Справа № 357/7735/24
Провадження № 2/357/3437/24
іменем України
01 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участю секретаря - Махненко Б.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
У травні 2024 року позивча ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, посилаючись на наступні обставини.
Вона, ОСОБА_1 з відповідачем по справі перебували у шлюбі, який було розірвано 29.03.2008 року.
Від шлюбу з відповідачем мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Донька на даний момент є студенткою 1 курсу факультету цивільної та господарської юстиції денної форми навчання Національного університету «Одеська юридична академія».
Відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити. А позивач не в змозі самостійно утримувати доньку, у зв'язку з тим, що їй необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники, тощо.
В добровільному порядку вирішити спір неможливо, у зв'язку із цим, позивач вимушена звернутися до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки.
Відповідач здорова, працездатна людина та матеріально забезпечений, аліменти на користь інших осіб не сплачує.
Просила суд стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення донькою 23 років, за умови, що вона буде продовжувати навчання (а.с. 1-3).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 року (а.с. 12-13) головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно витягу з реєстру Білоцерківської міської територіального громади, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 16.03.2023 року (а.с. 11).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
31 травня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 16).
28.06.2024 року за вх. № 35057 на адресу суду надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а.с. 19).
Згідно отриманої інформації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 03.08.2006 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді від 03 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін о 11 год. 00 хв. 28 серпня 2024 року (а.с. 20-21).
28 серпня 2024 року розгляд справи було відкладено до 12 год. 00 хв. 01 жовтня 2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи (а.с. 25).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву, отримана та зареєстрована канцелярією суду 16.08.2024 року за вх. № 43158, в якій просила справу за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала щодо заочного розгляду справи (а.с. 29).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву та додатки до неї ОСОБА_2 отримав 10.08.2024 року (а.с. 30) та повідомлений, яка справа розглядається в Білоцерківському міськрайонному суді.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, електронною поштою надіслала заяву, отримана та зареєстрована канцелярією суду 01.10.2024 року за вх. № 50496, в якій просила проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала щодо заочного розгляду справи (а.с. 32).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасникам справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Тому, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В свою чергу, позивач та третя особа скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечувала проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
01 жовтня 2024 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебували у зареєстрованому шлюбі.
Встановлено, що сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, видана Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва 03 лютого 2006 року, актовий запис № 170, де батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 5).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 20 березня 2008 року, яка видана Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 208 від 2008 року березня місяця 20 числа (а.с. 6).
21 лютого 2009 року ОСОБА_4 у зв'язку із укладенням нового шлюбу було змінено прізвище на « ОСОБА_5 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, видана виконкомом Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області, актовий запис № 01 (а.с. 4).
Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, що донька продовжує навчатись, їй одній без допомоги батька складно забезпечити належний рівень її утримання, тому вимушена звернутися з вищевказаними вимогами в судовому порядку.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.
Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає разом із матір'ю, позивачем по справі, що підтверджується Витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 16.05.2024 року (а.с. 11).
Враховуючи вимоги статті 199 СК України позивач ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_3 , з якою зареєстрована та проживає остання, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.
Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено, ОСОБА_3 досягла повноліття у січні 2024 року (10.01.2024 року).
З довідки № ВК-5 від 16.05.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету цивільної та господарської юстиції (контракт) форми навчання Національного університету «Одеська юридична академія». Наказом від 15.08.2023 № 2279-21 зарахована на 1 курс. Термін навчання з 01.09.2023 року по 30.06.2027 року (а.с. 10).
Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є повнолітньою, навчається на денній формі навчання, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання.
Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати свою повнолітню доньку, що продовжує навчатися, до досягнення нею 23 років.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини, встановлені обставини справи, оцінює надані докази в їх сукупності, виходячи із принципу розумності, дійшов висновку щодо можливого стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 , а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та матері, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 30 травня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Дана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З 1 січня 2024 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ставки судового збору змінюються.
Як визначено у Законі, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 81, 133, 141, 187, 263-265, 273, 274, 280-289, 353-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Запруддя, Рокитнянський район, Київська область, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт, серія НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським МВМ № 2 ГУ МВС України в Київській області, на утримання доньки, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 30 травня 2024 року і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір на користь держави в сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт, серія НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським МВМ № 2 ГУ МВС України в Київській області);
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 );
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 14.02.2024, орган, що видав 3210).
Повне заочне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов