02 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7976/23 пров. № А/857/14816/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Баб'юком П.М. у м. Тернополі) у справі № 500/7976/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2023 №192650009451 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 22.06.2023 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено всіх обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до заяви про призначення пенсії додав своє посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), яке є доказом постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року більше 4-ох років, а тому має право на зниження пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII. Зазначає, що його навчання в м. Чернівці з 01.09.1984 по 01.07.1989 не спростовують факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується наявністю посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 .
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданим 27.05.1994 Тернопільською обласною державною адміністрацією (арк. справи 50).
22.06.2023, у віці 59 років, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №192650009451 від 30.06.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 працював у зоні посиленого радіологічного контролю 03 роки 04 місяці 14 днів, за необхідності не менше 4-х років (арк. справи 11).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на відповідне зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні радіологічного контролю з моменту аварії та станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Суд першої інстанції вказав, що позивач з 01.09.1984 по 01.07.1989 навчався в Чернівецького ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті, а з 15.08.1989 по 08.05.2002 працював вчителем в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 м. Чорткова, відтак станом на 01.01.1993 підтверджено період роботи у зоні посиленого радіологічного контролю 03 роки 04 місяці 14 днів.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів наявності у нього не менше чотирьох років проживання (навчання чи роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 до 01.01.1993.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для таких категорій осіб :
- учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( тобто, осіб, які працювали в зоні відчуження );
- потерпілих від Чорнобильської катастрофи ( осіб, які постійно працювали або постійно проживали у зоні радіоактивного забруднення ).
Зокрема, відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи ( але не більше 5 років ) належить потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років та наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014, зі змінами).
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII ).
Як визначено ст. 9 Закону № 796-ХІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є : 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, є такими, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ, що визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій встановлено відповідні категорії.
Особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до категорії 4.
Частиною 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 (далі - Порядок №551) потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий» від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у певній зоні певну кількість років.
Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №2 12/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі № 398/494/17, від 17.05.2021 у справі № 336/6218/16-а, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України мають враховуватися судами при розгляді аналогічних справ.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 27.05.1994 Тернопільською обласною державною адміністрацією.
В матеріалах справи відсутні докази, що посвідчення, видане позивачу, визнане недійсним.
Отже, враховуючи вищенаведене, наявність у позивача посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» 4 категорії підтверджує факт постійного проживання (навчання, роботи ) позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-ох років і надає йому право на зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ на два роки.
Як встановлено з матеріалів справи і визнається відповідачами, що вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2023 №192650009451, позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у віці 59 років 05 місяців 08 днів, а отже він досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років) з врахуванням зменшення на 2 роки, а тому має право на призначення пенсії з моменту звернення за нею - 22 червня 2023 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2023 №192650009451.
За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а за подання апеляційної скарги - 1610,40 грн.
Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. 311, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 500/7976/23 скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2023 №192650009451 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 червня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар