Справа № 713/3515/24
Провадження №2-а/713/59/24
іменем України
02.10.2024 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
У позові вказував, що постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію №1271, винесеною 12.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
За змістом зазначеної постанови: «Установив, що громадянин ОСОБА_1 з моменту оголошення Президентом України Указів: №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» відмовився від проходження обов'язкового медичного огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема порушив закон «Про єдиний державний реєстр військовозобов'язаних» та порушив закон «Про військовий обов'язок та військову службу». Не прибув по повістці, в якій особисто розписався та був ознайомлений з наслідками невчасного прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на обліку, повістка була виписана йому на 07.02.2024.
Своїми діями громадянин ОСОБА_1 не виконав військовий обов'язок чим порушив ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», який включає дотримання правил військового обліку абз.8 ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.7 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. а також порушив частину 3 статті 210-1 КУ про адміністративні правопорушення.».
Вважає дії відповідача щодо винесення зазначеної постанови незаконними, а саму постанову протиправною і такою, що підлягає безумовному скасуванню.
У порушення вимог ст.283 КУпАП викладені у оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначав, що 19.01.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав повістку №8-190124 на проходження ВЛК та необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 до 14.00 год. 22.01.2024 року. 22.01.2024 року пройшов ВЛК та отримав довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №186 від 22.01.2024 року, за якою визнаний обмежено придатним до військової служби. 22.01.2024 року зазначену довідку заніс до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому повідомили, що він може бути вільний. 22.01.2024 року йому вручили «Повістку на відправку», згідно якої він зарахований в команду № НОМЕР_1 , літера А, і якою відповідач наказував йому на 09.00 год. 07.02.2024 року з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). 07.02.2024 року з'явився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому вручили «Повістку на відправку», згідно якої він зарахований в команду № НОМЕР_2 , літера Т, і якою відповідач наказував йому на 09.00 год. 09.02.2024 року з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). На 09.00 год. 09.02.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, оскільки з 08.02.2024 року до 26.02.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Чернівецькій області». 09.02.2024 року о 08.55 год. його дружина ОСОБА_3 надіслала на офіційну електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту (дослівно): «Доводжу до Вашого відома, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не має змоги з'явитися за повісткою на 09.02.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_5 в зв'язку з тим, що 08.02.2024 року госпіталізований для проходження лікування». Після 09.02.2024 року жодних повісток керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення та актуалізації персональних даних, чи повторного проходження ВЛК, не отримував.
Отже вважає, що у його діях відсутня об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
12.07.2024 року його притягнуто до відповідальності за вчинення 07.02.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, хоча дана норма з'явилася у зазначеній статті лише з 19.05.2024 року, що свідчить про грубе порушення відповідачем положень статті 8 КУпАП.
Відповідачем не враховано положення ч.7 ст.38 КУпАП.
У порушення вимог ст.258 КУпАП у постанові не зазначено, що він не з'явився без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, та про наявність у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання ним виклику.
У порушення вимог ст.280 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов'язку з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен він у його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Викладені обставини свідчать про те, що постанова №1271 від 12.07.2024 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також з грубим порушенням під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог ст.ст.254-256, 258, 268, 280 КУпАП.
Вважає, що ним доведено, що оскаржувана постанова прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Просив: визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1271 від 12.07.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення стосовно нього провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, належно повідомлений про дату, час та місце слухання справи про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив та у встановлений судом строк з дня одержання копії ухвали та копій документів не надав до суду відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.162 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно копії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію №1271, винесеної 12.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за те, що:
«громадянин ОСОБА_1 з моменту оголошення Президентом України Указів: №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» відмовився від проходження обов'язкового медичного огляду військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема порушив закон «Про єдиний державний реєстр військовозобов'язаних» та порушив закон «Про військовий обов'язок та військову службу». Не прибув по повістці, в якій особисто розписався та був ознайомлений з наслідками невчасного прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на обліку, повістка була виписана йому на 07.02.2024.
Своїми діями громадянин ОСОБА_1 не виконав військовий обов'язок чим порушив ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», який включає дотримання правил військового обліку абз.8 ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.7 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р., а також порушив ч.3 ст.210-1 КУпАП. Керуючись Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та «про оборону України», Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р.».
Про наявність оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 дізнався 19.09.2024 року під час отримання цього ж дня постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 76089255 у Вижницькому ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Вважаючи протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення №1271 від 12.07.2024 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
При вирішенні позовних вимог суд застосовує такі норми права.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
А відповідно до ч.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Стаття 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.
Види військової служби, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.3 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 12.07.2024 року в Україні був введений воєнний стан та загальна мобілізація.
З 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
У статті 210-1 КУпАП (в редакції з 19.05.2024 року) встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а зокрема за: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч.1); повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч.2); вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (ч.3).
У примітці до ст.210 КУпАП визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи положення ст.235 КУпАП, саме начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 полковник ОСОБА_2 є особою, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладати адміністративні стягнення за даною статтею, а отже він є належним відповідачем по справі.
Згідно статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Отже, у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями частини 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч.5 ст.285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, саме відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який є повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов'язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.
На підтвердження заперечень проти позову та спростування позовних вимог відповідачем - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у встановлені судом строки не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що:
- позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії призовників, військовозобов'язаних чи резервістів;
- з часу введення воєнного стану в Україні та оголошення загальної мобілізації позивач ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, але цього не зробив;
- позивач ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик ІНФОРМАЦІЯ_3 і при цьому був належним чином повідомлений про дату, час і місце виклику, та наявності у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердних документів про отримання ним виклику, у зв'язку з чим оскаржувана постанова була винесена без його участі;
- ним враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст.280 КУпАП.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під час винесення оскаржуваної постанови не враховано, що:
- позивача ОСОБА_1 12.07.2024 року притягнуто до відповідальності за вчинення 07.02.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, хоча дана норма з'явилася у зазначеній статті лише з 19.05.2024 року, що свідчить про грубе порушення відповідачем положень статті 8 КУпАП.
- положення ч.7 ст.38 КУпАП, за якими адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у встановлені судом строки не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б спростували належним чином обґрунтовані доводи позивача про те, що:
- 19.01.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач отримав повістку №8-190124 на проходження ВЛК та необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 до 14.00 год. 22.01.2024 року;
- 22.01.2024 року позивач пройшов ВЛК та отримав довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №186 від 22.01.2024 року, за якою визнаний обмежено придатним до військової служби;
- 22.01.2024 року зазначену довідку позивач заніс до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повідомили, що може бути вільний;
- 22.01.2024 року йому вручили «Повістку на відправку», згідно якої він зарахований в команду № НОМЕР_1 , літера А, і якою відповідач наказував йому на 09.00 год. 07.02.2024 року з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 );
- 07.02.2024 року позивач з'явився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому вручили «Повістку на відправку», згідно якої він зарахований в команду № НОМЕР_2 , літера Т, і якою відповідач наказував йому на 09.00 год. 09.02.2024 року з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 );
- на 09.00 год. 09.02.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не з'явився, оскільки з 08.02.2024 року до 26.02.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Чернівецькій області»;
- 09.02.2024 року о 08.55 год. дружина позивача надіслала на офіційну електронну адресу відповідача повідомлення наступного змісту (дослівно): «Доводжу до Вашого відома, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не має змоги з'явитися за повісткою на 09.02.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_5 в зв'язку з тим, що 08.02.2024 року госпіталізований для проходження лікування».
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених обставин Суд дійшов висновку, що постанова №1271 від 12.07.2024 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивачки відповідачем виконані вимоги ст.ст.258, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП.
Тобто судом з достовірністю встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік).
На підставі ст.ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.1, 7, 9, 14, 23, 24, 27, 210-1 ч.3, 235, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, Суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1271 від 12.07.2024 року про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000,00 грн - визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: 09815198.
Суддя Іван ПИЛИП'ЮК