Постанова від 30.09.2024 по справі 910/13240/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/13240/22 (910/8728/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року

у справі №910/13240/22(910/8728/23) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Боярчукова С.Г.

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 323 342,40 грн.

в межах справи № 910/13240/22

за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

про банкрутство

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.09.2024

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13240/22 за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2022.

Державне підприємство Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському", в якому просило суд:

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському" прийняти (отримати) у Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування виготовлену продукцію: механізм повороту ИТМЛ.14-13.00.000СК - 1 шт., механізм підйому ИТМЛ.14-19.00.000СК - 1 шт.;

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування заборгованість за виготовлену продукцію в сумі 323342,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі №910/13240/22(910/8728/23) в задоволенні позову відмовлено.

Ключовим мотивом рішення є:

- в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару, у строк, визначений договором, а також за адресою, погодженою сторонами у специфікації до даного договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/13240/22(910/8728/23) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ключовим аргументом скарги є:

- станом на 27.05.2024р. продукція знаходилась на зберіганні у відділенні №17 «Нова Пошта» м. Київ. Відповідач продукцію не отримав та не сповістив доступним для нього засобом причини невиконання зобов'язання. Постачальник, Сторона Договору, вважається не винною, оскільки вжила всіх заходів, які залежать від неї для належного виконання зобов'язання.

- покупець своєю умисною бездіяльністю намагається уникнути господарсько-правової відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, чим завдає матеріальну шкоду підприємству заснованому на державній формі власності.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/13240/22(910/8728/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Сотніков С.В., Отрюх Б.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13240/22(910/8728/23), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 15.07.2024 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13240/22(910/8728/23).

Розпорядженням керівника апарату від 14.08.2024, у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/13240/22(910/8728/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Поліщук В.Ю. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі №910/13240/22(910/8728/23), розгляд справи призначено на 30.09.2024.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському", в якому просило суд:

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському" прийняти (отримати) у Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування виготовлену продукцію: механізм повороту ИТМЛ.14-13.00.000СК - 1 шт., механізм підйому ИТМЛ.14-19.00.000СК - 1 шт.;

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування заборгованість за виготовлену продукцію в сумі 323342,40 грн.

Місцевий суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару, у строк, визначений договором, а також за адресою, погодженою сторонами у специфікації до даного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, 28.01.2019 між Державним підприємством Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування (далі - позивач, постачальник) в особі в.о. директора Замірця М.В., який діє на підставі статуту, та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - відповідач, покупець) в особі Голови Правління Шандри В.О., який діє на підставі статуту, укладено договір № 7/19 (далі -договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах цього договору товар, вказаний в Специфікації №1 до Договору № 7/19 від 28.01.2019 (далі - специфікація).

Згідно із п.2 специфікації загальна вартість товару складає 672 187, 20, в т.ч. ПДВ 112 031,20 грн.

Пунктом 3 специфікації встановлено, що передплату (авансовий платіж) в розмірі 50% покупець виконує протягом 5 банківських днів після підписання специфікації та отримання відповідного рахунка постачальника. Остаточний розрахунок в розмірі 50% покупець виконує протягом 5 банківських днів після підписання покупцем видаткових накладних на товар.

Пунктом 4.5 специфікації передбачено, що для виконання поставки покупець постачає постачальнику згідно специфікації давальницьку сировину, погоджену сторонами у даній специфікації.

За умовами договору розрахунки проводяться безготівковою формою, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.6.1 договору).

Строк поставки товару протягом 90 календарних днів після виконання передплати, вказаної в п.3 специфікації.

Як зазначав у позовній заяві позивач, ним в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання за договором та виготовлено обумовлену договором продукцію.

31.01.2021 позивачем виставлено рахунок-фактуру № 32 на суму 323 342,40 грн та відправлено його на електронну адресу відповідача.

Однак, відповідачем зобов'язання за договором в частині поставки давальницької сировини, а також здійснення розрахунку за виготовлену продукцію не виконано.

