Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7486/2024
02 жовтня 2024 року місто Київ
справа №761/4791/22
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
визнати виконавчий напис №74456 від 12 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.про стягнення з ньогозаборгованості таким, що не підлягає виконанню;
стягнути з відповідача на його користь 992,40 грн. судового збору за подачу позовної заяви, 496,20 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову та 18362,50 грн. витрат на правову допомогу.
В мотивування вимог посилався на те, що з постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. про звернення стягнення на доходи боржника по виконавчому провадженню №67627592 від 23 листопада 2021 року, він дізнався про примусове стягнення з нього на користь ТОВ«Вердикт Капітал», заборгованості в сумі 26530,88 грн. за виконавчим написом приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. №74456 від 12 червня 2021 року.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки кредитний договір на підставі якого вчинено виконавчий напис не посвідчений нотаріально, стягувачем нотаріусу не подано документів на підтвердження безспірної заборгованості.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис №74456 від 12 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 18 362,50 грн., судовий збір у розмірі 992,40 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В мотивування вимог апеляційної скарги посилався на те, що відповідачу не було направлено позовної заяви разом із матеріалами - додатками, що унеможливило подачу відповідачем своїх заперечень проти вимог позовної заяви. Також не було направлено документів щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги, що також унеможливило подачу клопотання про зменшення витрат на надання правничої допомоги, а також надання заперечень щодо взагалі стягнення витрат на надання правничої допомоги, що є порушенням вимог процесуального закону.
Вказував, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувалося за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Зазначав, що позивачем не було надано доказів оплати правничих послуг.
Посилався на те, що ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності в зв'язку з відсутністю факту їх дійсності та необхідності, а також і те, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в тому числі на електронну пошту. Позивач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Від третьої особи приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименко А.О. надіслав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Положеннями частин 2, 4 ст.128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи на 23 березня 2022 року о 10.15 год.
В матеріалах справи міститься повістка від 14 лютого 2022 року адресована ТОВ «Вердикт Капітал» про розгляд справи на 23 березня 2022 року о 10.15 год.
Однак, доказів як направлення, так і вручення ТОВ «Вердикт Капітал» вказаної повістки матеріали справи не містять.
Згідно довідки від 23 березня 2022 року справу, призначену на 23 березня 2022 року о 10.15 год. знято зі складу, у зв'язку з введенням на території України режиму воєнного стану. Розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2022 року о 9.20 год.
В матеріалах справи міститься повістка від 26 липня 2022 року адресована ТОВ «Вердикт Капітал» про розгляд справи на 05 жовтня 2022 року о 9.20 год.
З реєстру відправки поштової кореспонденції ТОВ «Вердикт Капітал» за адресою: місто Київ, вул. Кудрявський узвіс, 5-Б вбачається, що на реєстрі міститься відмітка канцелярії суду про те, що кореспонденція повернута без виконання через відсутність фінансування.
Таким чином, матеріали справи не місять доказів отримання ТОВ «Вердикт Капітал» позовної заяви з додатками та відповідно останнє не було належним чином повідомлене про розгляд справи.
А відтак, судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача ТОВ «Вердикт Капітал», не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №010/0886/82/0125409.
Правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору відступлення прав вимоги від 20 вересня 2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал».
12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис №74456 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 25880,88 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18719,32 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 276,50 грн., строкова заборгованість за комісією - 3849,05 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 3 036,01 грн., а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 650,00 грн. Загальна сума - 26530,88 грн.
Строк, за який проводиться стягнення - період з 13 листопада 2019 року по 28 травня 2021 року.
Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67627592 від 23 листопада 2021 року за вказаним виконавчим написом.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що виконавчий напис не міг бути вчинено, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав, оскільки між ним та відповідачем не було укладено нотаріально посвідченої угоди, яка б підтверджувала безспірність заборгованості, стягувачем нотаріусу не було подано документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, його вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року витребувано у Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. засвідчені копії всіх матеріалів нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису №74456 від 12червня 2021 року.
Витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» документи, що підтверджують право вимоги грошових коштів до ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що вимоги ухвали суду першої інстанції щодо надання документів ні приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., ні ТОВ «Вердикт Капітал» надано не було.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуванийвиконавчий напис вчинений нотаріусом 12 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Підписаний позивачем договір про надання банківських послуг №010/0886/82/0125409від 13 листопада 2012 року, на підставі якого нотаріусом вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, отже не є документом, який підтверджує безспірність заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором у розумінні п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису №74456 від 12 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 26530,88 грн., таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18, від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, від 06 жовтня 2021 року у справі №361/4793/20, від 06 грудня 2023 року у справі №299/5183/21.
Крім того, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 18362,50 грн.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої -четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви було додано копії: договору про надання адвокатської (правничої) допомоги від 04 січня 2022 року; додатку №2 до договору; звіту про виконані роботи та надані послуги від 09 лютого 2022 року; акту виконаних робіт від 09 лютого 2022 року на загальну суму 18362,50 грн.; квитанцію про сплату 18362,50 грн.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності в зв'язку з відсутністю факту їх дійсності та необхідності, не відповідають критерію розумності. Зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначений позивачем ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу - 18362,50 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirliv. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана категорія справ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є нескладною та не потребує великої кількості часу для її вивчення та формування правової позиції.
Беручи до уваги складність справи, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 в суді першої інстанції, необхідність процесуальних дій сторони позивача, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених стороною позивача в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з ТОВ «Вердикт Капітал».
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язанихз розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 992,40 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» -задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 12 червня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за №74456, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»заборгованість у розмірі 26530 грн. 88 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 496 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 4000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий:
Судді: