02 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3683/24 пров. № А/857/15219/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 21 травня 2024 року,
05 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення йому перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за періоди з січня 2016 по червень 2017 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести йому перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за періоди з січня 2016 по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з липня 2017 по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2017 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з січня 2016 року по червень 2017 року проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , з липня 2017 року по лютий 2018 року - у військовій частині НОМЕР_2 . Вказує, що до складу грошового забезпечення, з якого йому здійснено обчислення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, підйомної допомоги у 2017 році та додаткової грошової винагороди, не включено індексацію грошового забезпечення. Зауважує, що нарахування та виплата йому індексації грошового забезпечення проведено лише 31.01.2024. Вважає, що не включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди індексації грошового забезпечення свідчить про порушення його прав на належне грошове забезпечення та звужує обсяг встановлених законом прав військовослужбовців.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за періоди з січня 2016 по червень 2017 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016 році, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за періоди з січня 2016 по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з липня 2017 по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу проведено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, підйомної допомоги у 2017 році, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, не включено індексацію грошового забезпечення, що не заперечується відповідачами. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування знеціненого грошового забезпечення. При цьому, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки не заперечується відповідачами, позаяк така індексація була нарахована та виплачена лише 31.01.2024. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до місячного грошового забезпечення для обрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що індексація не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, тому не входить до складу підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди. Вважає, що повноваження військової частини у цій справі є дискреційними.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову до військової частини НОМЕР_2 відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що індексація не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною виплатою, залежить від індексу спожичних цін, тому не входить до складу підйомної допомоги, допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, які є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні з січня 2016 року по червень 2017 року включно у військовій частині НОМЕР_1 , з червня 2017 року по червень 2019 року включно - у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 15 січня 2024 року № 40-ОС припинено контракт із позивачем та звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 16 січня 2024 року № 45-ОС позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
14.02.2024 ОСОБА_1 перераховано невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки в сумі 43 636,09 грн.
З особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати позивача з січня 2016 по грудень 2018 року та архівної відомості за 2017, 2018 роки слідує, що позивачу виплачено у листопаді 2016 року та у лютому 2017 року матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі по 5267,75 грн, підйомну допомогу у серпні 2017 року в сумі 5167,75 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у лютому 2018 року в сумі 5375,88 грн.
Також із наведеними документами підтверджується нарахування та виплата позивачу з січня 2016 по лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889, що не заперечується відповідачами у справі.
Відповідачами не заперечується, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018, підйомної допомоги у 2017 році та додаткової грошової винагороди, не включено індексацію грошового забезпечення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із частиною 3 статті 25 Закону № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно із положеннями пунктів 2 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року).
Пунктом 1.2 Інструкції № 425 було встановлено:
до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
до складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);
штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції № 425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пункту 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73, яка була чинною на час існування спірних правовідносин), визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції № 73).
Пунктом 8 Інструкції № 73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію № 73, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 899, а не Інструкції № 73 та № 425.
Як уже вказувалось, з архівних відомостей позивача та особистих карток грошового забезпечення вбачається, що останньому у період з січня 2016 року по лютий 2018 року нараховувалась грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Крім того, відповідно до вказаних відомостей, позивачу нараховано у листопаді 2016 року, у лютому 2017 року, у лютому 2018 року матеріальну допомогу на оздоровлення та у серпні 2017 року підйомну допомогу.
При цьому, як слідує з цих же документів, до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, підйомної допомоги у 2017 році, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, не включено індексацію грошового забезпечення, що не заперечується відповідачами.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Вирішуючи питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Крім того, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 420/19450/21.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 роки не заперечується відповідачами, позаяк така індексація була нарахована та виплачена лише 31.01.2024.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до місячного грошового забезпечення для обрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди.
З урахуванням вимог положень ст. 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачами протиправно не враховано при розрахунку позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, підйомної допомоги у 2017 році та додаткової грошової винагороди індексації грошового забезпечення, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 460/3683/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш