Справа № 686/18691/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заворотна О.Л.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
02 жовтня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП про скасування постанови,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПП у Вінницькій області, в якому просить:
- скасувати постанову інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2881342 від 26.06.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
1.2 В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення поліцейським процедури розгляду справи, не надання можливості залучити захисника. Позивач зазначає, що швидкість руху вимірювалась вимірювачем швидкості TruCam, який не був закріплений на жодному із чітко визначених законодавством місць, а знаходився у руках інспектора, фіксація правопорушення здійснювалась інспектором за межами населеного пункту.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Постановою інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2881342 від 26.06.2024 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень за те, що він 26.06.2024 о 14 год. 21 хв. на автодорозі М-30 369 км., в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 с. Лукашівка, керуючи транспортним засобом марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 112 км/год., при цьому перевищив дозволену швидкість на 62 км./год., чим порушив п. 12.4 ПДР, порушення швидкісного режиму в населених пунктах, за що передбачена адміністративна відповідальність за 4 ст. 122 КУпАП.
2.2 Не погодившись з постановою поліції, позивач оскаржив її до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано достатніх доказів які спростовують порушення ним вимог п. 12.4 ПДР, а інспектором при розгляді справи, було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.07.2024 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4.2 Підстави для апеляційного оскарження рішення суду:
- судом першої інстанції норми процесуального та матеріального права;
- не надано оцінки доводам позивача про порушення його права на захист при розгляді справи поліцейським;
- прилад вимірювання швидкості руху TRUCAM перебував у не стаціонарному положенні, а в руках працівника поліції;
- порушення зафіксовано за межами населеного пункту, де немає відповідного знаку про можливе розташування камер фіксації порушень дорожнього руху.
4.3 Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
5.1 Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року, з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області витребувано адміністративну справу.
5.2 16 вересня 2024 року, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
5.3 Представник відповідача копію апеляційної скарги отримав 08.08.2024, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та повістку про виклик в судове засідання отримав 17.09.2024 (згідно довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету).
5.4 Позивач отримав повістку про виклик до електронного кабінету 18.09.2024 (згідно довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету).
5.5 Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
5.6 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
5.7 Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
5.8 Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.2 Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
1.3 Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
1.4 Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
1.5 Згідно з п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
1.6 Частиною 4 статті 122 КУпАП закріплено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
1.7 Як убачається з матеріалів справи, посадовою особою відповідача складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2881342 від 26.06.2024 якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень за те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 , 26.06.2024 о 14 год. 21 хв. на автодорозі М-30 369 км., в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 с. Лукашівка, рухався зі швидкістю 112 км/год., при цьому перевищив дозволену швидкість на 62 км./год., чим порушив п. 12.4 ПДР, порушення швидкісного режиму в населених пунктах, за що передбачена адміністративна відповідальність за 4 ст. 122 КУпАП.
1.8 У вказаній постанові зазначено, що до неї додається відеозапис з портативного відеореєстратора 473372, 473847.
1.9 Згідно даних відеозаписів, працівники поліції зупинивши транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача, повідомили про причину зупинки, роз'яснили його права та факт порушення ним ПДР. При цьому пред'явили відеозапис лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam.
1.10 Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення його права на захист, оскільки з відеозапису нагрудних камер працівників поліції вбачається, що коли він повідомив про неможливість зв'язатись із своїм захисником, працівник поліції, пропонував надати позивачу номер телефону Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у відповідності до ст. 271 КУпАП, на що останній відмовився.
1.11 Відповідачем надано відеозапис та фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС001146 на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 112 км/год. на відстані 153,1 метри від місця заміру.
1.12 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази, а саме фотознімок та відеозапис, який додано до матеріалів справи, де зазначено дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, місце скоєння правопорушення, географічні координати тощо, є належними та допустимими згідно вимог ст.ст. 73,74 КАС України та свідчать про наявність у діях особи, яка керувала даним транспортним засобом складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
1.13 Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29415, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 13.11.2023 р. та чинного до 13.11.2024 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001146 є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимах, а тому суд відхиляє твердження позивача про недопустимість замірів швидкості даним приладом тримаючи його в руках.
1.14 Посилання позивача про фіксацію порушення поза межами населеного пункту є неспроможними та спростовуються як відеозаписом вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, так і фотознімками службового автомобіля працівників поліції наданими самим позивачем. З вказаних доказів очевидним є місце розташування транспортних засобів після зупинки, а також напрямок руху і місцезнаходження транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач в момент фіксації порушення. Згідно з роздруківкою показників приладу TruCam, транспортний засіб позивача зафіксований зі швидкістю 112 км/год на відстані 153,1 метри від приладу. З наданого відео та фото вбачається, що в момент фіксації такої швидкості, транспортний засіб ОСОБА_1 знаходився в межах населеного пункту Лукашівка Вінницької області. Факт перебування службового автомобіля поліції за межами (знаком) населеного пункту не впливає на висновок суду і не спростовує викладеного висновку.
1.15 Твердження позивача про необхідність позначення місця контролю швидкості знаком 5.70 «зміна схеми руху», суд відхиляє оскільки він не регулює правовідносини що стосуються справи. А знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», встановлює необхідність позначення ділянок, на яких правопорушення фіксуються в автоматичному режимі.
1.16 Судом першої інстанції надано вірну оцінку вказаним фактам і доказам, а вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів достатньою мірою підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП.
1.17 Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.