04.06.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 з проханням виконати зобов'язання в натурі та передати позивачу давальницьку сировину згідно п. 4.5 специфікації № 1 до договору № 7/19 від 28.01.2019, а також сплати заборгованість за виготовлену продукцію в сумі 323 342,40 грн.

Аналогічна претензія була також направлена позивачем на адресу відповідача 07.06.2022.

Водночас, дані претензії залишені відповідачем без реагування, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив суд зобов'язати відповідача прийняти (отримати) у позивача виготовлену продукцію, а також стягнути заборгованість за виготовлену продукцію в сумі 323 342,40 грн.

Як також вбачається з матеріалів справи, згідно п. 3 специфікації до договору передплату (авансовий платіж) в розмірі 50% покупець виконує протягом 5 банківських днів після підписання специфікації та отримання відповідного рахунка постачальника. Остаточний розрахунок в розмірі 50% покупець виконує протягом 5 банківських днів після підписання покупцем видаткових накладних на товар.

Пунктом п. 4.1. специфікації визначено, що товар постачається на умовах DAP - відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Пунктом поставки є м. Київ, вул. Електриків, 26.

Строк поставки товару: протягом 90 календарних днів після виконання передплати, вказаної в п. 3 даної специфікації (п. 4.2 специфікації).

Відповідно до п. 5.6 договору право власності на товар переходить від постачальника покупцеві в момент отримання товару та підписання товаро-супроводжуючих документів (товаро-транспортних накладних та видаткових накладних).

Пунктом 5.8. договору сторони погодили, що постачальник для приймання товару покупцем зобов'язаний надати такі документи: видаткові накладні, податкові накладні, оригінали рахунку, сертифікати відповідності, технічні паспорти, які включають технічні і якісні характеристики товару з відміткою постачальника.

На виконання вимог п. 3 специфікації до договору ним було сплачено передплату (авансований платіж) у розмірі 50 % визначеної сторонами суми. Дана обставина сторонами не заперечується.

В свою чергу, позивачем не надано суду доказів надання відповідачу видаткових накладних для підпису, чим порушено свій обов'язок, передбачений п. 5.8. договору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/9431/21.

А отже, у даному випадку виконанню покупцем свого обов'язку оплатити товар передує обов'язок постачальника поставити цей товар та надати видаткові накладні.

У позовній заяві позивач зазначав, що взяте зобов'язання по поставці давальницької сировини і остаточному розрахунку за виготовлену продукцію відповідач не виконав і, що 07 червня 2022 року за №158/05-015-22 позивач направив відповідачеві лист на електронну адресу №66/22-е і лист рекомендований №6100407619281 з пропозицією прийняти (отримати) вищезазначену виготовлену продукцію із поставленої відповідачем раніше других комплектів виробів з кінцевим розрахунком в сумі 323342,40 грн.

В свою чергу, як правильно зауважив місцевий суд договором поставки № 7/19 від 28.01.2019 визначений обов'язок постачальника поставити та передати покупцю товар, а також у специфікації до договору визначені умови поставки та адреса місяця призначення поставки товару: DAP - відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Пунктом поставки є м. Київ, вул. Електриків, 26. Порядок направлення пропозиції для прийняття товару ані договором, ані специфікацією не був обумовлений.

Таким чином, як правильно установлено місцевим судом, в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару, у строк, визначений договором, а також за адресою, погодженою сторонами у специфікації до даного договору.

А отже, зважаючи на встановлені обставини місцевий суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на те, що станом на 27.05.2024р. продукція знаходилась на зберіганні у відділенні №17 «Нова Пошта» м. Київ не є доказом виконання позивачем умов договору, оскільки як було зазначено вище, відповідно до договору, пунктом поставки є м. Київ, вул. Електриків, 26.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі №910/13240/22(910/8728/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі №910/13240/22(910/8728/23) залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/13240/22(910/8728/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено 03.10.2024.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.Ю. Поліщук

Б.В. Отрюх