02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №240/20514/21
адміністративне провадження № К/990/34780/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №240/20514/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії), в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неневрахування сум, отриманих позивачем, за попередні два місяці винагороди державного виконавця, при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті матеріальної допомоги за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплаті щорічних оплачуваних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; а також щодо неврахування сум отриманої винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті грошової компенсації за невикористані 10 днів щорічної відпустки, виплаченої в листопаді 2019року, та грошової компенсації за невикористані 172 дні щорічних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати неврахованих сум, отриманих за попередні два місяці винагороди державного виконавця, при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті матеріальної допомоги за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплаті щорічних оплачуваних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; а також щодо неврахування сум отриманої винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті грошової компенсації за невикористані 10 днів щорічної відпустки, виплаченої в листопаді 2019 року, та грошової компенсації за невикористані 172 дні щорічних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, позов задоволено частково;
- визнано неправомірною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
- зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати неврахованих сум, отриманих за попередні два місяці винагороди державного виконавця, при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті матеріальної допомоги за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплаті щорічних оплачуваних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; щодо неврахування сум отриманої винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 10 днів щорічної відпустки, виплаченої в листопаді 2019 року, та грошової компенсації за невикористані 172 дні щорічних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №240/20514/21.
11 вересня 2024 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №240/20514/21.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що ухвалою Верховного Суду йому вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Скаржник також просить урахувати, що учасником справи Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) стало лише 26 вересня 2023 року на стадії судового контролю, тому Управління не могло знати про існування оскаржуваних рішень раніше, оскільки не було учасником справи. З огляду на зазначене, скаржник уважає, що ним не було порушено присічного строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Зі змісту вказаної норми убачається, що процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи (правонаступника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
Отже, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є процесуальним правонаступником прав і обов'язків Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), правонаступника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Крім того, скаржник указуючи на те, що став стороною у справі лише 26 вересня 2023 року, з касаційною скаргою до Суду звернувся вперше лише в серпні 2024 року.
Частинами першою, другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі засоби та можливості, передбачені законодавством.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Отже, оскільки на підставі даних з Єдиного державного реєстру судових рішень Судом установлено, що ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року вже було відмовлено Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) у відкритті касаційного провадження на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №240/20514/21, то Суд, керуючись приписами пункту 3 частини першої статті 333 КАС України, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі №240/20514/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська А.В. Жук М.І. Смокович