Справа № 185/4443/24
Провадження № 2/185/2898/24
іменем України
03 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участі секретаря судового засідання Преображенської К.О., позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької Міської ради про визнання права власності на квартиру у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів
Позивач звернувся до суду із позовом до Донецької Міської ради про визнання права власності на квартиру у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів та просивсуд Визнати за нею право власності на 80/100 частини квартири за адресою - АДРЕСА_1 , що належать їй па праві власності (70/100 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2000 року, 10/100 на підставі договору про припинення права на аліменти від 01.11.2011 року).
Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку з тим, що м. Донецьк у 2014 році було окуповано російськими військами, правовстановлюючи документи залишилися у квартирі і тому відновити їх іншим способом не можливо.
Позивач в судовому підтримав доводи позовної заяви, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засіданні не явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Судом ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі у зв'язку із наступним.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Позивач є власником 80/100 частини квартири, розташованої у АДРЕСА_1 , (70/100 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2000 року, 10/100 на підставі договору про припинення права на аліменти від 01.11.2011 року).
В зв'язку зі збройною агресією російської федерації та окупацією міста Донецька позивач разом із матір'ю та сестрою був вимушений неодноразово переїжджати та перевозити свої речі.
Так, в процесі постійних переїздів, змін міст та квартир і будинків для житла позивачем були втрачені правовстановлюючи документи на належну частину квартири.
Позивач телефоном зверталась до Донецького обласного державного нотаріального архіву з питанням щодо можливості отримання дублікату договорів та отримала відповідь про неможливість отримання документів, оскільки всі документи, прийняті на зберігання від приватних нотаріусів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в тимчасово окупованому місті Донецьк. Доступ до архівосховищ відсутній.
Факт того, що документи, прийняті на зберігання від приватних нотаріусів, залишилися в архівосховищах нотаріального архіву в тимчасово окупованому місті Донецьк, доступ до архівосховищ відсутній, встановлений також в рішеннях Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 13.12.2023 року у справі № 204/5502/23 та Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 22.11.2023 року у справі № 201/9438/22.
Право власності на 10/100 частини квартири, розташованої у АДРЕСА_1 , також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відтак, позивач змушений звертатися до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відсутність правовстановлюючого документа на квартиру створює об'єктивні перешкоди для реалізації прав власника позивачам.
Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦПК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Тобто, вказані дві підстави пред'явлення позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Зазначені правові висновки Верховного Суду України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Таким чином, в даному випадку йдеться про підтвердження права власності позивача на зазначену квартиру, яка була набута нею на законних підставах, однак потребує захисту у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на це нерухоме майно та неможливістю
Враховуючи суть спору та відсутність прохання позивача стягнути на його користь понесені нею судові витрати їх слід віднести за її рахунок.
Керуючись ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Донецької Міської ради про визнання права власності на квартиру у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 80/100 частини квартири за адресою - АДРЕСА_1 , що належать їй па праві власності (70/100 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2000 року, 10/100 на підставі договору про припинення права на аліменти від 01.11.2011 року).
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: В. О. Головін