79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" вересня 2024 р. Справа №914/2441/21
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача - Онищук М.Б. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від відповідача (скаржника) - Гарбузюк Р.О.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз», вих.№2441-3 від 19 вересня 2023 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2023 року (підписане 05.10.2021 року), суддя Горецька З.В.
у справі №914/2441/21
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз», м. Львів
про стягнення 19 304 201,35 грн
11 серпня 2021 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 19 304 201,35 грн, з яких: 15 160 476,78 грн - заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655,38 грн - пені, 721 572,68 грн - 3% річних та 1 551 496,51 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 15 160 476,78 грн, чим порушив умови пунктів 2.1, 2.6, 4.1, 8.4 договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Суд першої інстанції виходив з того, що сторони не укладали договору, який передбачав врегулювання щодобових небалансів та був підставою виникнення у відповідача відповідного обов'язку по оплаті щодобових небалансів. Відтак, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати щодобових небалансів в примусовому порядку. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат пов'язаних з таким балансуванням.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року у справі №914/2441/21 рішення Господарського суду Львівської області від 05 січня 2022 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Апеляційний суд виходив з того, що додані позивачем до матеріалів справи докази є належними, допустимими та підтверджують факт перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у спірному періоді. Матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476,78 грн. Наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" не спростувало належними і допустимими доказами.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №914/2441/21 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 скасовано, а справу №914/2441/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Верховний Суд у постанові, зокрема зазначив, що суд апеляційної інстанції, а також і суд першої інстанції (оскільки як встановив суд апеляційної, місцевий господарський суд помилково визначив предмет спору в цій справі) не перевірили який тариф був застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили формулу та порядок здійснення відповідного розрахунку. Отже, на порушення вимог статей 73-80, 86, 236-238, 269 Господарського процесуального кодексу України ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції неповно дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, при цьому суд апеляційної інстанції, пославшись лише на їх належність та допустимість, не перевірив відповідності відображених у них даних та правильності розрахунку заявлених до стягнення сум.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2023 року у справі №914/2441/21 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 160 476,78 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655,38 грн пені, 721 572,68 грн 3% річних та 1 551 496,51 грн інфляційних втрат.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не оплатив рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень - грудень 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15 160 476,78 грн. Суд з'ясував, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень - грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу. Оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, згідно з пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово та містять здійснений позивачем розрахунок вартості плати за перевищення договірної потужності за травень-грудень 2019 року, всього на загальну суму 15 160 476,78 грн. Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476, 78 грн. Суд також відхилив аргументи відповідача про те, що відсутність додатків №1, 2 до договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а тому такий договір в силу вимог частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України є неукладеним. У цій справі суд встановив, що при укладенні договору №1512000709 від 17.12.2015 та додаткової угоди №1 від 29.11.2017 до нього, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності (можливість отримання послуги) та визначили підстави і порядок виникнення обов'язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови договору. З аналізу змісту наявних у справі копій актів приймання-передачі природного газу за період з травня по грудень 2019 року, які підписали обидві сторони та в яких відображено обсяги отриманого відповідачем газу від АТ «Укртрансгаз» у спірний період, судом встановлено факт виконання сторонами умов договору транспортування природного газу. Крім того, судом враховано, що рішеннями господарських судів по справах №914/1583/16, №910/7190/19, №910/5412/19, які набрали законної сили, встановлено обставину щодо укладення між сторонами договору транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року. Поряд з цим, суд на виконання вказівок Верховного Суду при новому розгляді справи перевірив тариф, який застосовано позивачем при розрахунку вартості наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності та відповідність відображених у актах, розрахунках даних щодо правильності таких розрахунків. Так, судом встановлено, що у формулі визначення плати за використану відповідачем потужність застосовується тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 та який становить 157,19 грн за 1000 куб. метрів на добу без ПДВ. Щодо обсягу природного газу, використаного у формулі, суд встановив, що він розраховується за даними Інформаційної платформи, до якої інформація завантажується самим відповідачем, та є обсягом природного газу, який використано АТ «Львівгаз» в процесі своєї господарської діяльності. Відтак, суд дійшов висновку, що вартість перевищення замовленої (договірної потужності) визначена у відповідності до умов Договору, положень Кодексу ГТС та тарифу, затвердженому Регулятором.
