Справа № 487/8453/24
Провадження № 1-кс/487/5273/24
30.09.2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62024150010000981 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Каширівка Казанківського району Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "старший солдат", в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
встановив:
30.09.2024 слідчий Першого СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що Першим СВ (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150010000981 від 29.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
29.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просила про його задоволення.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання. Просив, у разі застосування до його підзахисного тримання під вартою, визначити заставу у посильному для ОСОБА_4 розмірі.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що має намір продовжувати службу у лавах ЗСУ.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024150010000981 від 29.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2022 громадянина ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.07.2022 призвано на військову службу під час введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації в Україні та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2022 № 187 старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшим радіотелеграфістом 492 пункту наведення авіації військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 № 146 старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду механіка 492 пункту наведення авіації військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з положенням п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_2 .
Відтак з 27.07.2022, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Проходячи військову службу, старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4, 6, 8, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_4 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4, 6, 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за таких обставин.
Так у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, частина особового складу військової частини НОМЕР_1 , за усним наказом командира вказаної військової частини були виведені із постійного місця дислокації в м. Одеса до тимчасового місця дислокації біля АДРЕСА_3 , у тому числі і старший солдат ОСОБА_4
16.01.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 17 старший солдат ОСОБА_4 убув у щорічну відпустку терміном 15 діб, з 17.01.2024 по 31.01.2024.
Проте 01.02.2024 о 08 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді механіка 492 пункту наведення авіації військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причини з відпустки до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_3 , та незаконно перебуває поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.
28.09.2024 ОСОБА_4 був затриманий військовослужбовцями Військової служби правопорядку та доставлений до Першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Миколаєві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві.
29.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 та доданими до нього матеріалами; документами наданими військовою частиною НОМЕР_1 на запит слідчого.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим із матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих у судовому засіданні, слідчий суддя доходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить таке: ОСОБА_4 інкримінується не повернення вчасно на службу та перебування поза межами служби до часу затримання. Тобто підозрюваним ОСОБА_4 вже були вчиненні дії направлені на переховування від командування військової частини НОМЕР_1 та органів Військової служби правопорядку. Крім того ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд за межі країни у тому на непідконтрольну Україні територію; не маючи обмежень у пересуванні ОСОБА_4 буде мати можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, а також інших можливих свідків, які дотепер не допитані але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження, які йому достовірно відомі. Зазначене беззаперечно підтверджується, крім іншого, способом вчинення вказаного кримінального правопорушення - умисним злочином; на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_4 . Знаходячись на свободі ОСОБА_4 , дізнавшись від органу досудового розслідування про здобуті в ході слідства докази на обґрунтованість його підозри та виявлені під час слідства обставини кримінального правопорушення, наявні у наданих йому додатках до клопотання про обрання запобіжного заходу, може вживати заходи до перешкоджання об'єктивності досудового розслідування; перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбачене передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому є підстави вважати, що підозрюваний з метою приховання вчинення ним злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того судом враховано, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 під час дії воєнного стану, має зареєстроване місце проживання.
Слідчий суддя, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.
При цьому більш м'які запобіжні заходи в світлі конкретних обставин справи не здатні у повній мірі нівелювати наведені у цьому клопотанні ризики та не забезпечать дієвості кримінального провадження
Крім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Враховуючи встановленні при розгляді клопотання дані про особу підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його роль у вчиненні, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням на гауптвахті військової служби НОМЕР_3 у Збройних Силах України до 27.11.2024 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа гауптвахти військової НОМЕР_4 у Збройних Силах України негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 27.11.2024 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1