01 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13889/21 пров. № А/857/18269/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (головуючого судді Зозулі Д.П., ухвалену у письмовому провадженні в м. Рівне повний текст ухвали складено 25.06.2024) у справі №460/13889/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 07.10.2021 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2021, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.12.2019 призначеної пенсії ОСОБА_1 , відповідно до виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України довідки від 10.09.2021 №22/6-5475. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції від 11.11.2015 №988, із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.12.2019 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України довідки від 10.09.2021 №22/6-5475, з розрахунку 85% грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2022 повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі №460/13889/21.
На виконання вказаного рішення Рівненського окружного адміністративного суду 29.12.2021 видано виконавчі листи.
ОСОБА_1 13.06.2024 подав заяву в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про встановлення судового контролю за невиконанням рішення суду справі № 460/13889/21 в якій просив суд: Встановити судовий контроль за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/13889/21 від 29.12.2021; - Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/13889/21 від 29.12.2021; - Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області новий рядок для подання звіту про виконання судового рішення у справі №460/13889/21 від 29.12.2021; - Зобов'язати здійснити перерахунок з 01.04.2022 з дати припинення фактичних виплат, та поновити виплатити ОСОБА_1 , виходячи з основного розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром у відповідності рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 в справі № 460/13889/21; - здійснити позивачу нарахування та виплачувати індексацію (підвищення) до пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.04.2022р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення, у розмірі 1,140 її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень, з урахуванням проведених виплат та з 01.03.2023 відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень, та з 23.02.2024р. відповідно п.1,2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення, у розмірі 1,0796, її фактичного нарахування в повному обсязі без будь яких обмежень, з урахуванням проведених виплат з 01.03.2023р., з урахуванням перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 у розмірі 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 10.09.2021 № 22/6-5475 виданого Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України; - відновити виплатити з 01.04.2022 щомісячну доплату до пенсії у сумі 2 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, з коригуванням нарахованої раніше суми боргу, отриманої під час перерахунку пенсії.
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та винести нову про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі №460/13889/21. Зазначає, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській застосував при порахунку 202 2році і подальшому застосовує обмеження максимального розміру у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, невиконанням, зазначеним висновків суду у даній справі, при перерахунку, нарахування пенсійних виплат, в 2022-2023-2024 роках, щодо донарахування індексацій їх виплат, а також не сплати заборгованості яка виникла з грудня 2019 року по квітень 2022року в сумі 409 563,86 грн., яка не виплачується відповідачем. У відповідності рішення суду у справі №460/13889/21 від 29.12.2021 року зобов'язальна частина містила початкову дату проведення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру - без часового обмеження в майбутньому. При перерахунку пенсії має враховуватись рішення суду, прийняте у справі, що стосується такої пенсії (в тому числі щодо безпідставності застосування обмеження максимального розміру), у разі якщо чинне на момент проведеного такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін. У даному випадку, щодо перерахунку/нарахування пенсії є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки/нарахування/донарахування виплат пенсії. А також в разі проведення наступних нарахувань/перерахунків пенсії позивача, відповідач пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні №460/13889/21, що набрало законної сили. Не погоджуючись з ухваленням рішення рахує, що дана ухвала передчасна помилковими судженнями, безпідставна, а саме в частині тексту ухвали «відмовити з підстав, оскільки позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.382 КАС України». Судом першої інстанції не враховано і не досліджені докази які долучені до справи і не надано відповідного висновку, що відповідач не має права повторно обмежувати максимальний розмір пенсії позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2021, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.12.2019 призначеної пенсії ОСОБА_1 , відповідно до виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України довідки від 10.09.2021 №22/6-5475. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції від 11.11.2015 №988, із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою з 01.12.2019 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України довідки від 10.09.2021 №22/6-5475, з розрахунку 85% грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що із змісту заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та змісту апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції видно, що позивач фактично не згідний із розрахунком грошових сум проведеного на виконання судового рішення.
Варто звернути увагу на те, що в силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.
Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.
В свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а.
Такий же підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а та від 13 вересня 2021 року у справі №9901/235/20.
Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України відсутні дані про відкрите виконавче провадження щодо виконання рішення суду від 29.12.2021 у цій справі, та щодо результатів такого виконання органами ДВС.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 382 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Перевірка повноти і правильності виконання відповідачем цього судового рішення повинна бути здійснення насамперед в межах виконавчого провадження, про що апеляційний суд уже зазначав вище. Тому, в разі незгоди позивача з проведеним відповідачем перерахунком пенсії за вислугу років на виконання рішення суду від 19.12.2023 року, позивач вправі скористатися інститутом примусового виконання рішення суду.
В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 382 КАС України щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень (відповідача) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, поданої в порядку статті 382 КАС України.
Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, суд роз'яснює заявнику про те, що, в разі виникнення додаткових обставин, він не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення судового контролю до суду, який прийняв рішення в цій справі.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали. суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328, 378, 382 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №460/13889/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
С.П. Нос
Повний текст постанови складено 01.10.2024