02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №440/380/24
адміністративне провадження №К/990/35850/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Смоковича М.І., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року
та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року
у справі №440/380/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу частини з 22 грудня 2022 року по останній день затримки розрахунку при звільненні - 13 грудня 2023 року включно, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року за №168, із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та виключенні зі списків особового складу частини за період 22 грудня 2022 року по останній день затримки розрахунку при звільненні - 13 грудня 2023 року включно, але не більш як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року за №168, із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 22188,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 440/380/24 залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом сплати судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Згідно довідки про доставку електронного листа Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 17 квітня 2024 року 17:20.
26 квітня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 440/380/24. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 , строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, встановлено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів від дати отримання копії даної ухвали.
09 травня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 440/380/24. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 , строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 440/380/24, встановлено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів від дати отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 440/380/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №440/380/24.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник оскаржує ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, якою повернуто апеляційну скаргу.
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання.
В загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим рішенням суду першої інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 04 червня 2024 року Другим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 04 липня 2024 року, а скаргу подано 19 вересня 2024 року.
В той же час, скаржник не заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними.
Аналіз матеріалів касаційної скарги також свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Для вирішення питання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Щодо посилань скаржника на введення воєнного стану суд зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. При цьому, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного звільнення апелянта від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору, з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою складає 2422.40 грн.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання: до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог, заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,
1. Відмовити Військовій частинч НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №440/380/24 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі;
- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
5. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.І. Смокович
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду