Справа № 638/11363/24
Провадження № 1-кп/638/1648/24
Іменем України
03 жовтня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221070000344 від 14 березня 2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Щасливе, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15 січня 2023 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221070000344 від 14 березня 2024 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки продовжують існувати ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу домашнього арешту, а саме передбачені п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений, ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
26 квітня 2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, який було продовжено на два місяці, до 08 жовтня 2024 року.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Частиною 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців..
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.309 КК України, яке є нетяжким злочином. Санкція частини ч. 2 ст.309 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років.
Необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_4 обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 . у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нетяжкого кримінального правопорушення.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 2 місяці.
Керуючись ст.ст. 331, 369, 372 КПКУкраїни суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 2 (два) місяці, строком до 03 грудня 2024 року включно.
На обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду за викликом;
- не залишати місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
- не відлучатися з населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Дозволити ОСОБА_4 , залишати місце перебування під домашнім арештом під час повітряної тривоги задля укриття в захисних спорудах цивільного захисту з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
За умови неможливості залишатися за місцем перебування під домашнім арештом, зумовленої режимом воєнного стану чи у випадку загрози здоров'ю, життю та безпеці, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, стану ведення активних бойових дій, дозволити ОСОБА_4 залишити місце перебування під домашнім арештом з обов'язковим повідомленням про це прокурора та суддю протягом 48 годин із зазначенням нової адреси місця перебування.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити ОСОБА_4 про його право на звернення до суду із клопотанням про зміну адреси перебування під домашнім арештом з метою забезпечення безпеки життю та здоров'ю під час дії воєнного стану в Україні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_1