Справа № 355/546/24
Провадження № 2-о/355/27/24
25 вересня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Троценко Т. А.
за участю секретаря Ліберацької Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр)Управління обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Діброва, Поліського району Київської області. На даний час проживає в с. Корніївка, Броварського району Київської області.
24.01.1995 року йому було видано посвідчення потерпілого 2 категорії від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , у зв'язку з цим він має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
08.02.2024 року він звернувся за призначенням пенсії до Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, однак, 15.02.2024 року пенсійним фондом було прийнято рішення про відмову у призначенні йому пенсії.
Відмова мотивована тим, що наданими заявником документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки до заяви надано посвідчення 2 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Б№ НОМЕР_2 ) з дописаною датою видачі.
Також у відмові у призначенні пенсії зазначено, що в ході розгляду документів до страхового стажу особи не враховано періоди роботи:
- з 01.11.1992 по 01.12.1995 роки згідно записів вкладиша в трудову книжку колгоспника (УКР № НОМЕР_3 ), оскільки дата народження особи, зазначена на титульній сторінці трудової книжки 1972 рік, не відповідає паспортним даним (02.10.1972), Запис про звільнення з роботи не містить підстави видачі. В довідці від 23.01.2024 №23/8 по батькові особи, зазначається як «Вол.», що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 ».
В зв'язку з зазначеними невідповідностями він змушений звернутися з даною заявою і просить встановити факт належності йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення НОМЕР_4 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідки від 23.01.2024 №23/8 виданою Комунальною установою Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів».
Встановлення вищезазначених фактів необхідно заявнику для призначення пенсії. Іншого позасудового шляху вирішення свого питання не має.
У судовому засіданні 19. 09. 2024 року представник заявника адвокат Куценко Н. В. підтримала заяву ОСОБА_1 і просить задовольнити у повному обсязі.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Представник заявника адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Від представника заявника адвоката Куценко Н. В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності заявника. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просила заяву задовільнити.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви в повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заявник має пільги щодо зниження пенсійного віку, у зв'язку з чим 08.02.2024 року звернувся за призначенням пенсії до Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, однак 15.02.2024 року пенсійним фондом було прийнято рішення про відмову у призначенні йому пенсії.
Відмова мотивована тим, що наданими заявником документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки до заяви надано посвідчення 2 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Б№ НОМЕР_2 ) з дописаною датою видачі.
Крім того, при відмові у призначенні пенсії зазначено, що в ході розгляду документів до страхового стажу особи не враховано періоди роботи:
- з 01.11.1992 по 01.12.1995 роки згідно записів вкладиша в трудову книжку колгоспника (УКР № НОМЕР_3 ), оскільки дата народження особи, зазначена на титульній сторінці трудової книжки 1972 рік, не відповідає паспортним даним (02.10.1972), Запис про звільнення з роботи не містить підстави видачі. В довідці від 23.01.2024 №23/8 по батькові особи, зазначається як «Вол.», що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 ».
За таких обставин ОСОБА_1 просить встановити факт належності йому посвідчення 2 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , а також довідки від 23.01.2024 №23/8, виданою КУ Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (про наявність трудового стажу у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Колгоспі ім.. Куйбишева» с. Діброва, Поліського району Київської області з 1993 року по 1995 рік).
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 ЗК «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявністю відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали у зоні безумовного (обов'язкового)відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсійний вік зменшується на 4 роки та додатково на 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не менше 9 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи у цей період.
Довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Баришівського відділу Броварської РДА Київської області № 296/12-03-05 від 20. 09. 2024 року підтверджено, що 24. 01. 1995 року згідно з протоколом ОСОБА_1 вручено посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане Київською облдержадміністрацією.
Довідкою КУ Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» підтверджено наявність трудового стажу у ОСОБА_1 в «Колгоспі ім. Куйбишева» с. Діброва, Поліського району Київської області з 1993 року по 1995 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.
Згідно п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до роз'яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть встановлюватися також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Враховуючи вищевикладене, той факт, що заява ОСОБА_1 підтверджена належними та допустимими доказами, вона підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 315,316,319,258,264,265,268,273 ЦПК України, - суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (картка платника податків НОМЕР_5 ), посвідчення НОМЕР_4 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (картка платника податків НОМЕР_5 ) Довідки від 23.01.2024 №23/8, виданої Комунальною установою Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (про наявність трудового стажу у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Колгоспі ім.. Куйбишева» с. Діброва, Поліського району Київської області з 1993 року по 1995 рік).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03. 10. 2024 року.
Суддя Баришівського
районного суду Т. А. Троценко