02 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/3024/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 26.08.2024
у складі колегії суддів: Стойки О.В. (головуючого), Попкова Д.О., Радіонової О.О.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 04.06.2024
у складі судді: Усатого В.О.
у справі № 922/3024/21
за заявою - фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,-
19.09.2024 Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21, яка сформована в системі "Електронний суд" 19.09.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у справі № 922/3024/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.09.2024.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» касаційна скарга їм не відповідає, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Загальне посилання на неправильне застосування/порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи норм процесуального права, без належного обґрунтування, не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Скаржник в касаційній скарзі зазначив, що судом неправильно застосовано ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та порушено ст. 86 ГПК України.
Проте, всупереч вищенаведеному скаржником у касаційній скарзі не зазначено в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, касаційна скарга Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Разом із тим, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв'язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) ч. 2 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Оскільки скаржником не зазначено належним чином конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень як того вимагає стаття 287 Господарського процесуального кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21 без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищезазначене, касаційна скарга Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі № 922/3024/21 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно виконати вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.
4. Роз'яснити Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк