1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 вересня 2024 року апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року,
за участі:
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління захисту інвестицій та розвитку спеціалізації прокурорів Департаменту кримінальної політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 17 липня 2024 під час обшуку складських та господарських приміщень, що розташовані на території земельної ділянки № НОМЕР_4, розташованій на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:0660, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, СК «Авангард-2», та земельних ділянках № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, АДРЕСА_1 , розташованих на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:2937, за адресою: Одеська область, Одеський район, Авангардівська селищна рада, ГО «Авангард-2», які згідно з інформаційними довідками з Державного земельного кадастру України, перебувають у власності ОСОБА_5 , а саме на: готівкові кошти, а саме: 1 068 000,00 (один мільйон шістдесят вісім тисяч) грн, кількістю 2136 купюр номіналом «500 грн», 232 000,00 (двісті тридцять дві тисячі) грн, кількістю 232 купюри номіналом «1000 (тисяча) грн», 187 200,00 (сто вісімдесят тисяч двісті) грн, кількістю 936 купюр номіналом «200 (двісті) грн», 21 000,00 (двадцять одна тисяча) грн, кількістю 201 купюра номіналом «100 (сто) грн», 24 700,00 (двадцять чотири тисячі сімсот) доларів США, кількістю 247 купюр номіналом «100 дол. США», 5 250,00 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США, кількістю 105 купюр номіналом «50 дол. США», 600,00 (шістсот) доларів США, кількістю 30 купюр номіналом «20 дол. США».
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, в тому числі і ОСОБА_5 .
При цьому під час розгляду клопотання, прокурор додатково посилався на положення п. 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме на те, що необхідністю накладення арешту на вилучені грошові кошти є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, матеріали клопотання не містять належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на майно та доказів, що арештовані грошові кошти набуто кримінально протиправним шляхом.
В судове засідання прокурорне з'явився, 26 вересня 2024 року на електронну пошту суду надіслав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, через зайнятість у раніше запланованих слідчих діях. Розгляд скарги просив здійснювати з урахуванням раніше поданих заперечень та доданих до них матеріалів. Враховуючи те, що прокурора повідомлено про час та дату судового розгляду у передбачений законом спосіб, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024000500000020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що організована група осіб, діючи на території України, зокрема в Одеській та Київській області, за попередньою змовою між собою, маючи на меті отримання незаконного прибутку, організували протиправну діяльність із переміщення поза митним контролем на територію України контрафактних товарів, їх складових частин, тощо, а також їх подальше незаконне виробництво, фасування, зберігання, і розповсюдження через електронні засоби комерції та точки продажу фальсифікованої продукції з незаконним використанням знаків для товарів і послуг всесвітньо відомих брендів: у тому числі компанії «Duracell Inc.», зокрема, але не виключно батарейок «Duracell» АА/4 , ААА/4 , ААА, АА/12 , та інших, незаконно використовуючи відому торгівельну марку «DURACELL», порушуючи Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та незаконно використовуючи знаки для товарів і послуг, фірмового найменування, права на використання, яких належать Компанії Дюраселл Бетеріз БіВіБіЕй, внаслідок чого компанії було завдано матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Досудовим розслідуванням встановлено, що для забезпечення вказаної незаконної діяльності учасниками організованої групи спеціально підібрано ряд приміщень для здійснення виготовлення та зберігання фальсифікованої (контрафактної) продукції з метою її подальшої реалізації, у тому числі приміщення та сховища, розміщені на ділянці № НОМЕР_4, розташованій на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:0660, за адресою: АДРЕСА_2 , розташованих на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:2937, за адресою: Одеська область, Одеський район, Авангардівська селищна рада, ГО «Авангард-2».
17 липня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року в період з 12 год. 01 хв. 17.07.2024 до 19 год. 02 хв. проведено обшук у складських та господарських приміщень, що розташовані на території земельної ділянки № НОМЕР_4, розташованій на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:0660, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, СК «Авангард-2», та земельних ділянках № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, АДРЕСА_1 , розташованих на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:2937, за адресою: Одеська область, Одеський район, Авангардівська селищна рада, ГО «Авангард-2», які згідно з інформаційними довідками з Державного земельного кадастру України, перебувають у власності ОСОБА_5 .
В результаті проведеного обшуку виявлено та вилучено з окремого нежитлового офісного приміщення, яке складається з двох кімнат та розташоване праворуч від двоповерхового будинку (як тимчасово вилучене майно) готівкові кошти
Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 18 липня 2024 року виявлені та вилучені під час обшуку грошові кошти, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024000500000020.
19 липня 2024 року прокурор другого відділу управління захисту інвестицій та розвитку спеціалізації прокурорів Департаменту кримінальної політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час обшуку у складських та господарських приміщень, що розташовані на території земельної ділянки № НОМЕР_4, розташованій на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:0660, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Прилиманська сільська рада, СК «Авангард-2», та земельних ділянках № НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, АДРЕСА_1 , розташованих на території земельної ділянки із кадастровим номером: 5123783500:01:001:2937, за адресою: Одеська область, Одеський район, Авангардівська селищна рада, ГО «Авангард-2», які згідно з інформаційними довідками з Державного земельного кадастру України, перебувають у власності ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72024000500000020 про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для часткового арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 18 липня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Посилання апелянта на те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, в тому числі і ОСОБА_5 , не вказує на незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки як зазначено у клопотанні, грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, у клопотанні прокурора зазначено, що вилучені грошові кошти підтверджують факт активної протиправної господарської діяльності, яка полягає у протиправному виробництві, зберіганні та реалізації незаконної продукції, а відтак мають доказове значення у кримінальному провадженні.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Походження арештованих грошових коштів, підлягає перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 761/26135/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Справа № 11сс/82/5487/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК