ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4709/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,
за участю представників:
від Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни - Воронков В.О.,
від Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області - Кулава М.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 25.03.2024,
у справі №916/4709/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни
до відповідача: Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
про визнання рішення недійсним
У жовтні 2023 р. Фізична особа-підприємець Донденко Ольга Миколаївна звернулася з позовом до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому просила визнати недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області".
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яке фактично спрямоване на безпідставне позбавлення позивачки права користування земельною ділянкою, набутого на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, який не є розірваним у встановленому законом порядку та не визнаний судом недійсним.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4709/23.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 (суддя Бездоля Ю.С.) позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області"; стягнуто з Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни 2684 грн судового збору та 14000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач шляхом прийняття оскаржуваного позивачкою рішення протиправно здійснив підміну судового порядку розірвання договору оренди, внаслідок чого неправомірно втрутився в належне Фізичній особі-підприємцю Донденко Ользі Миколаївні право користування орендованою земельною ділянкою.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що прийняття оскаржуваного позивачкою рішення є правом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, встановленим чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, при цьому повноваження органу місцевого самоврядування у даному випадку обмежуються лише прийняттям рішення про припинення договору оренди земельної ділянки та її вилучення у встановленому порядку, у той час як сама процедура вилучення майна та припинення договірних відносин відбувається у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.06.2024 (вх.№1397/24/Д3 від 07.06.2024) Фізична особа-підприємцем Донденко Ольга Миколаївна просить залишити апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 - без змін. Зокрема, позивачка стверджує про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення положень чинного законодавства, якими регламентовано припинення орендних відносин щодо земельної ділянки, та про невідповідність передбачених законом підстав припинення права користування земельною ділянкою тим обставинам, які наведені безпосередньо в самому оскаржуваному рішенні Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 27.05.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а в подальшому ухвалою суду від 17.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 14.08.2024 о 10:30.
09.08.2024 до суду апеляційної інстанції від Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшло клопотання б/н від 09.08.2024 (вх.№1397/24/Д4 від 09.08.2024) про відкладення розгляду справи №916/4709/23.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 було задоволено вищезазначене клопотання апелянта та відкладено розгляд справи №916/4709/23 на 02.10.2024 о 10:00.
У судовому засіданні 02.10.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області апеляційну скаргу підтримав; представник Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни висловив заперечення проти її задоволення.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу павільйону-магазину б/н від 30.06.2004, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання набула право власності на павільйон-магазин площею 38,6 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. 56п (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 697964251106), про що свідчать витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №41909644 від 07.08.2015 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №351659974 від 24.10.2023.
26.09.2005 між Ізмаїльською міською радою ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Донденко Ольгою Миколаївною ("Орендар") укладено договір оренди земельної ділянки б/н (далі - договір б/н від 26.09.2005), за умовами пунктів 1, 2, 4 якого Орендодавець на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1095-IV від 06.09.2005 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0105 га, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 56п. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 20479 грн.
Згідно з пунктом 7 договору б/н від 26.09.2005 цей договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
В силу пунктів 8-10 договору б/н від 26.09.2005 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в гривнях у розмірі 8% від грошової оцінки землі в рік, податок на додану вартість оплачується Орендарем окремо відповідно до чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Положеннями пунктів 13-15 договору б/н від 26.09.2005 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації торгівельного павільйону. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційної діяльності. Умови збереження стану об'єкта оренди: використаних ділянки відповідно до проекту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.
Відповідно до пункту 25 договору б/н від 26.09.2005 Орендодавець має право вимагати від Орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримуватись екологічної безпеки землекористування, додержуватись державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; своєчасного внесення орендної плати.
У пункті 32 договору б/н від 26.09.2005 вказано, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянк з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
За умовами пункту 33 договору б/н від 26.09.2005 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 37 договору б/н від 26.09.2005).
Договір б/н від 26.09.2005 зареєстрований в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2005 за №040450700102.
В подальшому між сторонами неодноразово укладалися угоди про поновлення договору б/н від 26.09.2005, а саме: угоди б/н від 30.11.2015, б/н від 31.10.2016 та б/н від 12.07.2021.
Угодою б/н від 12.07.2021, зокрема, передбачено поновлення договору б/н від 26.09.2005 терміном на 10 років та зобов'язання Орендаря здійснити заходи щодо благоустрою прилеглої території з урахуванням правил благоустрою територій населеного пункту та інших вимог, передбачених законодавством.
Право оренди земельної ділянки на підставі договору б/н від 26.09.2005 зареєстровано за позивачкою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №269939166 від 11.08.2021 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №350754948 від 17.10.2023.
Листом №001/13-177 від 17.02.2023 Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області просив позивачку, як власника павільйону-магазину за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. 56п, у найкоротші строки демонтувати залишки пошкодженого майна - павільйону, зруйнованого пожежею, та відновити благоустрій прилеглої території.
У службовій записці начальника Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради №149 від 27.09.2023 повідомлено відповідача про те, що у зв'язку з пошкодженням в результаті побутової пожежі конструкцій споруд по АДРЕСА_1 (торговий кіоск ТС ФОП Рубель Ф.Т.) та по АДРЕСА_2 (павільйон-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ФОП Донденко О.М.) Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надіслав власникам відповідних споруд листи від 17.02.2023 про демонтаж залишків пошкодженого майна та відновлення благоустрою прилеглої території. При цьому земельна ділянка комунальної власності площею 0,0105 га з кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: вулиця Торгова (колишня назва - вулиця Пушкіна), 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області знаходиться в оренді у Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни, між тим останньою не були виконані вищенаведені рекомендації Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо демонтажу майна, хоча залишки конструкцій павільйону-магазину становлять значну небезпеку для оточуючого середовища, заважають експлуатації інженерних комунікацій та з урахуванням обставин непереборної сили (запровадження воєнного стану в Україні) заважають здійсненню безперешкодного під'їзду автомобільного транспорту та транспорту спеціального призначення, безпеки шляхів евакуації населення та здійснення заходів з ліквідації можливих наслідків військової агресії, що порушує вимоги Земельного кодексу України, статей другої-п'ятої Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Цивільного кодексу України, положень ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об'єкта будівництва" та інших.
У рішенні Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області" зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-BP від 21.05.1997, статей 12, 791, 83, 122, 141, 147 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001, статті 25 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011, Закону України "Про будівельні норми" №1704-VI від 05.11.2009, для дотримання норм та положень ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об'єкта будівництва", з метою організації під'їздів та пішохідних тротуарів до існуючої забудови, забезпечення безперешкодного під'їзду автомобільного транспорту та транспорту спеціального призначення, можливості належного обслуговування та експлуатації інженерних комунікацій, безпечної евакуації жителів району у період дії воєнного стану, керуючись пунктом 32 договору оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, у зв'язку з невиконанням пункту 25 договору оренди земельної ділянки та пункту 1.10 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.07.2021, даним органом місцевого самоврядування вирішено:
-вилучити земельну ділянку площею 0,0105 га з кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: вулиця Торгова (стара назва - вулиця Пушкіна), 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області та перебуває у користуванні на умовах оренди у Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, що зареєстрований в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2005 за №040450700102;
-припинити договір оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, що зареєстрований в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2005 за №040450700102;
-припинити Фізичній особі-підприємцю Донденко Ользі Миколаївні право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,0105 га з кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: вулиця Торгова (стара назва - вулиця Пушкіна), 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області та віднесена до категорії земель: "Землі житлової та громадської забудови" з кодом виду цільового призначення: 03.07 - "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" (право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 712048451106; номер запису про інше речове право: 10953363);
-доручити Відділу земельних відносин Юридичного управління секретаріату Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повідомити Фізичну особу-підприємця Донденко Ольгу Миколаївну про ухвалене рішення;
-зобов'язати Фізичну особу-підприємця Донденко Ольгу Миколаївну звільнити земельну ділянку у місячний термін з моменту ухвалення даного рішення;
-контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області з питань землекористування.
Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області листом №01/13-1156 від 12.10.2023 повідомив позивачку про прийняття відповідачем рішення №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області".
У матеріалах справи також містяться копії:
-відповіді Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області щодо стану кримінального провадження №12022162150000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 270 Кримінального кодексу України, наданої за результатами опрацювання адвокатського запиту представника позивачки;
-протоколу допиту потерпілого - Донденко Ольги Миколаївни від 04.05.2022;
-акту про пожежу від 02.05.2022;
-адресованого позивачці листа Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області №836 від 06.05.2022 про підтвердження факту пожежі в магазині Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 56п, що виникла 02.05.2022 о 13 год 49 хв.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивачки про визнання недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області".
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач шляхом прийняття оскаржуваного позивачкою рішення протиправно втрутився в належне Фізичній особі-підприємцю Донденко Ользі Миколаївні право користування земельною ділянкою, орендованою на підставі чинного договору б/н від 26.09.2005.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір б/н від 26.09.2005 є договором оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Умови укладення, зміни, поновлення і припинення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За умовами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (стаття 152 Земельного кодексу України).
Приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом зобов'язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями". Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 Земельного кодексу України.
