Справа № 240/6582/24
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 01.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової допомоги при звільненні за 30 календарних років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення ОСОБА_2 з 30.01.2020 по 01.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, одноразової допомоги при звільненні за 30 календарних років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 10.08.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення ОСОБА_2 з 10.08.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести к виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати його грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.03.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет У країни на 2024 рік" станом на 01.01.2024;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.01.2024 по 31.03.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 16.04.2024 вх. №21366/24 відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 01.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової допомоги при звільненні за 30 календарних років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 30.01.2020 по 01.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2020 роки, одноразової допомоги при звільненні за 30 календарних років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - повернуто особі яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом, запропоновано позивачу усунути недоліки адміністративного позову та встановлено строк для усунення недоліків.
16.04.2024 представником позивача на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №21366/24. У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача просив поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування заяви представник позивача вказав, що до 19.07.2022 строк звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення не був обмежений законодавством. Таким чином, на думку представника позивача з 01.08.2020 по дату внесення змін 19.07.2022 позивач міг звернутися у будь-який строк без пропуску строку звернення. Таким чином, представник позивача зазначає, що підстав стверджувати, що позивач у період з 01.12.2015 до 19.07.2022 пропустив строк звернення до суду немає. Позивачу не було відомо 01.08.2020 при звільненні з військової служби, що зміни внесені 19.07.2022, можуть мати зворотну дію у часі та будуть стосуватись позивача у майбутньому.
Крім того, представник позивача зазначає, що у 2020 році було запроваджено карантин на території України, тобто у цей період строки визначені ст.233 Кодексу законів про працю продовжені були на строк дії карантину. Також, представник позивача зазначає, що позивач у період з лютого 2022 року по теперішній час безперервно проходить військову службу, що перешкоджає вчасному зверненню до суду з позовом. Стосовно позовних вимог за період з 10.08.2022 по 31.03.2024 представником позивача вказано, що строк звернення до суду розпочинається з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми.
На думку представника позивача, право позивача на вищезазначені виплати виникло після отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені спірні суми. Зі змісту статті 233 Кодексу законів про працю України вбачається, що працівник має право звернутися до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому позивачу досі не виплачені спірні суми. Враховуючи викладене, просить суд поновити позивачу строк на звернення до суду у зв'язку з тим, що позивач не мав фактичної можливості вчасно звернутися за захистом свого порушеного права.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у частині вимог за період з 30.01.2020 до 01.08.2020 у вересні 2023 року, оскільки у вказаний період позивач вже був обізнаний про порушення його права, а тому вважає, що обставини наведені представником позивача у заяві не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, положеннями частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції чинній до змін внесених згідно із Законом №2352-IX, в тому числі у момент звільненні позивача з військової служби) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (статті 116)".
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Враховуючи, що позивач 01.08.2020 року при звільненні з військової служби не міг побачити майбутнє та дізнатись про зміни, які будуть прийняті у майбутньому, а саме - 19.07.2022 року щодо строку звернення до суду та можливість їх зворотної дії у часі (як їх застосовано судом першої інстанції щодо позивача), то відповідно і не мав можливості дізнатись про необхідність звернення до суду у 2020 році у місячний або тримісячний термін з дати звільнення.
Предметом позовних вимог у даній справі є протиправність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі грошового забезпечення. На момент звільнення позивача частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь яким строком.
З огляду на наведене, можна дійти до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення частити 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року), а отже право позивача на звернення до суду із цим позовом, не обмежене будь-яким строком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.