Справа № 610/4060/21
Провадження № 6/610/117/2024
03.10.2024м. Балаклія
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Феленка Ю.А.,
за участю: секретаря судових засідань Петрової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області подання старшого державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кишинського Олександра Олексійовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -
Старший державний виконавець Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кишинський Олександр Олексійович (далі - Державний виконавець) звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із поданням, в якому просить суд визначити частку майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у спільному майні, а саме: автомобілі марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, дата реєстрації 12.06.2019, якою вона володіє спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_2 .
В обґрунтування подання зазначає, що на примусовому виконанні у Балаклійському відділі державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 74719295 з примусового виконання виконавчого листа № 610/4060/21, виданого 21.08.2023 Балаклійським районним судом Харківської області. Вжитими Державним виконавцем заходами встановлено, що боржник доходів не отримує, у неї відсутні на праві власності транспортні засоби, об'єкти нерухомості, на рахунках, на які накладено арешт постановою державного виконавця, коштів для задоволення вимог стягувача не достатньо. Разом з цим, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з відповіддю регіонального сервісного центру за ОСОБА_2 зареєстровано два транспортні засоби, у т.ч. автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, дата реєстрації 12.06.2019. Враховуючи те, що даний транспортний засіб був придбаний під час шлюбу ОСОБА_2 з боржником ОСОБА_1 , тобто є спільною сумісною власністю, а тому виникла необхідність у визначенні частки майна боржника у спільній сумісній власності.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання був повідомлений своєчасно та належним чином, подав заяву у якій просив суд розглянути подання без його участі.
Стягувач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання був повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд подання державного виконавця без його участі, подання підтримав, просив задовольнити.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду подання повідомлялася своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Власник майна, автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання був повідомлений своєчасно та належним чином, подав заяву у якій просив суд розглянути подання без його участі, проти задоволення подання заперечував. При цьому зазначив, що з дружиною ОСОБА_1 не проживає. Фактичні шлюбні відносини між ними припинені більше шести років назад, спільне господарство вони не ведуть. Також вказав, що автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, належить йому на праві особистої приватної власності, був придбаний ним вже після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1 за власні кошти.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, вивчивши подання та матеріали додані до нього, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 11.04.2024 Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 74719295 з примусового виконання виконавчого листа № 610/4060/21, виданого 21.08.2023 Балаклійським районним судом Харківської області.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 373791566 від 11.04.2024), а також довідкою Балаклійського БТІ від 03.05.2024 № 66-24/К, у боржника ОСОБА_1 відсутні на праві власності об'єкти нерухомості.
За ОСОБА_1 також відсутні зареєстровані транспортні засоби, що підтверджується довідкою МВС АСВП № 74719295.
З відповідей Пенсійного фонду України від 24.09.2024 та державної податкової служби України від 24.09.2024 убачається, що ОСОБА_1 офіційних доходів не отримує.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (№ витягу 0044486833 від 11.04.2024) ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32 від 25.07.2024 встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано два транспортні засоби, у т.ч. автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, дата реєстрації 12.06.2019.
Як убачається з пояснень ОСОБА_2 , наданих Державному виконавцю, та з заяви поданої ОСОБА_2 до суду, автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, дата реєстрації 12.06.2019, останній викупив із застави у фінансовій установі "КАШТАН". Зазначений автомобіль був викуплений ним за власні кошти вже після припинення фактичних шлюбних відносин з боржником ОСОБА_1 .
Станом на сьогоднішній день, боржником ОСОБА_1 не вчинено будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підставою звернення Державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання Державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким вона володіє спільно зі своїм чоловіком. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та членів його сім'ї, відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії, пов'язані зі зверненням стягнення на майно боржника.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 зазначено, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, яке виконується.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При вирішенні даної справи суд враховує позицію Великої Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, в якій суд дійшов висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз. 1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз'яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).
Аналогічного ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 31 серпня 2022 року справа № 2-9881/02 провадження № 61-8539св21.
Таким чином, оскільки Державний виконавець звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими членами сім'ї, статус цього майна є спільним сумісним майном, проте, інший власник майна за яким зареєстроване право власності, заперечує такий його статус, зазначене свідчить, що має місце спір про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання Державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, необхідно залишити без розгляду та роз'яснити право на звернення із заявленою вимогою у порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 257, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Подання старшого державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кишинського Олександра Олексійовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - залишити без розгляду.
Роз'яснити право на звернення із заявленою вимогою у порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяЮ.А. Феленко