Положеннями частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Колегія суддів вбачає, що у договорі б/н від 26.09.2005 сторонами також узгоджено підстави припинення даного договору оренди, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря; інші випадки, передбачені законом (пункт 32 договору), а також можливість припинення договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 33 договору).
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/528/19).
Суд апеляційної інстанції вбачає, що у матеріалах справи відсутні докази розірвання укладеного між сторонами договору б/н від 26.09.2005 у встановленому законом порядку, а саме: за взаємною згодою сторін або на підставі рішення суду. Крім того, доказів визнання вищенаведеного договору недійсним чи неукладеним до суду першої інстанції також не подано.
Однак, як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2743-VIII від 06.10.2023 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області" вилучено у позивачки орендовану нею земельну ділянку, припинено договір б/н від 26.09.2005 та право користування земельною ділянкою, а також зобов'язано останню звільнити земельну ділянку. При цьому, зазначене рішення мотивоване посиланнями, зокрема, на пункти 25, 32 договору б/н від 26.09.2005, а також пункт 1.10 угоди б/н від 12.07.2021, який передбачає зобов'язання орендаря здійснити заходи щодо благоустрою прилеглої території з урахуванням правил благоустрою територій населеного пункту та інших вимог, передбачених законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
За приписами частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частинами першою, другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Приписами частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що необхідними умовами для визнання незаконним у судовому порядку правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є: 1) позивач є власником або титульним володільцем певного майна; 2) права власника (титульного володільця) порушено і підставою цього порушення є видання правового акту; 3) такий акт не відповідає закону, тобто має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди мають враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005).
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що позивачка, виступаючи користувачем земельної ділянки на підставі чинного договору оренди б/н від 26.09.2005, який не був розірваний за згодою сторін або в судовому порядку, а також не визнавався судом недійсним чи неукладеним, фактично була позбавлена цього права користування внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №2743-VIII від 06.10.2023, в якому містяться висновки та приписи (зокрема, щодо вилучення спірної земельної ділянки, припинення договору оренди та права користування земельною ділянкою, зобов'язання звільнити земельну ділянку), які фактично підміняють собою рішення суду, що є неприпустимим, оскільки відповідно до умов договору та вищезазначених положень чинного законодавства розірвати укладений та чинний договір оренди землі можливо за рішенням суду, яке прийняте за результатами задоволення відповідних позовних вимог та в якому мають бути встановлена наявність/відсутність обставин, покладених Ізмаїльською міською радою Ізмаїльського району Одеської області в основу оскаржуваного позивачкою рішення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач в односторонньому порядку шляхом прийняття оскаржуваного рішення протиправно у позасудовий спосіб втрутився в належне Фізичній особі-підприємцю Донденко Ользі Миколаївні право користування земельною ділянкою, орендованою на підставі чинного договору б/н від 26.09.2005, проігнорувавши встановлену процедуру розірвання договірних орендних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що прийняття оскаржуваного позивачкою рішення є правом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, встановленим чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки б/н від 26.09.2005, при цьому повноваження органу місцевого самоврядування у даному випадку обмежуються лише прийняттям рішення про припинення договору оренди земельної ділянки та її вилучення у встановленому порядку, у той час як сама процедура вилучення майна та припинення договірних відносин відбувається у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки, як обґрунтовано врахував місцевий господарський суд, в оскаржуваному рішенні відповідачем фактично констатовано припинення договору оренди та права користування позивачкою земельною ділянкою, а також міститься припис про зобов'язання останньої у місячний строк звільнити земельну ділянку, а тому, беручи до уваги встановлену приписами статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов'язковість виконання актів органів місцевого самоврядування, оскарження Фізичною особою-підприємцем Донденко Ольгою Миколаївною зазначеного рішення, виходячи з обставин даної конкретної справи, виступає належним та ефективним способом захисту своїх прав.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 18.10.2016 у справі №500/2776/14-а, апеляційним господарським до уваги не приймаються, оскільки обставини і правовідносини у вказаній справі не є релевантними до спору, який розглядається у даній справі, адже в межах розгляду справи №500/2776/14-а досліджувалась правомірність ухвалення рішення стосовно затвердження акта про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в частині неодержаних доходів від орендної плати за землю, у той час як у справі №916/4709/23 предметом спору виступає рішення про припинення в односторонньому порядку договору оренди землі поза встановленою процедурою розірвання відповідного договору.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що будь-яких інших доводів щодо незаконності/необґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в апеляційній скарзі Ізмаїльською міською радою Ізмаїльського району Одеської області не зазначено.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 у справі №916/4709/23 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2024.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук