Справа № 185/10033/24
Провадження № 1-кс/185/1197/24
03 жовтня 2024 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження від 30.08.2024 року
Заявник оскаржує постанову дізнавача СД Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 30.08.2024 року, про закриття кримінального провадження №420240421200000041 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Мотивуючи подану скаргу та вимагаючи її задоволення заявник зазначає, що у ході досудового розслідування кримінального провадження №42024042120000041 від 21.06.2024 було проведено допит неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до показань якої остання 11.06.2024 приблизно о 19:30 годині, знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , зі своїми товаришами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , де сиділи на лавочці та спілкувались. Коли з лавочки на землю впала жерстяна банка з-під напою, яка належала потерпілій, остання почула від ОСОБА_9 нецензурну лайку з приводу розкинутого сміття. ОСОБА_5 встала з лавочки, щоб підняти жерстяну банку, але ОСОБА_9 випередила потерпілу та самостійно підійшла, взяла з землі в ліву руку жерстяну банку. ОСОБА_5 злякавшись почала відходити від ОСОБА_9 . Але остання підійшла до потерпілої ОСОБА_5 , правою рукою схопила ОСОБА_5 за шию нижче потилиці, силою своєї ваги нахилила потерпілу до землі та нанесла один удар лівою рукою, у якій тримала жерстяну банку по обличчю, а саме удар прийшовся по верхній частині губі та обличчю справа.
Аналогічні показання надані підчас допиту та підтверджені під час слідчого експерименту свідком ОСОБА_7 .
Згідно з показаннями ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку потерпіла вказує, як на особу, що спричинила тілесні ушкодження, остання 11.06.2024 року приблизно о 19:30 годині, знаходилась біля під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зі своїм чоловіком ОСОБА_10 . Навпроти під'їзду побачила трьох підлітків: двоє дівчат та одного хлопця, які сиділи на лавочці. Так, дівчина, тримаючи в руках жерстяну банку, яка знаходилась в зжатому стані з-під напою, кинула вказану банку через плече на землю. Після чого ОСОБА_9 пробила тричі зауваження, які дівчина проігнорувала та вставши з лавочки повернулась обличчям до ОСОБА_9 та посміхнулась. ОСОБА_9 розуміючи, що дівчина не зробила жодних дій, щоб прибрати сміття, не контролюючи своїх емоцій, почала кричати дівчині, що запхає вказану банку їй за шиворот, на що дівчина проігнорувала. Так, ОСОБА_9 підійшла до банки, підняла її з землі та підійшовши до дівчини з правого боку, поклала ліву руку між лопатками, зробивши собі опору та правою рукою хотіла засунути банку в зжатому стані за шиворот дівчини, але так як остання намагалась ухильнутись, щоб прибрати руку ОСОБА_9 зі спини, наклонивши голову до землі, ОСОБА_9 тримаючи банку в правій руці доторкнулась до підборіддя дівчини після чого банка впала на землю, а дівчина зігнувшись відійшла в лівий бік.
Аналогічні показання надані під час допиту свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
На підставі чого дізнавачем зроблено висновок, що показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_9 містять розбіжності щодо ставлення ОСОБА_9 до вчинюваних останньою дій, якими спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Так, згідно з показаннями ОСОБА_5 дії вчинялися умисно, а відповідно до показань ОСОБА_13 остання спричинила тілесні ушкодження з необережності.
З метою усунення існуючих сумнівів та встановлення істини у кримінальному провадження, а саме дійсного ставлення ОСОБА_9 до вчинюваних нею дій, якими спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_5 , у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження було проведено комплекс слідчих (розшукових) дій, зокрема, допити у якості свідків осіб, що були очевидцями спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом з тим після проведення вказаних слідчих (розшукових) дій підтвердити чи спростувати наявність у ОСОБА_9 умислу на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не виявилось можливим.
Однак в оскаржуваній постанові дізнавача взагалі не згадується про висновок експерта № 467-д від 12.08.2024, в якому надана наступна відповідь на питання «Чи можливе утворення тілесних ушкоджень, як показала потерпіла ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту?»:
Відповідь: на наданому відеозаписі проведення слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_5 на статисті показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень, тобто тілесні ушкодження у ОСОБА_5 могли утворитись, як вона показує під час слідчого експерименту від 02.08.2024 за її участю».
Також оскаржувана постанова не містить даних про наявність висновку експерта № 468-Д від 12.08.2024, в якому надана наступна відповідь на питання «Чи можливе утворення тілесних ушкоджень, у потерпілої ОСОБА_5 , як показав свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту?»
Відповідь: на наданому відеозаписі проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_14 на статисті показав механізм нанесення потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, тобто тілесні ушкодження потерпілої могли утворитись, як показує свідок під час слідчого експерименту від 02.08.2024 за його участю».
Дані висновки експерта від 12.08.2024 року повністю спростовують показання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (який, крім того, як чоловік ОСОБА_9 є упередженою особою), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , так як додатково підтверджують неможливість нанесення правою рукою тілесних ушкоджень по правій стороні обличчя.
Тобто громадянка ОСОБА_9 дає неправдиві покази та намагається уникнути, передбаченої законом, відповідальності за ст.125 КК України. Дана обставина підтверджується і різницею в показаннях ОСОБА_9 на першому допиті від 18.06.2024 року та на допиті від 26.08.2024 року. Представник потерпілої не знала про закриття кримінального провадження, тому не мала змоги звернувся до дізнавача з клопотанням про виконання процесуальних дій, а саме провести перехресний допит свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Та слідчий експеримент з зазначиними особами.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Натомість вищенаведене свідчить, що досудове розслідування проведено неповно та не об'єктивно, взагалі не досліджені всі обставини справи, оскільки дізнавачем не проведено жодних необхідних слідчих дій, спрямованих на встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення.
Заявник вважає, що вказані обставини беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення. Кримінальне провадження закрито передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин події.
В судовому засіданні, під час розгляду скарги, представник заявника підтримала скаргу в повному обсязі, просила її задоволення.
Дізнавач в судовому засіданні пояснила, що постанова нею ухвалена на підставі закону, є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Вивчивши зміст скарги, з'ясувавши в судовому засіданні обґрунтування скарги заявником, перевіривши надані суду матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши та зіставивши вказане між собою та в сукупності, приходжу до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено наступне.
В провадженні СД Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №420240421200000041 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Постановою дізнавача СД Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30.08.2024 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Вислухавши заявника, дослідивши матеріали кримінального провадження слідчий суддя вважає, що доводи викладені у скарзі являються необґрунтованими.
Заявник у скарзі фактично не зазначає про недоліки досудового розслідування та невиконання дізнавачем, необхідних для повного та усестороннього розслідування, будь яких слідчих дій. Фактично заявник у скарзі надає свою особисту оцінку доводам та висновкам дізнавача викладеним у постанові, вважаючи їх невірними.
Зазначені судження заявника, переоцінка ним доводів та висновків дізнавача, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови слідчого.
Відповідно до приписів ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В силу ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які закріплені законодавцем у зазначеній нормі.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому порядку. Це означає, що доказами можуть бути лише фактичні дані, отримані в результаті проведення слідчих (розшукових), негласних (розшукових) дій, які передбачені КПК, і в тому порядку, як це передбачено відповідною процесуальною дією.
З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що дізнавачем вживались передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо збирання доказів і перевірки обставин по ним у рамках цього кримінального провадження, встановлювались і перевірялись всі обставини, які мають значення для справи.
Стаття 284 КПК України передбачає та закріплює випадки закриття кримінального провадження, на підставі яких слідчий, прокурор чи суд залежно від стадії та повноважень має право прийняти відповідне рішення. Зокрема, як закріплено у п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження може бути закрито у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно положень ст.2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст.307 КПК України, слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора або про відмову у задоволенні скарги про скасування такого рішення.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови слідчого вбачається, що прийняття зазначеної постанови, у відповідності до ст.91-94 КПК України, базувалось на підставі сукупності зібраних доказів, їх повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження, оцінці та аналізу доказів, під час здійснення яких, слідчий обґрунтовано та вмотивовано прийшов до висновку про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що дізнавач, у відповідності до вимог параграфу другого КПК України виконав всі покладені на нього вимоги кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного слідчий суддя вважає, що слідчим було прийнято об'єктивне рішення про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55, 60, 303-304, 306-307 КПК України, суд
В задоволенні скарги законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження від 30.08.2024 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст складено 03 жовтня 2024 року.
Cуддя: ОСОБА_1