Справа № 366/1971/24
Провадження № 2-а/366/13/24
02.10.2024 смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: поліцейський відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Максимів Руслан Степанович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернувся в суд з позовом до УПП в Івано-Франківській області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2430162, винесену 19.06.2024, про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (далі - Оскаржувана постанова), закривши провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позов мотивований тим, що 19.06.2024, приблизно о 16 год. 47 хв., поліцейський відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Максимів Р.С. (далі - Третя особа) виніс Оскаржувану постанову відносно Позивача, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.
Відповідно до Оскаржуваної постанови, Позивач керував сідельним тягачем у складі з напівпричепом, рухаючись по вул. Галицька, 45 в м. Рогатин у напрямку м. Львів, порушив вимогу дорожнього знаку 4.11. Під час перевірки документів встановлено, що Позивач позбавлений права керування транспортними засобами Київським апеляційним судом 26.02.2024, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України.
Не погоджуючись із Оскаржуваною постановою, Позивач зазначає, що не знав про існування відносно нього рішення Київського апеляційного суду, яким залишено без змін постанову Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023, якою Позивач визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Зокрема, Позивач зазначає, що копію рішення Київського апеляційного суду не отримував та не знав про залишення його апеляційної скарги без задоволення, тому, вважає винесену відносно нього Оскаржуваною постанову незаконною та просить її скасувати.
Рух справи
28.06.2024 позовна заява надійшла до суду.
01.07.2024 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Судове засідання з розгляду справи в порядку письмового провадження призначено на 08.07.2024. Вирішено питання про витребування від відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області всіх наявних доказів по справі про адміністративне правопорушення, за результатами дослідження яких Третьою особою відносно Позивача винесено Оскаржувану постанову. Задоволено клопотання Позивача про витребування з архіву Іванківського районного суду Київської області матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 366/2087/23.
08.07.2024 Позивачу запропоновано замінити Відповідача у справі із УПП в Івано-Франківській області на ГУНП в Івано-Франківській області.
29.07.2024 замінено Відповідача у справі з УПП в Івано-Франківській області на ГУНП в Івано-Франківській області. Вирішено питання про повторне витребування від відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області всіх наявних доказів по справі про адміністративне правопорушення, за результатами дослідження яких Третьою особою відносно Позивача винесено Оскаржувану постанову.
Судове засідання з розгляду справи в порядку письмового провадження, призначене на 11.09.2024, відкладене на 02.10.2024.
Позиції сторін
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Відзив мотивований тим що дії Третьої особи при винесенні оскаржуваної постанови були повністю правомірними, постанова містить вірну кваліфікацію правопорушення, а накладене стягнення відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зокрема, 19.06.2024 о 16 год. 47 хв. в м. Рогатин по вул. Галицька, 45, зупинено Позивача, який керував транспортним засобом марки DAF XF 105 з реєстраційним номером НОМЕР_1 у складі з напівпричепом та порушив вимоги п. 4. 11 ПДР України, тому, зупинка транспортного засобу під керуванням Позивача була правомірною. Під час перевірки документів, за допомогою бази даних «Інформаційний портал Національної поліції» встановлено, що Позивач позбавлений права керування транспортними засобами постановою Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023 у справі № 366/2087/23. В подальшому, за результатами розгляду апеляційної скарги в цій справі, Київський апеляційний суд постановою від 26.02.2024 залишив апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а постанову Іванківського районного суду від 06.11.2023 без змін. Ця постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Встановивши це, Третя особа роз'яснив Позивачу його права, визначені ст. 63 Конституції України, ст.ст. 268, 289 КУпАП, вислухав пояснення Позивача та виніс оскаржувану постанову з урахуванням положень ч. 2 ст. 36, ст. 278, 279 КУпАП, а її копію видав Позивачу. Підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення не було. Представник Відповідача зазначає, що доводи Позивача про те, що він не був обізнаний з наявністю судового рішення, яким він позбавлений права керування транспортними засобами є неспроможними, оскільки текст постанови Київського апеляційного суду був оприлюднений в ЄДРСР ще 04.03.2024, тому, з цього часу Позивач мав сам цікавитись, на якій стадії перебуває розгляд його справи, що кореспондується з практикою апеляційних адміністративних судів та практикою ЄСПЛ, а його доводи про необізнаність на переконання представника Відповідача є способом введення суду в оману для уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з відзивом, представник Відповідача подав до суду оптичний диск з 4 фрагментами відеозапису, відзнятих на нагрудну камеру поліцейського (Третьої особи), які є електронними доказами та на кожен з яких у відповідності до положень ч. 2 ст. 99 КАС України накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"
Третя особа пояснень щодо позову у встановлений строк не подав.
Відповідь на відзив Позивач до суду не направив.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
У зв'язку з розглядом справи без виклику сторін (в порядку письмового провадження) на підставі ст.ст. 171, 257, 262, 286 КАС України, відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
З витребуваних з архіву Іванківського районного суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 366/2087/23 вбачається, що Позивач постановою Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання про стягнення суми судового збору.
16.11.2023 Позивач, через Іванківський районний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову суду від 06.11.2023.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023, про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишено без змін. Ця постанова набрала законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції виготовлено 29.02.2024.
Відомостей про направлення копії постанови суду апеляційної інстанції Позивачу матеріали справи не містять. В матеріалах справи наявна телефонограма працівника апарату Київського апеляційного суду про повідомлення Позивача про розгляд справи, призначений на 26.02.2024.
З ЄДРСР вбачається, що постанова Київського апеляційного суду від 26.02.2024 оприлюднена для загального доступу 04.03.2024.
19.06.2024 Третя особа виніс відносно Позивача Оскаржувану постанову серії ЕНА № 2430162, згідно з якою Позивач, 19.06.2024 о 16 год. 47 хв. в м. Рогатин по вул. Галицька, 45, керував сідельним тягачем у складі із напівпричепом марки DAF XF 105.460 з д.н.з. НОМЕР_1 у напрямку м. Львів, порушив вимогу наказового дорожнього знаку 4.11, під час перевірки документів встановлено, що водій позбавлений керування ТЗ Київським апеляційним судом від 26.02.2024, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с. 4,5)
За результатом дослідження наданих Відповідачем матеріалів відеозапису на оптичному диску, судом встановлено таке.
Оптичний диск містить 4 фрагменти відеозапису з назвами:
0000002_16376720240619164947_0007.МР4, який підписаний ЕЦП (далі - файл 1);
0000002_16376720240619171332_0009.МР4, який підписаний ЕЦП (далі - файл 2);
0000002_16376720240619173119_0010.МР4, який підписаний ЕЦП (далі - файл 3);
0000002_16376720240619174619_0011.МР4, який підписаний ЕЦП (далі - файл 3);
Файл 1 (тривалість 15 хв. 00 сек.) розпочинається з того, що працівник поліції підходить до припаркованого на правому краю проїзної частини дороги автомобіля марки DAF з реєстраційним номером НОМЕР_1 на білому фоні з приєднаним тентова ним причепом з реєстраційним номером НОМЕР_2 на білому фоні. Відеозапис розпочинається о 16 год. 49 хв. 19.06.2024 (тут і надалі, згідно з показником приладу відеозапису).
Працівник поліції підходить до кабіни вантажного автомобіля, представляється та попереджає про проведення відео фіксації розмови. Після цього запитує Позивача про те, чи не здійснював він відвантаження товарів по вул. Галицькій, що Позивач заперечує. Потім працівник поліції розповідає, що Позивач порушив вимогу дорожнього знаку 4. 11 та наголошує на розташуванні дорожніх знаків по ходу напрямку руху транспортного засобу під керуванням Позивача. Після цього поліцейський на мобільному телефоні уточнює розташування дорожніх знаків з прив'язкою їх до різних видимих об'єктів (магазинів, корчми тощо) та розповідає Позивачу його напрямок руху при виїзді з м. Рогатин без порушень вимог дорожніх знаків. Позивач говорить, що не знав цих обставин, вибачається, а працівник поліції оголошує про фіксацію правопорушення шляхом складення відповідної постанови. Позивач просить показати відео фіксацію вчиненого ним порушенням вимог дорожнього знаку, на що поліцейський дістає службовий планшет та показує Позивачу відеозапис, зміст якого у повній мірі не відображено на файлі 1. Позивач запитує про те, де знаходиться знак, який він порушив, а поліцейський відповідає, що зйомка проводилась вже в зоні дії знаку. Позивач говорить, щоб поліцейський «виписував» постанову. Після цього файл 1 відображає перевірку працівником поліції інформації про Позивача у службовому планшеті, після чого оголошує про те, що Позивач позбавлений права керування транспортними засобами, на що Позивач зазначає, що справа ще переглядається в Київському апеляційному суді і йому невідомо про результати її розгляду (йому не приходило ніяких документів із суду та органів примусового виконання рішення). Працівник поліції в телефонному режимі уточнює отриману ним інформацію, імовірно з черговою частиною підрозділу, просить встановити йому завдання і на цьому файл 1 завершується на показнику дати і часу 17 год. 04 хв. 19.06.2024
Файл 2 (тривалість 7 хв. 30 сек.) розпочинається з показника дати та часу о 17 год. 13 хв. 19.06.2024. Відеозапис відображає перебування екіпажу працівників поліції біля зупиненого авто Позивача та спілкування одного з поліцейських в телефонному режимі з іншими особами. В період з 17 год. 16 хв. 08 сек. по 17 год. 20 хв. 23 сек. на відеозаписі відсутній звук. В цей проміжок часу на відео файлі зафіксоване спілкування поліцейських з Позивачем (судячи із конклюдентних жестів відображених учасників). На відрізку 17 год. 20 хв. 23 сек. 19.06.2024 вбачається дотик працівника поліції до нагрудної камери, чути характерний звук пристрою, після якого звук на файлі починає відтворюватись. Після увімкнення звуку чути, як працівник поліції спілкується з якимось чоловіком на ім'я ОСОБА_2 , говорить йому що в нього склалась ситуація, яка затягнеться по часу та відео файл 2 припиняється на показнику дати і часу 17 год. 21 хв. 19.06.2024
Файл 3 (тривалість 15 хв. 00 сек.) розпочинається з показника дати та часу о 17 год. 31 хв. 19.06.2024. Файл розпочинається з того, що поліцейський з мобільного телефону заходить на сайт Київського апеляційного суду (kas.gov.ua) та з'ясовує, що розгляд апеляційної скарги Позивача завершено. В подальшому телефонує абоненту « ОСОБА_3 » та просить терміново її зайти в застосунок ВАТС АП. Після цього поліцейський оголошує Позивачу те, що його апеляційна скарга залишена без задоволення, а Позивач говорить про необізнаність з цією справою, оскільки йому ніяких сповіщень не надходило. Потім, працівник поліції, тримаючи в руках посвідчення водія Позивача, починає вводити в службовий планшет інформацію про останнього та перевіряє його по базах даних. Після цього, працівник поліції вводить в службовий планшет в розділ «введення адмінпостанова БДР» відомості про Позивача (серію та номер посвідчення водія, його анкетні дані та ін) та керований ним транспортний засіб (відомості отримує з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію причепа), уточнює у Позивача відомості про правильність району області, у якому він проживає. Разом з цим, на файлі 3 чути розмову іншого поліцейського з Позивачем про наслідки результатів розгляду справи судом апеляційної інстанції (роз'яснює, що від дня ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, Позивач не має права керувати транспортними засобами ). Працівник поліції, який здійснює відео фіксацію на нагрудну камеру розповідає, що Позивач вже через 5 місяців міг би знову керувати транспортними засобами, але через подання апеляційної скарги такий термін продовжено ще на два місяці.
З огляду на те, що зйомка на нагрудну камеру поліцейського та введення відомостей в службовий планшет в розділ «введення адмінпостанова БДР» здійснена одним і тим самим поліцейським, суд приходить до висновку, що цей поліцейський є поліцейським відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 , тобто Третьою особою без самостійних вимог на стороні Відповідача.
Третя особа уточнює в Позивача відомості про його місце проживання та вводить їх в службовий планшет. Після цього працівник поліції роз'яснює, що Позивач міг дізнатись про результати розгляду справи судом апеляційної інстанції від свого адвоката. Інший поліцейський розповідає аналогічну ситуацію зі своєю робочої практики за аналогічною ситуацією. Позивач продовжує стверджувати про те, що він не отримував ніяких повідомлень про результати розгляду справи Київським апеляційним судом. Паралельно, Третя особа продовжує вводити в службовий планшет відомості про Позивача, оголошує йому вид стягнення за вчинення правопорушення, кваліфікацію його порушення та, на запитання Позивача, пояснює право оскаржити винесене ним рішення. Інший поліцейський повторно розповідає про знайому йому судову практику та наслідки притягнення водії до відповідальності, де санкція передбачала позбавлення права керування транспортними засобами. Під час цього Файл 3 завершується на показнику дати та часу 17 год. 46 хв. 19 сек. 19.06.2024.
Файл 4 (тривалість 4 хв. 01 сек.) є продовженням файлу 3 та розпочинається з показника дати та часу 19 год. 46 хв. 19 сек. 19.06.2024. Цей файл відображає продовження розмови іншого поліцейського з Позивачем, а Третя особа завершує введення фабули правопорушення, інкримінованого Позивачу. Після цього Третя особа оголошує зміст Оскаржуваної постанови Позивачу (оголошує зміст вчиненого правопорушення, кваліфікацію та санкцію статті КУпАП, яка йому інкримінується, можливість сплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення Оскаржуваної постанови та право протягом 10 днів оскаржити постанову в установленому законом порядку, уточнює про зрозумілість у Позивача змісту оскаржуваної постанови, після чого роздруковує постанову на пристрої для друкування електронної постанови поліції). Після цього, Третя особа надає Позивачу два екземпляри Оскаржуваної постанови, де Позивач ставить три підписи. В цей час Позивач запитує, чи винесено постанови окремо за порушенням вимог дорожнього знаку та за керування транспортним засобом без посвідчення водія, на поліцейський наголошує, що постанова є однією і санкція правопорушення більш тяжкого поглинає більш менше правопорушення, тому, Позивачу надається копія однієї Оскаржуваної постанови. На цьому файл 4 завершується на показнику дати і часу 17 год. 5- хв. 20 сек.
З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місце вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним з принципів Верховенства права є принцип законності, який є загальногалузевим провідним принципом права, що пронизує всю сферу правовідносин, суть якого полягає в суворому дотриманні та виконанні всіма суб'єктами правовідносин правових норм, верховенстві закону щодо інших нормативно-правових актів.
Положення принципу законності інтегровано в ст. 19 Основного Закону, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суворе дотримання встановлених законом процедур, у тому числі процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції того чи іншого органу є гарантією забезпечення законності як органічної складової принципу Верховенства права.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України визначено «презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень», тому, саме на останнього покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, у тому числі шляхом подання доказів, якими він обґрунтовував його законність.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126, статтею 125 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові КАС ВС від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а.
При цьому, докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, які визначені ст.ст. 73-76 КАС України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/855/17 Верховний Суд зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Для притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з'ясувати чи вона є (може бути) суб'єктом адміністративного правопорушення, а саме з'ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв'язку між діянням особи та наслідками.
Тобто існування такої складової як суб'єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв'язку між об'єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Крім цього, перед винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення, повинна бути дотримана належним чином процедура підготовки до розгляду справи, сам розгляд справи, в ході якого слід дотримуватись прав осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.
Оскаржувана постанова відносно Позивача винесена за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. При цьому, розгляд справи проведений на місці вчинення правопорушення без складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, яка регламентує випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Про правомірність винесення постанови по справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення також зазначено у постановах КАС ВС від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а та від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17.
При цьому, як зазначено у постанові КАС ВС від 14.02.2018 у справі № 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Відтак, суд приходить до висновку, що винесення оскаржуваної постанови Третьою особою на місці вчинення правопорушення без складання відповідного протоколу є правомірним.
Оскаржувана постанова винесена відносно Позивача за ч. 4 ст. 126 КУпАП, відтак, аналіз диспозиції цієї статті КУпАП свідчить про те, що доказуванню в таких справах підлягають, зокрема, факт позбавлення особи права керування транспортними засобами та факт керування особою транспортним засобом.
Щодо факту керування Позивачем транспортним засобом, суд приходить до такого.
З матеріалів відеозапису, наданих представником Відповідача не вбачається факту керування останнім транспортним засобом. Відеозапис розпочинається з того, що Третя особа підходить до вантажного тягача марки DAF XF 105 з реєстраційним номером НОМЕР_1 у складі з напівпричепом, який перебуває в стоянковому положенні на узбіччі дороги.
Однак, факт керування Позивачем транспортним засобом не оспорюється Позивачем ні під час його спілкування з працівникам поліції, ні в позовній заяві, а доводи на скасування постанови зводяться до того, що Позивач керував транспортним засобом та не був обізнаний з наявністю постанови Київського апеляційного суду від 26.02.2024 про залишення без змін постанови Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023, якою Позивач позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому, з огляду на викладене, суд не вбачає сумнівів у тому, що 19.06.2024 Позивач керував транспортним засобом, що є однією з ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Щодо доводів позивача про його необізнаність про існування постанови Київського апеляційного суду від 26.02.2024, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про безпідставність таких доводів, з огляду на таке.
Положеннями ст. 317-1 КУпАП, передбачено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, тобто факт позбавлення особи права керування транспортними засобами пов'язується із набуттям чинності рішенням суду, а не обізнаністю особи із таким позбавленням.
Крім того, згідно з постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2024, Позивач про дату, час і місце судового засідання апеляційного суду був повідомлений вчасно та належним чином, однак у судове засідання не з'явився.
З матеріалів справи № 366/2087/23 також вбачається, що 14.02.2024 Позивач повідомлений завчасно та належним чином про призначення розгляду справи апеляційним судом на 26.02.2024 особисто, в телефонному режимі, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 14.02.2024, складеною головним консультантом Київського апеляційного суду (а.с. 46 справи № 366/2087/23)
Судове рішення Київського апеляційного суду від 26.02.2024 оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.03.2024, та є загальнодоступним.
Позивач не заперечує факт позбавлення його права керування транспортними засобами постановою Іванківського районного суду від 06.11.2023. Обізнаність його про наявність постанови суду першої інстанції підтверджується поданою апеляційною скаргою від 16.11.2023.
Відтак, подавши апеляційну скаргу на постанову Іванківського районного суду Київської області від 06.11.2023, Позивач повинен був очікувати на розгляд справи щодо нього апеляційним судом.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, як рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати учать на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, у справі «Каракуця проти України», ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Європейський суд з прав людини наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вище викладене та практику Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку, що правопорушення вчинене Позивачем внаслідок його недбалості, яку він повинен був самостійно попередити, оскільки останній знаючи, що він є позбавлений права керування транспортними засобами постановою Іванківського районного суду від 06.11.2023 та подавши апеляційну скаргу на цю постанову, жодним чином не цікавився ходом розгляду своєї справи судом апеляційної інстанції, хоча мав таку можливість, не врахував той факт, що справа може бути розглянута без його участі, якщо він сповіщений належним чином, та він може бути позбавлений права керування, хоча повинен був і міг передбачити настання таких наслідків.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, Позивач станом на 19.06.2023, був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Київського апеляційного суду від 26.02.2023, яка є остаточною та оскарженню не підлягає.
Також суд звертає увагу на час, з якого Позивач є позбавлений права керування транспортними засобами, час оприлюднення постанови Київського апеляційного суду в ЄДРСР (04.03.2024) та час винесення відносно нього Оскаржуваної постанови, який становить більше трьох місяців. Тому, враховуючи обов'язок сторін самостійно цікавитись розглядом справи, Позивач був зобов'язаний та не був позбавлений можливості за такий тривалий час поцікавитись, яке рішення ухвалено судом апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою.
За таких обставин, доводи Позивача про його необізнаність з наявністю постанови Київського апеляційного суду від 26.02.2024, якою він позбавлений права керування транспортними засобами, суд оцінює критично та вважає їх неспроможними.
Щодо дотриманості правомірності та встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення при винесенні Оскаржуваної постанови, суд приходить до такого.
Як зазначено вище, Органи Національної поліції, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, уповноваженні на місці вчинення такого правопорушення виносити постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, винесенню таких постанов повинна передувати процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суворе дотримання процедури розгляду справи є гарантією забезпечення законності як органічної складової принципу Верховенства права.
Процедура розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентована главою 22 КУпАП (ст.ст. 276-282 КУпАП).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 126 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
З матеріалів справи не вбачається, що Позивач при розгляді справи Третьою особою заявляв усні чи письмові клопотання про проведення розгляду справи підрозділом Національної поліції за місцем обліку його транспортного засобу чи за місцем його проживання, тому, проведення розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу під керуванням Позивача в м. Рогатин було правомірним та відповідало загальним положенням КУпАП.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Щодо п. 1 суд зазначає, що розгляд справ за ч. 4 ст. 126 КУпАП належить до компетенції Органу Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП.
Щодо п. 2 суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП не складається, оскільки за результатами розгляду справи на місці вчинення правопорушення виноситься постанова.
Щодо п. 3 суд зазначає, що Позивач перебував на місці вчинення правопорушення, не клопотав про відкладення розгляду справи та не просив провести її розгляд за місцем обліку транспортного засобу та місце проживання Позивача.
Щодо п. 4 суд зазначає, що Позивач не клопотав про витребування додаткових матеріалів.
Щодо п. 5 судом встановлено, що Позивач заявив клопотання про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами відеозапису, які підтверджують факт вчинення ним порушення вимог дорожнього знаку 4. 11 ПДР України та інших клопотань не заявляв ні усно ні письмово.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Оскаржувана постанова відносно Позивача винесена за ч. 4 ст. 126 КУпАП, при цьому в ній зазначено про те, що Позивач керував транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку 4. 11, а при перевірці документів встановлено, що Позивач позбавлений права керування транспортними засобами Київським апеляційним судом від 26.02.2024, тому, враховуючи положення ст. 36 КУпАП, відносно Позивача винесено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП із застосування відповідної санкції яка є більш тяжкою з числа вчинених правопорушень.
Факт керування Позивачем транспортним засобом ніким не оспорюється.
За порушення вимог дорожніх знаків передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 222 КУпАП, розгляд справ за ч. 1 ст. 122 КУпАП відноситься до компетенції Органів Національної поліції.
Згідно з п. 33.4.11 ПДР України «Рух легкових автомобілів» дозволяється рух лише легкових автомобілів, автобусів, мотоциклів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому, вид адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП є більш суворішим за санкцію правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відтак, констатуючи факт порушення Позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 4 ст. 126 КУпАП, Третя особа, здійснюючи винесення Оскаржуваної постанови за санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП, вірно застосувала положення ч. 2 ст. 36 КУпАП та наклала адміністративне стягнення на Позивача за санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Разом з цим, суд, досліджуючи матеріали відеозапису, надані представником Відповідача, не вбачає порушення Позивачем вимог дорожнього знаку 4. 11 ПДР України, оскільки факт такого порушення не зафіксований на нагрудну камеру поліцейських, а надання Позивачу матеріалів відеозапису зі службового планшету не відображає факт вчинення такого правопорушення, оскільки, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівник поліції говорить про те, що відео фіксація правопорушення вже розпочинається з того, що Позивач керує транспортним засобом в зоні дії згаданого дорожнього знаку, що розцінюється судом як припущення, не доведене представником Відповідача.
Не доведення Відповідачем факту порушення Позивачем вимог дорожнього знаку 4.11 ПДР України у цьому випадку не є визначальною обставиною, оскільки факт керування Позивачем, який позбавлений права керування транспортним засобом ніким не оспорюється, відтак, загалом кваліфікація дій Позивача за ч. 4 ст. 126 КУпАП є вірною.
Скасування Оскаржуваної постанови в частині недоведеності порушення Позивачем вимог дорожнього знаку 4. 11 ПДР України не спростовує факту керування транспортним засобом Позивачем як особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обов'язок уповноваженої особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, віднесеної положеннями КУпАП до її компетенції роз'яснювати особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав та порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентований положеннями ст. 279, ч. 6 ст. 283 КУпАП, п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395.
Зокрема, додатком 5 до Інструкції № 1395 (постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі) визначено обов'язок роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав, визначених ст. 268 КУпАП та порядку і строку оскарження постанови за ст. 279 КУпАП.
Разом з цим, як встановлено судом при дослідженні наданих представником Відповідача матеріалів відеозапису, в них не відображено дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Третьою особою.
Зокрема, з матеріалів відеозапису не відображено, що Третя особа, встановивши в діях Позивача ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у відповідності до положень ст. 278, ст. 279 КУпАП та положень п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395, не з'ясував у Позивача його позицію про те, чи погоджується він на розгляд справи на місці вчинення правопорушення, а не за місцем обліку керованого ним транспортного засобу чи місце його проживання, не оголосив хто саме розглядає справу про адміністративне правопорушення та не роз'яснив Позивачу його права та обов'язки, визначені ст. 63 Конституції України та ст.ст. 268, 289 КУпАП.
Обставини, визначені ст. 278 КУпАП встановлені судом за результатами розгляду адміністративної справи, проте, це не звільняє уповноважену на розгляд справу уповноважену особу від обов'язку дотримання процедури розгляду справи, регламентовану главою 22 КУпАП.
Слід зазначити, що з матеріалів відеозапису судом встановлено, що Третя особа роз'яснив Позивачу порядок оскарження Оскаржуваної постанови протягом 10 днів з дня її винесення, однак не роз'яснив Позивачу його права, визначені ст. 268 КУпАП.
З огляду на те, що Позивач своєю поведінкою демонстрував незгоду з вчиненням інкримінованого йому первинного правопорушення (вимог дорожнього знаку 4. 11 ПДР України), забезпечення дотримання йому прав, визначених ст. 268 КУпАП мало визначальний характер, зокрема, якби Третя особа, дотримуючись встановленої КУпАП процедури розгляду справи роз'яснила Позивачу його право, зокрема право користуватись правовою допомогою захисника, право розглянути справу за місцем обліку транспортного засобу чи за місцем його місця проживання, рішення в цій справі могло б мати інших зміст, однак, наведених обов'язків Третьою особою не дотримано, що на переконання суду суттєво вплинуло на ухвалене рішення в Оскаржуваній постанові.
При цьому, вимоги до дотримання процедури розгляду справи є імперативними до всіх без виключення уповноважених осіб на розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Відтак, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови Третьою особою порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 278 та 279 КпАП України, що призвело до незаконного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Зокрема, Третя особа, яка діє від імені Відповідача в силу ч. 2 ст. 222 КУпАП, не роз'яснив права та обов'язки Позивачу при винесенні постанови, не надав можливості та часу скористатися правовою допомогою та іншими правами, визначеними ст. 268 КУпАП.
Зазначені обставини свідчать про незаконність винесення Оскаржуваної постанови та є наслідком для її скасування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові 7 апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі № 761/21513/20.
Відтак, доводи представника Відповідача про дотримання Третьою особою процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються наданими ним матеріалами відеозапису.
Посилання представника Відповідача про те, що Позивач, поставивши свої підписи в Оскаржуваній постанові про ознайомлення його з правами та обов'язками, з урахуванням встановлених обставин справи свідчать про те, що ці підписи мають формалізований характер, а їх проставлення Позивачем не звільняло Третю особу від обов'язку дотримуватись встановленої КУпАП процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Формалізований підхід до винесення Оскаржуваної постанови без фактичного дотримання її процедури свідчить про недотримання суб'єктом владних повноважень встановленого законом порядку та становить порушення одного з фундаментальних принципів Верховенства права, а саме його такої органічної складової як законність, зміст якої інтерпретований в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Таким чином, стороною Відповідача в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення та не надано доказів, які б спростували доводи Позивача.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
З огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, суд приходить до висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень законності прийнятого ним рішення про наявність в діях Позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим його позов слід задовольнити, рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАСУ скасувати, а справу по адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з абзацом 2 ч. 5 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Визначаючи суму, яка підлягає стягненню як витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, згідно з яким за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява подана до суду у 2024 році, тому, ставку судового збору слід розраховувати від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, який становить 3028 грн., і відповідно, сума судового збору, яка підлягає стягненню сплаті за подання позовної заяви про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить 605, 60 грн., що є пропорційно 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При подачі позовної заяви до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 605, 60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору (а.с. 6).
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд присуджує стягнути з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605, 60 грн..
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 72-79, 132, 238, 241-246, 250, 251, 255, 257-263 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову поліцейського відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Максиміва Руслана Степановича, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2430162, винесену 19.06.2024, скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на корить ОСОБА_1 витрати, пов?язані зі сплатою судового збору у розмірі 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 02.10.2024.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: невідомо);
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківський області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 15. Е-mail: ivfr@police.gov.ua. Код ЄДРПОУ: 40108798)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: поліцейський відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Максимів Руслан Степанович (Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин, вул. Галицька, 45).
Суддя Н.П. Слободян