Щодо заяви позивача в порядку ч.10 ст.238 ГПК України про нарахування 3% річних та інфляційний втрат до моменту виконання рішення, суд першої інстанції зазначив, що правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу; крім того вказана стаття не передбачає нарахування інфляційних втрат. Враховуючи обставини справи, місцевий господарський суд не вбачав підстав для застосування приписів ч.10 ст.238 ГПК України, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2023 року у справі №914/2441/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що позивачем не доведено обставин перевищення дозволеної потужності АТ «Львівгаз», оскільки: відповідач не користувався потужністю точок виходу з ГТС; на умовах договору транспортування газ на точках виходу з ГТС не передавався; договір транспортування у спірний період сторонами не виконувався; послуги транспортування не надавалися. Складений позивачем розрахунок відповідач вважає неправильним та за відсутності необхідних вихідних даних щодо вищої теплоти згоряння переданого газу, на думку скаржника, такий не може бути складений судом самостійно. Також апелянт наголошує, що у матеріалах справи відсутній розрахунок суми додаткової плати за кожен день перевищення потужності за формулою, визначеною п.8.4 Договору.
До апеляційної скарги відповідач долучив копії «Наукового висновку щодо застосування терміну «потужність» для характеристики процесу транспортування природного газу» доктора технічних наук професора Ф. Матіко та «Наукового висновку щодо права власності на природний газ у газорозподільних мережах» доктора юридичних наук професора О. Беляневич, однак, такі наукові висновки не є доказами у розумінні ст.ст.73-80 ГПК України, а носять інформативний характер, відтак, апеляційний суд не вирішував питання щодо їх долучення як доказів у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що як договором, так і Кодексом ГТС передбачено плату за перевищення замовленої потужності і це не штрафна санкція, як помилково вважає відповідач, а додаткова плата. Як вбачається із звітів про використання замовленої потужності, оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово. Сумарні обсяги за результатами місяця (період травень - грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг, звітах та рахунках. Наголошує, що спірний період у цій справі - травень-грудень 2019 року, таким чином, тариф, який застосував позивач для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності у цій справі, є тарифом, встановленим Регулятором (НКРЕКП) у відповідній точці виходу до АТ «Львівгаз» і саме у постанові НКРЕКП визначено тариф у грошовій формі до обсягу потужності, вираженої у метрах кубічних. Акти приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях, які долучені до позовної заяви - належні докази, які обґрунтовують обсяг природного газу, який був переданий відповідачу на точках виходу з газотранспортної системи та на підставі яких позивач розрахував перевищення замовленої (договірної) потужності.
Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду (в тому числі і за клопотаннями представників сторін), та здійснений з урахуванням розумного строку, зважаючи на характер спору, об'єм досліджуваних доказів та значення справи для сторін.
Судові засідання в апеляційному суді проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі відповідних клопотань представників позивача та ухвал суду.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 30 вересня 2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити у повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2023 року у справі №914/2441/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених у апеляційній скарзі та поясненнях.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2015 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (в тексті договору - оператор) та ПАТ «Львівгаз» (в тексті договору - замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000709 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п.2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
У пункті 2.3 Договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: -послуга замовленої потужності в точках виходу та входу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності); -послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування); -послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування).
Згідно з п.2.4 Договору обсяг послуг, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Відповідно до п.2.5 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п.п.2.6, 2.7 Договору).
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п.2.8 Договору).
Згідно з п.3.2 Договору оператор має право, зокрема стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему в порядку, визначеному цим договором.
У свою чергу замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором (п.4.1 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
У п.п.5.4, 5.5 Договору сторони погодили, що окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи / прямим споживачем / газовидобувним підприємством / виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ).
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті (п.п.6.1-6.3 Договору).
Згідно з п.7.1, 7.3 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.8.1 Договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розділу розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.
Вартість договірної потужності замовника на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця, яка розраховується за відповідною формулою (п.8.3 Договору).
Згідно з п.8.4 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, передбаченою цим пунктом договору. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
У п.п.11.1-11.3 Договору сторони погодили, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від писання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення суду вартість послуг визначається за даними оператора.
Відповідно до п.13.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5 Договору).
Згідно з п.17.1 Договору останній набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Пунктом 17.3 Договору передбачено, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
Крім цього, у п.19.1 Договору визначено, що сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.
Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (п.19.2 Договору).
Відповідно до п.19.3 Договору повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.
Як встановлено судом та це не заперечується сторонами, останніми не підписувалися додатки 1 та 2, про які йдеться у пунктах 2.4, 2.8 Договору.
В матеріалах справи наявна копія підписаного сторонами додатку 3 Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Також судом встановлено, що рішеннями господарських судів у справах №914/1583/16, №910/7190/19, №910/5412/19, які набрали законної сили, встановлено обставину щодо укладення між сторонами договору транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року.
Разом з тим, укладаючи договір №1512000709 від 17.12.2015 та додаткову угоду №1 від 29.11.2017 до нього, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності (можливість отримання послуги) та визначили підстави і порядок виникнення обов'язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця.
У матеріалах справи знаходяться копії підписаних обома сторонами актів приймання-передачі природного газу за період з травня по грудень 2019 року, в яких відображено обсяги отриманого відповідачем газу від АТ «Укртрансгаз» у спірний період та які підтверджують факт виконання сторонами умов договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 (з наступними змінами та доповненнями).
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «Укртрансгаз» зазначало, що за результатами остаточних алокацій відборів та подач Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року (інформація подана відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 5, 9) виявлено наявність у відповідача перевищення договірної потужності.
На обґрунтування позовних вимог позивач надав суду такі докази: копії звітів про власний видобуток, транспортування та передачу AT «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» за травень-грудень 2019 року, які містять інформацію про подачі природного гачу газовидобувним підприємством; копії актів приймання-передачі газу; копії реєстрів файлів завантаження до Інформаційної платформи, форми 2, 3, 5, 9; копії реєстрів файлів, відправлених з Інформаційної платформи; копії актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності; копії звітів про використання замовленої потужності; копії скріншотів з Інформаційної платформи; копії звітів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про використання потужності форми №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг.
За результатами проведеного розрахунку вартості плати за перевищення договірної потужності складено звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», а саме: за травень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 14 521 804,58 куб. м вартістю 2 739 218,95 грн; за червень 2019 року - 4 106 412,25 куб. м вартістю 774 584,33 грн; за липень 2019 року - 6 871 120,31 куб. м вартістю 1 296 085,68 грн; за серпень 2019 року - 7 106 204,60 куб. м вартістю 1 340 429,16 грн; за вересень 2019 року - 7 405 605,22 куб. м вартістю 1 396 904,50 грн; за жовтень 2019 року - 5 653 441,79 куб. м вартістю 1 066 397,41 грн; за листопад 2019 року - 10 033 895,38 куб. м вартістю 1 892 673,61 грн; за грудень 2019 року - 24 673 872,05 куб. м вартістю 4 654 183,14 грн, всього на загальну суму 15 160 476,78 грн.
Через інформаційну платформу позивач відправив відповідачу звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за травень-грудень 2019 року, рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 15 160 476,78 грн та акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за цей період, що підтверджується реєстрами файлів, відправлених з інформаційної платформи AT «Укртрансгаз».
Однак, відповідач не оплатив вищевказаних рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15 160 476,78 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 договору №1512000709 від 17.12.2015 (з наступними змінами та доповненнями) нарахував пеню в сумі 1 870 655,38 грн, та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 721 572,68 грн 3% річних і 1 551 496,51 грн інфляційних втрат.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним та Господарським кодексами України.
Пунктами 7, 45 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором (ч.ч.1, 2 ст.32 ЗУ «Про ринок природного газу»).
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Згідно з п.2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2497.
Відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
В силу положень п.5 глави 1 розділу І Кодексу договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
В силу умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 позивач (оператор) надає відповідачу (замовнику) послуги транспортування природного газу.
Договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг: 1) доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; 2) замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; 3) вчинення дій з урегулювання добового небалансу, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором (постанови Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №910/17423/21; від 06.09.2023 у справі №910/2377/22; від 20.07.2023 у справі №918/772/21, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати від 15.07.2022 у справі №921/184/21).
Судом встановлено, що при укладенні договору №1512000709 від 17.12.2015 та додаткової угоди №1 від 29.11.2017 до нього, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності (можливість отримання послуги) та визначили підстави і порядок виникнення обов'язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже, досягли згоди щодо цієї істотної умови договору.
