Справа № 368/700/24
2/368/523/24
Рішення
Іменем України
"08" липня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
03.05.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про рорзірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:
1. Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (зареєстрована адреса : АДРЕСА_1 .., реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), зареєстрований Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 01.09.2018 року зроблено відповідний актовий запис за № 101.
2. При розгляді справи та винесенні рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлювати строк для примирення;
3. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу розглянути за його відсутності.
Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 01.09.2018 року.
Шлюб зареєстровано Кагарлицьким районним відділом: державної реєстрації актів цивільного етапу Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 01.09.2018 року зроблено відповідний актовий запис за № 101.
У шлюбі в подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Протягом останніх декількох років стосунки з дружиною розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я прішинила своє існування. За його глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
На даний час Позивач та Відповідач проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.
Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у них немає, так як за час шлюбу спільного майна вони не нажили.
Тому на примирення та збереження шлюбу з відповідачем не згідний.
На даний час перебуває у близьких відносинах з іншою жінкою, на якій маю намір одружитися, тому фактичне перебування в зареєстрованому шлюбі з Відповідачем унеможливлює забезпечення його права на вільний вибір нового шлюбного партнера, та його волевиявлення з приводу реєстрації нового шлюбу та створення нової сім'ї.
Спору з позивачем про місце проживання дитини не має, вони добровільно дійшли згоди на проживання дитини ОСОБА_3 з Відповідачем, де дитина на цей час і проживає. Так як він проходить військову службу в Національній гвардії України, під час умов війни в Україні, то не матиму навіть теоретичної змоги проживати з дитиною постійно.
Також у даній справі важливою обставиною є військовий стан в Україні. Він є діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, військову службу проходжу в різних місцях нашої держави, на даний час безпосередньо задіяний в заходах щодо охорони і оборони, прикриття повітряного простору особливо важливого об'єкту критичної інфраструктури, тому не матиме змоги взяти участь в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище. Крім того, перебування у шлюбі суперечить інтересам дитини та інтересам Позивача розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму Верховного Суду України від за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
У відповідності із п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦІТК України підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України понесені ним судові витрати становлять 1211 грн. 20 коп. (сплата судового збору), що підтверджується квитанцією.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 105, ст. 110 Сімейного кодексу України, ст.ст. 27, 175, 177 ЦПК України, - - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
03.05.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/100/24, провадження № 2/368/523/24.
28.05.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 08.07.2024 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 08.07.2024 року, позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 08.07.2024 року, відповідачка ОСОБА_2 , - не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, процесуальні наслідки визнання позову їй зрозумілі, категорично заперечує проти надання їй терміну на примирення, після розірвання шлюбу має бажання мати прізвище « ОСОБА_4 ».
Визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка ивдана 14.05.2024 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, - відповідачка по справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, - у відповідачки ОСОБА_2 на утримманні перебуває малолітня дитина сторін.
Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідачки, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання відповідача, - фізичної особи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт. Велика Димерка Броварського району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Мажарка Кегичівського району Харківської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України № НОМЕР_4 , виданий 21.09.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин:
- 01 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою, - ОСОБА_6 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 01 вересня 2018 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець смт. Велика Димерка Броварського району Київської області, Україна, громадянин України), та ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка село Мажарка Кегичівського району Харківської області, Україна, громадянка України), - зареєстрували шлюб 10 жовтня 2018 року, про що 10 жовтня 2018 року складено відповідний актовий запис за № 121.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_4 .
Дружини - ОСОБА_4 .
Від спільного проживання сторони мають малолітню дитину, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 12.02.2019 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територілаьного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Бровари Київської області, Україна, про що 12.02.2019 року складено відповідний актовий запис за № 155.
В розділі інформація про батька зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, - позивач в даній справі;
В розділі інформація про матір зазначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, - відповідачка по справі.
Обгрунтування задоволення позову в частині розірвання шлюбу:
- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , - не проживають спільно, як одна сім'я, - близько 2 (двох) років, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами на протязі тривалого часу (більше 6 - ти місяців) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, так як проживають на різних житлових площах в різних населених пунктах, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування відбувається лише в в'язку з спілкуванням відповідача з своєю малолітньою дитиною.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, - у сторін немає, - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідачкою по справі.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 2 - ох років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам, та інтересам малолітньої дитини та інтересам відповідачки.
Що стосується відповідачки ОСОБА_2 , - то вона в своїй письмовій заяві - клопотанні, яку надіслала на адресу суду, - також категорично наполягає на розірванні шлюбу, незважаючи на можливість надання терміну на примирення, вона категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з позивачем ОСОБА_1 , та категорично наполягає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 2 - ох років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і позицію відповідачки, які висловлені сторонами в письмових заявах, направлених на адресу суду, та які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини, та інтересам відповідачки.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, різне ставлення до виховання дитини, різне поняття подружньої вірності, так має місце і пряма згода відповідачки ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, яка висловлена нею в письмовій заяві, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини, інтересам відповідачки з причин, які вказані судом вище.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 2 - ох років відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 2 - ох років, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 2 - ох років), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 2 - ох років, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , що є обопільним, в зв'язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в зв'язку з чим в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які пов'язані між собою лише фактом спорідненості їхньої спільної малолітньої дитини.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідачки в її письмовій заяві - клопотанні, яку вона подала через канцелярію суду, в якій вона категорично наполягає на задоволенні позову, та, відповідно, - на розірванні даного шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 2 - ох років, спорів майнового спору між сторонами немає, спору шодо проживання спільної малолітньої дитини немає - вона залишається проживати з матір'ю, - відповідачкою по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам малолітньої дитини, інтересам відповідачки.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання відповідачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне:
- так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності відповідачки, - ОСОБА_2 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення відповідачці ОСОБА_2 прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації даного шлюбу (що розривається в судовому порядку), - «Кравець», причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише відповідачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка позивача ОСОБА_1 , - судом не враховується.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, - примирення між стронами, - неможливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам малолітньої дитини, інтересам відповідачки, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, та аліментні відносини, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, - примирення між стронами, - неможливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам малолітньої дитини, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789 - ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, 21, 27, 75, 77, 79, 80, 84, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115, 133, 137, ч.ч. 7, 8 ст. 7, ст. 141,ч. 2 ст. 157, ст. 180, ч.ч. 1 - 3, ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 185, ст. 187, ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 01 вересня 2018 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем смт. Велика Димерка Броварського району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Мажарка Кегичівського району Харківської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України № НОМЕР_4 , виданий 21.09.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 01 вересня 2018 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 101 від 01 вересня 2018 року, - розірвати.
Після вступу даного рішення в законну силу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с. Мажарка Кегичівського району Харківської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України № НОМЕР_4 , виданий 21.09.2018 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_2 , - залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: О.В. Закаблук