані роз'яснення, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів за вимогою матері дитини може бути вирішено питання про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу ст. 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
З огляду на наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Позивач зазначив, що тими обставинами, які мають значення для зменшення розміру аліментів він вважає наявність обов?язку з утримання ще двох дітей, які народилися в другому шлюбі, та дружини, яка доглядає за дитиною, а також отримання ним невеликого доходу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не надав належних та допустимих доказів того факту, що його матеріальний стан погіршився з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Також позивач не надав доказів про свій матеріальний стан чи відсутність доходу. Сам по собі факт народження у позивача інших дітей не є підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна сімейного стану позивача, а саме необхідність утримання інших дітей та дружини, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Такі висновки зробив Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 465/2071/19.
У позовній заяві представник позивача, констатуючи факт зміни матеріального стану позивача, не зазначив, якими доказами підтверджуються вказані обставини, не надав доказів на підтвердження таких обставин.
За змістом позовної заяви, позивач офіційно працевлаштований та має середній розмір заробітної плати в межах 7000,00 грн, з яких фактично отримує близько 5800,00 грн. Проте представник позивача у заяві не вказав, якими доказами підтверджується такий факт, довідки про доходи позивача з місця роботи не надав.
Отже, позивач та його представник не надали суду доказів на підтвердження розміру отримуваного позивачем доходу, а також доказів щодо погіршення його матеріального стану на час звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів відносно часу розгляду справи № 371/56/16-ц.
Про вказані недоліки позовної заяви позивач був повідомлений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17 липня 2023 року. Проте своїм правом на подання відповідних доказів позивач не скористався.
На відсутність доказів про погіршення матеріального стану вказала також відповідач у відзиві на позов. Позивач відповідь на відзив на позов з обґрунтованими запереченнями не подав.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання.
Зменшення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у зв?язку з тим, що позивач має на утриманні інших малолітніх дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, суперечитиме інтересам дитини, не забезпечить належного її утримання.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обставини, на які він посилається, як на такі, що впливають для визначення розміру аліментів або можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів не є обґрунтованими. Судом не встановлено підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням.
На виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивач не довів суду, що його матеріальний стан чи інші обставини, унеможливлюють виплату ним аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) до досягнення сином повноліття, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
На підставі викладеного та, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або ж через стан здоров'я він не здатен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі визначеному судовим рішенням, підстав для зменшення розміру аліментів у суду немає.
Визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще неповнолітніх дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем та суперечитиме її інтересам.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до правил ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем, поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .
Суддя Л.О. Капшук