Справа № 405/4933/24
провадження № 1-кс/405/2703/24
24.09.2024 м. Кропивницький
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024120000000735 від 03.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про арешт майна, -
18.09.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від старшого слідчого в ОВС відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про арешт майна, яке тимчасово вилучене майно під час обшуку 17.09.2024:
- транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 ;
- будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- особистого обшук затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 17.09.2024 в ході проведення обшуку транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , слідчими слідчої групи ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області, у ході якого виявлено та вилучено:
-мобільний телефон Samsung А31 із сім-карткою НОМЕР_2 та imei: НОМЕР_3 ;
-посвідчення № НОМЕР_4 з надписом ОСОБА_7 ;
-папірець з надписом підпол. ОСОБА_7 ;
-блокнот з чорновими записами;
-два аркуші паперу з надписом «Графік виплати матеріальної допомоги - отримувач ОСОБА_8 »;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-банківські картки «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ;
-банківські картки «Приватбанк» № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ;
-мобільний телефон марки «Nokia» з imei: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 зі вставленою сім-карткою НОМЕР_11 ;
-одна купюра номінальною вартістю 100 доларів США, одна купюра номінальною вартістю 2 долари США, одна купюра номінальною вартістю 1 долар США, одна купюра номінальною вартістю 1000 гривень, одна купюра номінальною вартістю 100 гривень;
-ключі та сигналізацію від транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-предмети зовні схожі на грошові кошти номінальною вартістю 500 гривень, а саме 400 купюр з серіями та номерами АД5628982, 200 купюр з серіями та номерами ВЕ5273635;
Крім того, в ході обшуку автомобіля, транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , вилучено транспортний засіб «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на даний час фактичним власником являється ОСОБА_4 .
Також 17.09.2024 в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 у ході якого виявлено та вилучено:
-блокнот із чорновими записами;
Крім того, 17.09.2024 в ході проведення особистого обшук затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчими слідчої групи ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області, було виявлено та вилучено:
-ланцюжок з металу жовтого кольору;
В подальшому вилучені предмети та речі оглянуті та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчим стверджується, що вилучені речі у кримінальному провадженні мають ознаки речових доказів, з метою забезпечення збереження речових доказів, та можливої конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні на них арешту, а тому у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладені арешту та забороні використання, а також забороні розпоряджатися вищевказаним вилученим майном, оскільки їх використання, а також розпорядження може призвести, до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна та документів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В судовому засіданні слідчий клопотання про арешт майна підтримав за обставин, які в ньому викладені.
Захисник заперечив відносно задоволення клопотання про арешт майна, мотивуючи це тим, що у кримінальному провадженні не достатньо доказів того, що його підзахисний вчинив злочин; автомобіль, технічний паспорт та ключі від автомобіля належали матері підозрюваного, яка померла; підозрюваний має неповнолітню дитину та брата, які можуть вступити у спадщину; вилучений автомобіль не належить підозрюваному; сам по собі автомобіль не є знаряддя вчинення злочину, а лише засіб для пересування; стороною обвинувачення не надано доказів того, що вилучений автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підозрюваний заперечив відносно задоволення клопотання про арешт майна.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, заперечення захисника, думку підозрюваного, повно та всебічно дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у рамках якого було подане клопотання, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним (ч.3 ст.41 Конституції України).
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилучене майно може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберігали на собі його сліди, а також є предметом кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилучене майно може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберігали на собі його сліди, а також є предметом кримінального правопорушення. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно із п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Встановлено, що слідчими ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 03.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000735 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
19.08.2024 ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда надано дозвіл на проведення обшуку: транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 та будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
17.09.2024 слідчими на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.08.2024 проведено обшук: транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході яких вилучено перелічене в клопотанні майно.
17.09.2024, о 16 год. 33 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Під час затримання слідчим проведено особистий обшук ОСОБА_4 в ході якого вилучено ланцюжок з металу жовтого кольору.
18.08.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Так, слідчим в судовому засіданні зазначено, що арешт на вилучені речі та гроші необхідно накласти з метою їх збереження як речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Надані слідчим докази, а саме: протокол допиту потерпілої від 05.07.2024 та протокол додаткового допиту потерпілої від 12.07.2024, протокол про проведення НСРД у формі зняття інформації з електронних комунікаційних послуг, а саме контроль за телефонними розмовами відносно ОСОБА_4 від 26.08.2024, протокол про результати проведення НСРД - аудіо, відео контроль за особою, а саме ОСОБА_4 від 25.07.2024, протоколом обушку від 17.09.2024 у автомобілі, яким користується ОСОБА_4 , протоколом огляду, ідентифікації, вручення несправжніх (імітаційних) засобів, протоколи обшуків від 17.09.2024 у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
З приводу доводів захисника щодо недостатності доказів, що ОСОБА_4 вчинив злочин, слідчим суддею наголошується, що на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про арешт майна не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Клопотання про арешт майна слідчим обґрунтовано тим, що тимчасово вилучені під час обшуків зазначені речі та документи є речовими доказами, що відповідає вимогам ст. 98 КПК України та підлягають конфіскації як виду покарання.
При вирішенні питання щодо арешту майна, яке було вилучено під час зазначених вище обшуків слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав для накладення арешту на:
-мобільний телефон Samsung А31 із сім-карткою НОМЕР_2 та imei: НОМЕР_3 ;
-посвідчення № НОМЕР_4 з надписом ОСОБА_7 ;
-папірець з надписом підпол. ОСОБА_7 ;
-блокнот з чорновими записами;
-два аркуші паперу з надписом «Графік виплати матеріальної допомоги - отримувач ОСОБА_8 »;
-банківські картки «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ;
-банківські картки «Приватбанк» № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ;
-мобільний телефон марки «Nokia» з imei: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 зі вставленою сім-карткою НОМЕР_11 ;
-предмети зовні схожі на грошові кошти номінальною вартістю 500 гривень а саме 400 купюр з серіями та номерами АД5628982, 200 купюр з серіями та номерами ВЕ5273635;
-блокнот із чорновими записами, - з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, для встановлення кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв'язки між особами, причетними до вчинення злочину;
-на одну купюру номінальною вартістю 100 доларів США, одну купюру номінальною вартістю 2 долари США, одну купюру номінальною вартістю 1 долар США, одну купюру номінальною вартістю 1000 гривень, одна купюра номінальною вартістю 100 гривень та ланцюжок з металу жовтого кольору, - з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Слідчим суддею також враховується, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може призвести до його втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню;
Під час розгляду клопотання про арешт майна, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна, яке зазначено вище, та вважає, що такі обмеження є пропорційними меті, заради досягнення якої застосовується такий арешт, оскільки він пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії кримінальним правопорушенням.
Водночас, є слушними доводи сторони захисту відносно того, що не підлягає задоволенню клопотання в частині накладення арешту на вилучений автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі та сигналізацію від транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки слідчим не доведено, що автомобіль «HYUNDAY» «TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , використовувався саме як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто слідчим не доведено можливість використання його як речового доказу; окрім цього, хоча і ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, але вказаний автомобіль йому не належить, тому, визначена слідчим мета арешту майна - забезпечення конфіскації майна як виду покарання, не може бути задоволена, оскільки не ґрунтується на вимогах КПК України.
З урахуванням доведеності слідчим правової підстави арешту на зазначене вище майно, окрім виключеного за вказаного вище обґрунтування, збереження речових доказів, конфіскації як виду покарання, можливості використання їх як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024120000000735 від 03.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 17.09.2024 транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:
-мобільний телефон Samsung А31 із сім-карткою НОМЕР_2 та imei: НОМЕР_3 ;
-посвідчення № НОМЕР_4 з надписом ОСОБА_7 ;
-папірець з надписом підпол. ОСОБА_7 ;
-блокнот з чорновими записами;
-два аркуші паперу з надписом «Графік виплати матеріальної допомоги - отримувач ОСОБА_8 »;
-банківські картки «Ощадбанк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ;
-банківські картки «Приватбанк» № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ;
-мобільний телефон марки «Nokia» з imei: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 зі вставленою сім-карткою НОМЕР_11 ;
-одна купюра номінальною вартістю 100 доларів США, одна купюра номінальною вартістю 2 долари США, одна купюра номінальною вартістю 1 долар США, одна купюра номінальною вартістю 1000 гривень, одна купюра номінальною вартістю 100 гривень;
предмети зовні схожі на грошові кошти номінальною вартістю 500 гривень а саме 400 купюр з серіями та номерами АД5628982, 200 купюр з серіями та номерами ВЕ5273635, із забороною у їх користуванні та розпорядженні.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 17.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: блокнот із чорновими записами, із забороною у його користуванні та розпорядженні.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно 17.09.2024 під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ланцюжок з металу жовтого кольору, із забороною у його користуванні та розпорядженні.
У накладенні арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку 17.09.2024 транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме:
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-ключі та сигналізацію від транспортного засобу «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-транспортний засіб «HYUNDAY» «TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_12 - відмовити.
Копію ухвали суду після її постановлення надати учасникам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі частини тимчасово вилученого майна.
Роз'яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_10