Справа № 372/1141/23
Провадження № 2-109/24
03 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олегович, про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Приватний нотаріус Селіверстов В.О., про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя та з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.03.2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.05.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
До судового засідання не з'явились представник відповідача та третя особа, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлялись про день, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що 05.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір № 02-038/502, за умовами пункту 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за договором кредиту № 08-038/270 від 05.06.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем (далі - основне зобов'язання), нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки).
У пункті 1.1.1 іпотечного договору вказано, що предмет іпотеки придбаний іпотекодавцем за кредитні кошти, що надаються іпотекодержателем відповідно до умов основного зобов'язання, і є власністю іпотекодавця відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 05.06.2007 між ТОВ КУА «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло» недиверсифікованого виду закритого типу (надалі - продавець) та іпотекодавцем, який посвідчений 05.06.2007 року Ханіною А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1380, а також 05.06.2007 року в Державному реєстрі правочинів за № 2131386.
Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 959 500,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору, 505,00 грн за 100 доларів США, становить 190 000,00 доларів США (пункт 1.2 іпотечного договору).
Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пункт 4.5 іпотечного договору визначає, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду (п. 4.5.1), або на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 4.5.2), або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.5.3), або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.5.4), або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (п. 4.5.5).
Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані дві особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації: 13.11.2007 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації: 11.03.2008 року.
Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 20.02.2023 року, на підставі рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова В.О. (індексний номер: 61552803 від 12.11.2021), здійснено запис про право власності 45012913 від 09.11.2021 року щодо реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України “Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За приписами частини 1 статті 35 Закону України “Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 цього Закону), а саме на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати такі способи задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього ж Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього ж Закону.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України “Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Судом установлено, що в пункті 4.5.3 іпотечного договору сторони передбачили можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Отже, виходячи з положень статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідне застереження в пункті 4.5.3 іпотечного договору прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, відтак надає іпотекодержателю право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що між сторонами відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Щодо дотримання відповідачем (іпотекодержателем) порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, судом установлено наступне.
Пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (у редакції, чинній станом на дату вчинення спірної реєстраційної дії), передбачає, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк. Протягом дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу двічі з періодичністю не менше ніж один місяць направлялися повідомлення від 28.10.2019 року № АБ/2019/123, від 24.04.2020 року № 135 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості.
Утім, відповідні повідомлення повернулися без вручення позивачу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями поштових конвертів із довідками про причини повернення поштових відправлень.
Дані обставини підтверджуються наданими відповідачем до матеріалів справи відповідними доказами.
Одночасно, судом ураховані посилання позивача на порушенням відповідачем вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Підпунктом 1 пункту 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року в справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19), Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" застосовується при одночасній наявності всіх перерахованих у ньому умов.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Пункт 2 Розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-ІХ від 13.04.2021 року передбачає, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.
23.04.2021 року набрав чинності Закон України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", спрямований на захист та відновлення платоспроможності позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, шляхом їх реструктуризації.
Дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21.04.2021 року) поновлено на п'ять місяців з дня набрання чинності Законом №1381-IX, тобто з 23.04.2021 року до 23.09.2021 року.
Із матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності відповідачем на предмет іпотеки здійснена 16.11.2021 року, тобто після втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Отже, обмеження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, введені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", станом на час спірного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за відповідачем права власності, не діяли.
Ураховуючи викладене, наведені позивачем доводи щодо неправомірності звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова В.О. щодо державної реєстрації права власності відповідача на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
З огляду на те, що позовні вимоги про витребування вказаного нерухомого майна та поновлення права власності на таке майно мають похідний характер від основної позовної вимоги, суд дійшов висновку також відмовити в задоволенні даних похідних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 13, 19, 48, 76-82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олегович, про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Сташків Т.Г.