Іменем України
01 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 636/5315/23
провадження № 22-ц/818/2789/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 28 травня 2024 року у складі судді Золотоверхої О.О., -
У квітні 2024 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14.03.2024 по справі №636/5315/23 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, на строк 12 місяців - до 14.03.2025.
В обґрунтування заяви зазначено, що вказаним рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 21.01.2014 у розмірі 72256.84 грн та судові витрати у розмірі 1532.56 грн. Наразі в Україні діє режим воєнного стану, що є обставиною непереборної сили, яка вплинула на рівень доходу та життя відповідача та на його можливість виконувати обов'язки з виконання грошових зобов'язань. Крім того відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , якій встановлено ІІ групу інвалідності. Сукупні обставини дають підстави вважати, що разове та негайне виконання судового рішення в повному обсязі впливатиме на майнові права та інтереси відповідача. У випадку відкриття виконавчого провадження на майно відповідача може бути накладено арешт, що призведе до неможливості відповідачу користуватися своїми коштами, утримувати дружину та погашати заборгованість. Тому просить відстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріальний стан заявниці на даний час не дозволяє здійснити оплату всієї грошової суми одразу, оскільки з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває. Також посилається на те, що дружина має інвалідність ІІ групи. Проживання на території можливих бойових дій та дружина з інвалідністю дає підстави для відстрочення виконання рішення суду. Відстрочка надасть можливість заявнику знайти місце роботи, отримати дохід та в подальшому виконати рішення суду належним чином без примусового виконання.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приват Банк» просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин для розстрочення виконання судового рішення. Зазначені заявником обставини не є винятковими та які не можна вважати такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14.03.2024 (а.с.158-162) позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.01.2014 в розмірі 72256.84 грн. та понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1532.56 грн.
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.176). ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК від 08.02.2023 (а.с.174-175), копією пенсійного посвідчення від 22.03.2023 (а.с.172).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 (а.с.177) військову агресію рф визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
До суду на підтвердження обставин, викладених у заяві, надано скрин пошукових запитів у мережі інтернет на запит «обстріл Чугуїв 2024» (а.с.179-181).
Як на підставу вимог про розстрочку виконання вищевказаного рішення суду, заявник посилалася на те, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України з 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває, що є обставиною непереборної сили, яка вплинула на рівень доходу та життя відповідача та на його можливість виконувати обов'язки з виконання грошових зобов'язань. Крім того відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , якій встановлено ІІ групу інвалідності. Сукупні обставини дають підстави вважати, що разове та негайне виконання судового рішення в повному обсязі впливатиме на майнові права та інтереси відповідача. У випадку відкриття виконавчого провадження на майно відповідача може бути накладено арешт, що призведе до неможливості відповідачу користуватися своїми коштами, утримувати дружину та погашати заборгованість. Тому просить відстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями частини першої, третьої статті 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За частиною четвертою статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу викладених норм убачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Таким чином, суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, як підставу, що ускладнює виконання рішення суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначав, що матеріальний стан заявника на даний час не дозволяє йому здійснити оплату всієї суми одразу, оскільки його матеріальний стан погіршився у зв'язку із введенням воєнного стану та наявності дружини яка має ІІ групу інвалідності.
Однак, зазначені обставини не є беззаперечним доказом скрутного майнового стану заявника. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про дохід ОСОБА_1 , зокрема, станом на час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, заявником не надано доказів отриманого доходу у 2023-2024 році, хоча зі змісту заяви про розстрочення рішення суду вбачається, що заявник отримує нестабільний дохід.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що заявницею не надано жодних доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим через його майновий стан.
Колегія суддів погоджується з тим, що наведені ОСОБА_1 обставини, не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та у відповідності до приписів статті 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 28 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 01.10.2024 року.
Головуючий - О.Ю.Тичкова
О.В. Маміна
Судді Н.П.Пилипчук