З аналізу змісту наявних у справі копій актів приймання-передачі природного газу за період з травня по грудень 2019 року, які підписали обидві сторони та в яких відображено обсяги отриманого відповідачем газу від АТ «Укртрансгаз» у спірний період, судом встановлено факт виконання сторонами умов договору транспортування природного газу.
Поряд з цим, як зазначалося вище, рішеннями господарських судів по справах №914/1583/16, №910/7190/19, №910/5412/19, які набрали законної сили, встановлено обставину щодо укладення між сторонами договору транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, судом правомірно відхилено аргументи відповідача про те, що відсутність додатків № 1, 2 до договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а тому такий договір в силу вимог частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України є неукладеним.
Відповідно до п.5 розділу І глави І Кодексу ГТС розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Згідно з п.1 глави І розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій зі врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор ГТС не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг.
У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 №910/12377/22 (пункти 66, 76) зазначено, що складові послуги транспортування (доступ до потужності, фізичне транспортування, врегулювання добового небалансу) реалізуються сторонами договору не одночасно, а у порядку, визначеному розділами IX, XI, XIV Кодексу, і послуга доступу до потужності, як складова послуги транспортування природного газу, не означає фізичне транспортування газу. Послуга надання доступу до потужності та/або послуга транспортування та/або послуга балансування (врегулювання позитивного/негативного небалансів) не є взаємопов'язаними, а відтак надання Оператором тієї чи іншої послуги безумовно не залежать одна від однієї.
Пунктами 1,2,10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.
Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу.
Так, здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 до договору відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період. Використання гарантованої та/або переривчастої потужності не обумовлюється підписанням вказаного додатку.
Величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року (п.п.17,18 глави І розділу ІХ Кодексу ГТС).
Відповідно до п.8 глави І розділу ХІ Кодексу ГТС якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.
Згідно з п.2 глави ІІ розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Відповідно до п.8.4 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, передбаченою цим пунктом договору. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Оформлення послуг, які надаються за договором, за винятком послуг балансування здійснюється шляхом підписання сторонами актів наданих послуг відповідно до умов пункту 11.1 договору.
Так, судом встановлено, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу.
Оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, згідно з пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово та містять здійснений позивачем розрахунок вартості плати за перевищення договірної потужності за травень-грудень 2019 року, всього на загальну суму 15 160 476,78 грн.
Проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів, а саме копій: звітів про власний видобуток, транспортування та передачу AT «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» за травень-грудень 2019, які містять інформацію про подачі природного газу газовидобувним підприємством; актів приймання-передачі газу; реєстрів файлів завантаження до Інформаційної платформи, форми 2, 3, 5, 9; реєстрів файлів, відправлених з Інформаційної платформи; актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності; звітів про використання замовленої потужності; скріншотів з Інформаційної платформи; звітів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про використання потужності форми №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що такі є належними, допустимими та підтверджують факт перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у спірному періоді.
Слід зазначити, що на прохання представника відповідача у судовому засіданні 20 травня 2024 року з допомогою працівника Відділу комп'ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки Західного апеляційного господарського суду відкрито для огляду долучений до позовної заяви компакт-диск та встановлено, що на такому містяться, в тому числі частково документи, які долучені до позовної заяви (акти наданих послуг за травень-грудень 2019 року), а також файли (електронні дані), скріплені електронним цифровим підписом відповідача, які передавалися позивачу через Інформаційну платформу.
Одночасно судом встановлено, що на виконання вимог п.8.4 Договору позивач через Інформаційну платформу відправив відповідачу звіти про використання замовленої потужності Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за травень-грудень 2019 року, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності за вказаний період та рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 15 160 476,78 грн, які відповідач не оплатив.
Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476, 78 грн.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у цій справі, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022 скасовано, а справу №914/2441/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, Верховний Суд, зокрема зазначив, що суди не перевірили який тариф був застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності та не перевірили формулу і порядок здійснення відповідного розрахунку.
У відповідності до п.п.7.1, 7.3 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
У п.8.1 Договору сторони погодили, що величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розділу розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.
Згідно з п.8.3 Договору вартість договірної потужності замовника на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця, яка розраховується за відповідною формулою, передбаченою цим пунктом договору.
Відповідно до п.8.4 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, передбаченою цим пунктом договору.
Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
Судом встановлено, постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001, яка набрала чинності в частині застосування тарифу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем з 01 травня 2019 року, встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ «Укртрансгаз», який становить 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
До 01.05.2019 АТ «Укртрансгаз» застосовувались тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, які були затверджені постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №2259, а з 01.05.2019 - тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и).
Вказаний тариф затверджено відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2517 (далі Методика).
Згідно з вищенаведеною Методикою тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу (далі- тариф для точок входу, тариф для точок виходу) - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 мі (одиницях енергії) до одиниці часу в точках входу в газотранспортну систему та точках виходу з газотранспортної системи.
Таким чином, з 01.05.2019 Оператори газорозподільних систем, в т.ч. і відповідач у справі зобов'язані здійснювати розрахунки за послуги транспортування природного газу у грошовій формі вартості забезпечення замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 мі, що є платою за потужність.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції у формулі визначення плати за використану відповідачем потужність застосовується тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001, що становить 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
Щодо обсягу природного газу, використаного у формулі, то він розраховується за даними Інформаційної платформи, до якої інформація завантажується самим відповідачем, та є обсягом природного газу, який використано відповідачем в процесі своєї господарської діяльності. Вказана різниця складається з обсягів природного газу, які визначаються згідно з п.4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XІI вказаного Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
Вартість перевищення замовленої (договірної потужності) визначена у відповідності до умов Договору, положень Кодексу ГТС та тарифу, затвердженому Регулятором.
Так, кількість замовлених точок входу і точок виходу для відповідача є фактично однією віртуальною точкою 56ZG-DSO-2200004, яка є і точкою входу і точкою виходу, що вказано у Звітах про використання замовленої потужності та у скріншотах з Інформаційної платформи.
У відповідності до Тимчасових тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ «Укртрансгаз», затверджених постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 (Додаток 2) для віртуальних точок виходу з невизначеним фізичним розташуванням до газорозподільних систем, якою є віртуальна точка відповідача, тариф для точок входу відсутній (перший доданок у формулі дорівнює 0), а тариф для точок виходу (застосовується у другому доданку у формулі) становить 157,19 грн.
За результатами проведеного розрахунку вартості плати за перевищення договірної потужності складено звіти про використання замовленої потужності АТ «Львівгаз», а саме: за травень 2019 року виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 14 521 804,58 куб. м вартістю 2 739 218,95 грн; за червень 2019 року - 4 106 412,25 куб. м вартістю 774 584,33 грн; за липень 2019 року - 6 871 120,31 куб. м вартістю 1 296 085,68 грн; за серпень 2019 року - 7 106 204,60 куб. м вартістю 1 340 429,16 грн; за вересень 2019 року - 7 405 605,22 куб. м вартістю 1 396 904,50 грн; за жовтень 2019 року - 5 653 441,79 куб. м вартістю 1 066 397,41 грн; за листопад 2019 року - 10 033 895,38 куб. м вартістю 1 892 673,61 грн; за грудень 2019 року - 24 673 872,05 куб. м вартістю 4 654 183,14 грн, всього на загальну суму 15 160 476,78 грн.
Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово.
Через інформаційну платформу позивач відправив відповідачу звіти про використання замовленої потужності АТ "Львівгаз" за травень - грудень 2019 року, рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 15 160 476,78 грн та акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності за цей період, що підтверджується реєстрами файлів, відправлених з інформаційної платформи AT «Укртрансгаз».
Відповідно до Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді вебдодатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
З 01.08.2018 Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.
Постановою №580, яка набрала чинності з 01.05.2019, внесені зміни до Кодексу ГТС, якими, зокрема, змінено періоди доступу до потужності (запроваджено доступ до потужності на період на добу наперед). Тобто з моменту внесення відповідними постановами НКРЕКП (які є обов'язковими до виконання суб'єктами ринку природного газу відповідно до частин 5, 9 ст.14, п.1 ч.1 ст.17 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг", пунктів 1, 7, 11 ч.3 ст.4 Закону "Про ринок природного газу") змін до Кодексу ГТС, зокрема, щодо запровадження інформаційної платформи та замовлення газової потужності на добу наперед (п.2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС у відповідній редакції), оператор ГТС фактично був зобов'язаний здійснювати власну діяльність та надавати послуги транспортування природного газу (в тому числі щодо розподілу потужності) саме відповідно до таких змін.
Обсяг природного газу, який використовується відповідачем, включає, як обсяги газу на власні потреби, так і обсяги на виробничо-технологічні витрати, в т. ч. фізичне балансування, виходячи з яких і розраховується вартість послуги перевищення договірної потужності. Також, до обсягів ВТВ додаються обсяги несанкціонованих відборів споживачів, що передбачено п.7 глави 6 Розділу ХІІ Кодексу ГТС.
Слід зазначити, що у матеріалах справи містяться копії Звітів АТ «Львівгаз» форми №8в - НКРЕКП-газ-моніторинг «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків» за період травень-грудень 2019 року (арк. арк. 213-234 том ІІ), які судом першої інстанції долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті рішення.
Так, інформація, яка подана самим відповідачем у формі звітності до НКРЕКП, повністю підтверджує обсяги наданих послуг перевищення замовленої потужності та є належним доказом щодо факту та обсягу наданих послуг, так як підписана уповноваженими представниками (посадовими особами) відповідача, тому містить достовірну інформацію.
Разом з цим, відповідно до п.6.2. Договору розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом ГТС.
Відповідно до п.17 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2022 у справі №918/450/20, за законом та договором достатньою підставою для оплати послуг є алокації (звіти), складені оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.
У межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (п.5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Об'єднаною Палатою Верховного Суду у постанові у справі №918/450/20 та Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 по справі №903/775/20 висловлено позицію про те, що Оператор ГТС виконує процедуру алокації виключно на підставі інформації про обсяги подачі та/або відбору природного газу, яка надається самим оператором ГРМ.
Тобто, Оператор ГТС фактично здійснює алокацію (процес розподілу певної інформації/даних, їх систематизація та аналіз) на підставі інформації та показників, які були надані самим замовником послуг.
Таким чином, фактично величина використаних АТ «Львівгаз» обсягів потужності точок входу/виходу визначено за результатами алокації на підставі інформації та показників, які були надані самим відповідачем, та фактично є тим обсягом природного газу, перетікання якого відбулось за певний період на відповідній точці входу/виходу.
Пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС встановлено, що у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Водночас, подання замовником «нульових» номінацій або неподання їх взагалі не впливає на фактичний обсяг використаної потужності замовником, оскільки відповідно до пункту 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.
Отже, подання замовником «нульових» номінацій або неподання їх взагалі не впливає на фактичний обсяг величини використаних обсягів потужності точок входу/виходу.
У матеріалах справи містяться дані щодо відбору/споживання, які були надіслані до Інформаційної платформи самим відповідачем. Загальна інформація відображена у скріншотах з Інформаційної платформи, в яких фактично відображена розгорнута інформація про усі обсяги природного газу по кожній точці виходу (ГРС), в т.ч. обсяги споживачів, несанкціоновані обсяги, перетоки від суміжних систем.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів визнає доведеними обставини щодо перевищення відповідачем замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 15 160 476,78 грн.
Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем перевищеної замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 на загальну суму 15 160 476,78 грн, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є підставними та обгрунтованими.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.13.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки позивача, беручи до уваги порушення відповідачем передбачених договором строків оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, колегія суддів вважає підставними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 870 655,38 грн - пені, 1 551 496,51 грн - інфляційних втрат та 721 572,68 грн - 3% річних.
Поряд з цим, судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21 відступлено від висновку Верховного Суду про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 Господарського кодексу України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу. Поряд з тим, за загальним правилом, відповідно до статей 256, 257, 268 Цивільного кодексу України на вимоги про стягнення заборгованості поширюється позовна давність тривалістю у три роки. Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року та похідні позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у цій справі подана до Господарського суду Львівської області 11 серпня 2021 року, що підтверджується печаткою суду на першому аркуші заяви, тобто в межах трирічного строку.
Щодо клопотання позивача на підставі ч.10 ст.238 ГПК України, рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 15 160 476,78 грн - заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 1 870 655,38 грн - пені, 1 551 496,51 грн - інфляційних втрат та 721 572,68 грн - 3% річних.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2023 року у справі №914/2441/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - без задоволення.
Матеріали справи №914/2441/21 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 30 вересня 2024 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.